Справа № 2-6702/2010
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
16 вересня 2010 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя у складі головуючого судді Тихопой О.О., при секретарі Хінєвіч О.М., за участю представника позивача Омельченко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и в:
ОП «Кримтеплокомуненерго» звернулось до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача 2691,98 грн. заборгованості за надані послуги по постачанню тепла та теплої води станом на 01.12.2009 року.
Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні вимог, посилаючись на невиконання позивачем своїх зобов’язань по оплаті за комунальні послуги, що передбачено ст. ст. 67, 68 ЖК України, ст. ст. 526, 610, 614 ЦК України і Правилами про надання послуг з центрального опалення.
Відповідач у судове засідання не з’явився, надав до суду заяву з проханням справу відкласти у зв’язку з зайнятістю в іншому процесі. Суд не вважає цю причину поважною для неявки в суд, де предмет спору торкається інтересів самої відповідачки, оскільки мала можливість заздалегідь потурбуватися щодо забезпечення явки в інше судове засідання іншого представника своєї компанії. Таким чином, суд вважає, що відповідач не з’явився у судове засідання без поважних причин. Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України, якщо причина неявки відповідача, повідомленого належним чином, визнана судом неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач – це фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Згідно ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 67-68 ЖК України плата за комунальні послуги (теплова енергія тощо) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач (власник) зобов’язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Згідно із ст. 10 Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду” від 19.06.1992р., власник квартири зобов'язаний брати участь в загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку та прибудинкової території.
Відповідач, будучи власником і мешкаючи в квартирі АДРЕСА_1, та не сплачуючи за користування тепловою енергією, припустив порушення вимог норм зазначеного законодавства, що виразилося в утворенні заборгованості, яка склала, згідно наданого до позову роздрукування станом на 01.12.2009 року 2691,98 грн.
Проте, з наданого представником позивача у судове засідання розширеного роздрукування заборгованості йдеться, що у будинку АДРЕСА_1 з листопада 2009 р. встановлений лічильник тепла, згідно якого проводиться оплата за теплопостачання.
З урахуванням цього, суд вважає, що за виключенням нарахованої по тарифам суми платежу за 2009 рік з врахуванням встановлення лічильника і його показників, інформація про що мається в розширеному роздрукуванні, сума заборгованості за надані послуги відповідача перед позивачем становить 1973,94 грн. станом на 31.12.2009 року. Саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Суд не застосовує строків позовної давності до вимог позивача, оскільки, по-перше, відповідачем такої вимоги не висувалося (ч. 3 ст. 267 ЦК України), по-друге, відповідачем проводилось часткове погашення заборгованості у грудні 2006 року і липні 2008 року, що за положеннями ч. 1 ст. 264 ЦК України свідчить про переривання перебігу позовної давності.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
При цьому суд враховує, що договір між сторонами на теплопостачання як такий не укладений, але виходячи із загальних засад та змісту цивільного законодавства України, звичаїв ділового обороту та частини 2 статті 642 ЦК України, з урахуванням того, що позивач надавав відповідачу послуги з теплопостачання та підігріву води, а відповідач, у свою чергу, їх приймав та претензій щодо їхньої якості не заявляв, суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин статті 526, 610, 614 ЦК України, які регламентують загальні умови виконання зобов’язання та правові наслідки та відповідальність за порушення зобов’язання.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь ОП «Кримтеплокомуненерго» підлягає стягненню судові витрати у виді 30 грн. – витрат на ІТЗ розгляду справи та на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн..
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 66, 67, 68 ЖК України, ст. ст. 11, 627, 633 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 225 ЦПК України, суд
В и р і ш и в:
Позовні вимоги ОП «Кримтеплокомуненерго» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОП «Кримтеплокомуненерго» 1973,94 грн. – заборгованості за надані послуги, а також судові витрати у розмірі 30 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн.
Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: