ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2010 р. № 5/177б
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів:Катеринчук Л.Й.,
Гоголь Т.Г.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуКомунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора с. Курахівка",
с. Курахівка, Донецька обл.
на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 07.04.2010
у справі№5/177б господарського суду Донецької області
за заявою
до
про
арбітражний керуючийУправління Пенсійного фонду України в
м. Селидове Донецької обл.
Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора с. Курахівка",
с. Курахівка, Донецька обл.
банкрутство
ОСОБА_5
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.02.2010 (суддя: Чорненька І.К.) відмовлено Донецькому обласному центру зайнятості у задоволенні скарги на дії ліквідатора ОСОБА_5 та у визнанні його поточним кредитором на суму 61349,84 грн.
За апеляційною скаргою Донецького обласного центру зайнятості вказана ухвала переглянута в апеляційному порядку і постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.04.2010 (судді: М’ясищев А.М. –головуючий, Алєєва І.В., Москальова І.В.) скасована; Донецький обласний центр зайнятості визнаний поточним кредитором Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора с. Курахівка" (надалі –КП "ЖЕК с. Курахівка") на суму 61349,84 грн. з віднесенням грошових вимог до шостої черги задоволення.
Доповідач: Продаєвич Л.В.
У поданій до Вищого господарського суду України касаційній скарзі КП "ЖЕК с. Курахівка" просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.04.2010 та залишити в силі ухвалу місцевого господарського суду від 24.02.2010 року.
Касаційна скарга вмотивована невідповідністю постанови суду апеляційної інстанції приписам частини 1 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Скаржник вважає, що з дня прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у боржника не можуть виникати нові зобов'язання, крім випадків, прямо передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". При цьому скаржник наводить судову практику, зокрема, посилається на постанову Вищого господарського суду України від 03.12.2003 у справі №17/124.
КП "ЖЕК с. Курахівка" звертає увагу на те, що до підприємства застосована санкція, передбачена частиною 5 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення", в якій перелічені підстави вивільнення працівників із зазначенням обов'язку підприємства повідомити про таке вивільнення державну службу зайнятості. Підприємство посилається на те, що серед визначених цією нормою підстав відсутня така підстава, як звільнення у зв'язку з банкрутством підприємства. У підтвердження вказаних доводів скаржник надає ухвалу Вищого адміністративного суду України від 05.12.2007 року.
Відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, знаходить необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги з огляду на таке.
У провадженні господарського суду Донецької області з 10.12.2008 перебуває справа №5/177б про банкрутство КП "ЖЕК с. Курахівка", яка порушена за заявою Управління Пенсійного фонду України (надалі –УПФУ) в м. Селидове Донецької області.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.12.2008, прийнятою за результатами підготовчого засідання, зокрема, зобов’язано ініціюючого кредитора подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення справи про банкрутство.
22.01.2009 у газеті "Голос України" №10 була здійснена публікація оголошення про порушення справи про банкрутство.
Господарським судом Донецької області за результатами попереднього засідання прийнята ухвала від 19.03.2009, якою визнані кредиторами: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Селидове, Селидівський міський центр зайнятості, УПФУ в м. Селидове Донецької обл., Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція, Державне підприємство "Селидіввугілля", Відкрите акціонерне товариство "Донецьк-обленерго" в особі Кіровських електричних мереж; затверджено реєстр вимог кредиторів.
Постановою господарського суду Донецької області від 18.06.2009 КП "ЖЕК с. Курахівка" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_5
12.01.2010 до господарського суду Донецької області зі скаргою на дії ліквідатора звернувся Донецький обласний центр зайнятості, який обґрунтував скаргу тим, що ліквідатором не були розглянуті вимоги центру в сумі 61349,84 грн., що складають штрафні санкції, застосовані до підприємства за результатами перевірки додержання законодавства про зайнятість населення.
Місцевий господарський суд, розглянувши скаргу Донецького обласного центру зайнятості, встановив, що нарахування штрафних санкцій відбулося після визнання боржника банкрутом, у період ліквідаційної процедури, та відмовив центру зайнятості у визнанні його поточним кредитором.
Оскаржуваною постановою Донецький апеляційний господарський суд скасував ухвалу суду першої інстанції, визнав Донецький обласний центр зайнятості поточним кредитором КП "ЖЕК с. Курахівка" на суму 61349,84 грн.
Погоджуючись з висновком суду апеляційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає наступне.
Відповідно до статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, повинні бути пред'явлені в межах ліквідаційної процедури.
Статтею 25 цього Закону передбачено, що ліквідатор з дня свого призначення, зокрема: виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю; заявляє в установленому порядку заперечення по заявлених до боржника вимогах поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство, і є неоплаченими.
Перевіряючи в апеляційному порядку правомірність відхилення ліквідатором банкрута грошових вимог Донецького обласного центру зайнятості, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про необхідність скасування прийнятої місцевим господарським судом ухвали та про визнання центру зайнятості поточним кредитором боржника на суму 61349,84 грн. з віднесенням цієї суми до шостої черги задоволення, визнавши, що вимога центру не пов'язана із заборгованістю банкрута.
При цьому, апеляційним господарським судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що актом перевірки від 30.09.2009, яка проведена Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість, виявлено, що згідно з кадровими наказами за період з 01.01.2008 по 30.08.2009 мали місце факти вивільнення працівників за пунктом 1 статті 40 Кодексу
законів про працю України; у передбачені законом строки адміністративні дані про заплановане та фактичне вивільнення працівників за формами звітності до міського центру зайнятості не направлені, що є порушенням пункту 5 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення".
КП "ЖЕК с. Курахівка" нараховано штраф у сумі 61349,84 грн. за неподання міському центру зайнятості звіту про заплановане та фактичне вивільнення працівників.
Пунктом 5 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.
У разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.
Абзац 4 частини 1 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", на який посилається скаржник у касаційній скарзі, передбачає, зокрема, такі наслідки визнання боржника банкрутом, як припинення нарахування штрафних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута. Однак, у даному випадку до спірних правовідносин положення цієї норми не застосовується, оскільки, як правильно встановив апеляційний господарський суд, нарахування зазначеної штрафної санкції не пов'язано з грошовими зобов'язаннями або заборгованістю банкрута, так як відповідно до приписів статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" боржник повинен був вчинити певні дії щодо подання списків та звіту.
Таким чином, судом апеляційної інстанції правильно зроблено висновок про те, що вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, пред'являються в межах ліквідаційної процедури.
Твердження скаржника про помилковість висновку суду апеляційної інстанції і неправильне застосування норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в касаційному провадженні, а також не заслуговують на увагу посилання останнього на постанову Вищого господарського суду України від 03.12.2003 у справі №17/124, в якій йшла мова про донарахування банкруту податкових зобов'язань, які не можна ототожнювати із зобов'язаннями, встановленими статтею 20 Закону України "Про зайнятість населення".
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оскаржувана постанова прийнята з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, при всебічному і повному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, наданням їм обґрунтованої і належної правової оцінки
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора с. Курахівка" – залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 07.04.2010 у справі №5/177б –залишити без змін.
Головуючий: Л. Катеринчук
Судді: Т.Гоголь
Л. Продаєвич
Повний текст постанови
складено 13.09.2010 року.