ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.10                                                                          Справа №  7/185/10

Суддя   

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАНСЛЕГІОН”, м. Луцьк

до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя

           суддя Кутіщева Н.С.

за участю представників:

від позивача –не з’явився

від відповідача –не з’явився   

          02.08.2010 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “ТРАНСЛЕГІОН” (ТОВ “ТРАНСЛЕГІОН”) з позовною заявою до Приватного підприємця ОСОБА_2 (ПП ОСОБА_2) про стягнення  11 900,00 грн. вартості наданих послуг за договором-заявкою № 03/11 від 20.11.2009 р. на виконання перевезення автомобільним транспортом, три відсотки річних в сумі 2 072,29 грн. та 640,09 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

          Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.08.2010 р. порушено провадження у справі № 7/185/10, судове засідання призначено на 08.09.2010 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

В судовому засіданні 08.09.2010 р. справу розглянуто без участі представників сторін і прийнято на підставі ст. 85 ГПК України рішення.

Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача в судове засідання 08.09.2010 р. не прибув, про відмову від позову не заявив. 07.09.2010 р. на адресу суду від ТОВ “ТРАНСЛЕГІОН” надійшла телеграма № 1632, якою позивач наполягає на заявлених позовних вимогах та просив суд справу № 7/185/10 розглядати по суті за наявними в ній матеріалами без участі уповноваженого представника позивача.

Розглянувши заявлене клопотання позивача, суд вважає, що воно відповідає вимогам                ст. 22 ГПК України, не суперечить правам і охоронюваним законом інтересам сторін та підлягає задоволенню судом.  

Відповідач чи його представник судове засідання 08.09.2010 р. також не з’явився, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки суд не попереджав.

Про дату, час та місце розгляду справи № 7/185/10 відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду про порушення провадження у справі, яка отримана особисто відповідачем 25.08.2010 р., про що свідчать відмітки на повідомленнях про вручення рекомендованих поштових відправлень.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.  

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони  зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю представників сторін.

          Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 625, 920 ЦК України та ст., ст. 193, 219, 218-220, 224, 225 ГК України і полягають в тому, що 20.11.2009 р. позивачем та відповідачем був укладений договір-заявка № 03/11 на виконання перевезення автомобільним транспортом, за умовами якого позивач взяв на себе зобов’язання здійснити перевезення вантажу з м. Познань (республіка Польща) в м. Запоріжжя, а відповідач зобов’язався оплатити за надану послугу грошові кошти в розмірі 13 000,00 грн. Позивач взяті на себе за договором-заявкою зобов’язання виконав у повному об’ємі, а саме: 01.12.2009 р. доставив у пункт призначення (м. Запоріжжя) належний відповідачу вантаж. На виконання умов договору-заявки, 03.12.2009 р. позивач направив відповідачу для підписання акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № ОУ-0000175 від 02.12.2009 р., рахунок-фактуру № СФ0000175 від 02.12.2009 р., міжнародну товарно-транспортну накладну СМR № 004824 від 24.11.2009 р., податкову накладну № 175 від 02.12.2009 р. та копії свідоцтва про платника ПДВ і свідоцтва про реєстрацію ТОВ “ТРАНСЛЕГІОН”. Відповідач акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № ОУ-0000175 від 02.12.2009 р. не підписав, оплату наданих послуг у строки, визначені договором-заявкою, не здійснив. 09.03.2010 р. відповідач частково оплатив надані позивачем послуги  в сумі 1 100,00 грн., що, згідно ч. 8 ст. 193 ГК України, свідчить про прийняття відповідачем виконання отриманих послуг по перевезенню вантажу. Решту суми боргу відповідач не оплатив. 13.04.2010 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою про оплату 11 900,00 грн. заборгованості за договором-заявкою № 03/11 від 20.11.2009 р. Відповідачем вказана претензія залишена без відповіді та задоволення. Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просив суд позов задовольнити та стягнути з ПП ОСОБА_2          11 900,00 грн. вартості наданих послуг, три відсотки річних в сумі 2 072,29 грн. та 640,09 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Розглянувши матеріали справи у їх сукупності, суд –

ВСТАНОВИВ:

20.11.2009 р. ТОВ “ТРАНСЛЕГІОН” (позивачем) та ПП ОСОБА_2 (відповідачем) був укладений договір-заявка № 03/11 від 20.11.2009 р. на виконання перевезення автомобільним транспортом (далі за текстом –договір-заявка).

За умовами договору-заявки, позивач (перевізник /експедитор/) зобов’язався прийняти і перевести вантаж до точки вивантаження (прийняти/видати за міжнародними товарно-транспортними накладними вантаж), а відповідач (експедитор /замовник/) зобов’язався сплатити за надану послугу грошові кошти в розмірі 13 000,00 грн. Перевезення вантажу позивач зобов’язався здійснити за маршрутом: м. Познань (республіка Польща) –м. Запоріжжя (Україна).  

У відповідності умов договору-заявки, для забезпечення оплати наданих послуг позивач зобов’язаний надати відповідачу наступний пакет документів: рахунок-фактуру, акт виконаних робіт, податкову накладну, договір-заявку з “мокрою” печаткою, міжнародну товарно-транспортну накладну встановленого зразку (СМR), копії свідоцтва про реєстрацію юридичної особи та свідоцтва платника ПДВ або платника єдиного податку.  

Ставка за перевезення, як вбачається з тексту договору-заявки, сторонами була встановлена в розмірі 13 000,00 грн. Умови оплати сторони визначили – протягом 10 –15 банківських днів після отримання оригіналів обов’язкових документів.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.11.2009 р. належний позивачу автомобіль (державний № НОМЕР_1) з причепом (державний № НОМЕР_2) був завантажений в                    м. Познань та 01.12.2009 р. вантаж був доставлений у пункт призначення –м. Запоріжжя.

На виконання умов договору-заявки, 03.12.2009 р. позивач направив відповідачу для підписання акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № ОУ-0000175 від 02.12.2009 р. на суму 13 000,00 грн. з ПДВ, рахунок-фактуру № СФ0000175 від 02.12.2009 р. на суму 13 000,00 грн. з ПДВ, міжнародну товарно-транспортну накладну СМR № 004824 від 24.11.2009 р., податкову накладну № 175 від 02.12.2009 р. та копії свідоцтва про платника ПДВ і свідоцтва про реєстрацію ТОВ “ТРАНСЛЕГІОН”.

Статтею 909 ЦК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Приписи аналогічного змісту містить ст. 307 ГК України, якою передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником)вантаж до пункту призначення в встановлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов’язання за договором-заявкою № 03/11 від 20.11.2009 р. виконав належним чином і у повному обсязі.

Відповідач, в порушення умов договору-заявки, акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № ОУ-0000175 від 02.12.2009 р. не підписав, оплату наданих послуг у строки, визначені договором-заявкою (протягом 10 –15 банківських днів після отримання оригіналів обов’язкових документів), не здійснив.

09.03.2010 р. платіжним дорученням № 76 відповідач частково оплатив надані позивачем послуги  в сумі 1 100,00 грн. Решту вартості наданих послуг в розмірі 11 900,00 грн. відповідач позивачу не сплатив.

          Отже, відповідач взяті на себе зобов’язання, згідно умов договору-заявки № 03/11 від 20.11.2009 р. на виконання перевезення автомобільним транспортом, належним чином та в повному обсязі не виконав.

13.04.2010 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія за вих. № 1/А з вимогою про оплату 11 900,00 грн. заборгованості за договором-заявкою № 03/11 від         0.11.2009 р.

Відповідачем вказана претензія отримана 06.05.2010 р., про що свідчить відмітка на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення № 43024110142010, але залишена без відповіді та задоволення.

Факт наявності заборгованості відповідача перед ТОВ “ТРАНСЛЕГІОН” у розмірі                  11 900,00 грн. підтверджується фактичними обставинами справи.  

Глава  50  ЦК  України  передбачає  підстави  та  умови  припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Умовами договору-заявки сторони передбачили, що строк дії договору-заявки встановлюється з моменту його підписання сторонами до моменту доставки вантажу та проведення всіх взаєморозрахунків.  

Отже, зобов'язання відповідача оплатити надані йому послуги з перевезення вантажу не припинено.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.   

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

На час розгляду спору в суді відповідач факт оплати наданих йому послуги з перевезення вантажу позивачу в повному обсязі не довів.

Враховуючи зазначене, вимога про стягнення з відповідача 11 900,00 грн. основного боргу за надані послуги пред’явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних –є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України                № 3.2-2005 від 15.07.2005 р.

Відповідно до розрахунку позивача, сума втрат від інфляції грошових коштів за прострочення оплати наданих послуг з перевезення вантажу, за період з 03.12.2009 р. по 31.03.2010 р., складає 640,09 грн. Даний розрахунок судом перевірений та визнаний таким, що виконаний вірно.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача втрат від інфляції грошових коштів в сумі 640,09 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно стягнення з відповідача трьох відсотків річних, то, згідно з розрахунком позивача, сума трьох відсотків річних, за період 03.12.2009 р. по 23.06.2010 р., складає                  2 072,29 грн.  

Судом наданий позивачем розрахунок перевірений та встановлено, що при проведені розрахунку позивачем допущено арифметичну помилку, фактично стягненню з відповідача за вказаний період підлягають 207,23 грн. три відсотки річних.

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача трьох відсотків річних підлягає задоволенню частково в сумі 207,23 грн. В частині стягнення 1 865,06 грн. 3 % річних –суд відмовляє в задоволені позовних вимог, так як в цій частині вимоги заявлені безпідставно.  

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з ПП ОСОБА_2 11 900,00 грн. вартості наданих послуг, три відсотки річних в сумі 207,23 грн. та 640,09 грн. втрат від інфляції грошових коштів. В задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 193, 307 ГК України, ст., ст. 525, 526, 599, 625, 909 ЦК України, ст., ст. 22, 33, 35, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАНСЛЕГІОН”, (43024, м. Луцьк, пр. Відродження, 51, код ЄДРПОУ 34214512) 11 900 (одинадцять тисяч дев’ятсот) грн. 00 коп. вартості наданих послуг, 640 (шістсот сорок) грн. 09 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 207 (двісті              сім) грн. 23 коп. три відсотки річних, 127 (сто двадцять сім) грн. 47 коп. державного мита та 205 (двісті п’ять) грн. 88 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.

Суддя                                                                                         Н.С.Кутіщева