Справа № 2-4782/2010
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2010 року м. Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя у складі головуючого судді Тихопой О.О., при секретарі Халілової Е.С., за участю представника позивача ОСОБА_1, представників відповідачів Ляшук Н.Г. і Ляшук С.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Сімферопольського прикордонного загону, Адміністрації Державної прикордонної служби України про стягнення грошової допомоги
В с т а н о в и в:
22.04.2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з Сімферопольського прикордонного загону (в/ч 2161) суму недоплаченої йому одноразової грошової допомоги у розмірі 35196,48 грн. Вимоги позивача мотивовані тим, що розрахунок допомоги відповідачами зроблено лише виходячи з розміру посадового окладу, окладу за військове звання і надбавки за вислугу років (30%). Він вважає, що при цьому відповідач, визначаючи розмір його грошового забезпечення, повинен був також враховувати інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення, які він отримував підчас проходження служби.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, на їх задоволенні наполягають.
Представники відповідачів із позовом не погодились, суду пояснили, що розмір одноразової допомоги саме в 36 місячних грошових забезпечень позивачем не оскаржується, а склад місячного грошового забезпечення на їх думку розрахований вірно.
Вислухавши учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи та з’ясувавши обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_4 01.12.2008 року наказом начальника Сімферопольського прикордонного загону був виключений зі списків особового складу загону з посади старшого офіцера оперативно-інформаційного відділу штабу.
Підчас проходження військової служби 04.11.2008 року ОСОБА_4 була встановлена 3-я група інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК № 014766, з зазначенням, що захворювання пов’язано із проходженням військової служби.
ОСОБА_4 звернувся із відповідним рапортом до керівництва загону про виплату йому у зв’язку із встановленням інвалідності грошової допомоги на підставі Постанови КМ України № 499 від 28.05.2008 року.
Висновок комісії, затверджений начальником Сімферопольського прикордонного загону 23.12.2008 року, щодо можливості виплати ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги було направлено до Адміністрації Державної прикордонної служби.
Рішенням комісії № 228, затвердженим Головою Держприкордонної служби 26.01.2009 року, визначено право на отримання ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги у розмірі 53820 грн. Факт отримання зазначеної суми допомоги позивачем не оспорюється.
При розрахунку одноразової грошової допомоги відповідачі виходили із розміру грошового забезпечення позивача, в якій було включено його посадовий оклад, оклад за військове звання і надбавку за вислугу років (30%).
Суд погоджується саме з цим розрахунком грошового забезпечення ОСОБА_4, яке мало бути враховано при розрахунку одноразової грошової допомоги, і вважає вимоги позивача щодо необхідності врахування також інших видів (основних, додаткових) грошового забезпечення необґрунтованими за таких підстав.
Стаття 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-ХІІ від 20.12.1991 року, визначає загальний склад грошового забезпечення військовослужбовця. Так, у частині другій цієї статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Проте, частина четверта ст. 9 Закону № 2011-ХІІ визначає, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військових формувань та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 3 ст. 41 Закону України "Про загальний військовий обов’язок і військову службу" № 2232-ХІІ від 25.03.1992 року, у разі каліцтва, заподіяного військовослужбовцю під час виконання службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України, і призначається пенсія по інвалідності.
Таким чином, законами України передбачено, що саме Кабінет Міністрів України визначає умови і порядок призначення та виплати, зокрема, одноразової грошової допомоги у зв’язку із інвалідністю.
Такий порядок визначений в постанові КМ України № 499 від 28.05.2008 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб".
Згідно із п.п. 2) пункту 2 Порядку, розмір одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності 3-ї групи становить 36 місячних грошових забезпечень військовослужбовця.
Крім цього в п. 2 Порядку прописано, що грошове забезпечення визначається для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, - за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а звільнених із служби - на день звільнення виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років , а у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності чи у разі інвалідності, що сталися включно до 31 грудня 2007 р ., - виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та щомісячної надбавки у розмірі 100 відсотків грошового забезпечення відповідно до Указів Президента України від 10 квітня 1996 р. N 925 та від 23 лютого 2002 року № 173 і постанови Кабінету Міністрів України від 22 травня 2000 р. № 829.
З урахуванням того, що інвалідність ОСОБА_4 було встановлено після 31 грудня 2007 року, розмір грошового забезпечення для нарахування одноразової грошової допомоги правильно визначений виходячи лише з трьох позицій, а саме: посадового окладу, окладу за військове звання і відсоткової надбавки за вислугу років, розмір яких позивачем не оскаржувався.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
На підставі наведеного, керуючись зазначеними нормами матеріального права, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: