Справа № 2-5054/10

                                                                         Р І Ш Е Н Н Я

  Іменем   України

21 вересня 2010 року                                    

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді – Гуревського В.К.

За секретаря         –  Кузнецовій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про визнання договору дарування недійсним, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася з позовом до ОСОБА_2, просить суд визнати недійсним договір дарування 2/3 частки квартири АДРЕСА_1, укладений 29 червня 2009 року між ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мірончук В.В., посилаючись в обґрунтування своїх вимог на такі обставини. У червні 2009 року ОСОБА_2, дочка позивача, звернулась до батьків - ОСОБА_1 та ОСОБА_4, з пропозицією по забезпеченню їх доглядом, харчуванням, утриманням їх квартири в належному стані, так як вони за станом здоров'я і за віком потребували стороннього догляду, але за умов, що на її ім'я батьки оформлять право власності на 2/3 частки квартири АДРЕСА_1. Позивач з чоловіком погодилися та 29 червня 2009 року був укладений договір з дочкою. Тексту цього договору ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не читали, вважаючи, що в ньому передбачені всі права і обов'язки, про які вони з дочкою домовилися, тим більше, що чоловік позивача, який переніс чотири інсульту на момент укладення договору не міг власноруч підписати цей договір, не міг розібратися з текстом договору, тому за нього в нотаріальній конторі розписувався невідомий для позивача чоловік, якого запросила дочка. Порушуючи домовленості, відповідач не утримувала батьків, не допомагала матеріально, ухилялась від виконання своїх зобов’язань, а відразу ж поїхала до м. Кілії. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - ОСОБА_4. Постійно допомагав та ніс всі витрати по вихованню батька їх син – ОСОБА_3. Після смерті чоловіка приїхав син відповідачки – онук позивача, ОСОБА_6 та скориставшись тяжким становищем після смерті діда попросив надати йому гроші в розмірі 31 000,0 грн. та 500,0 доларів США за розпискою умов та змісту якої позивач не читала і не підписувала, а він обіцяв обов'язково повернути кошти. Після цього онук ОСОБА_6 почав настоювати на тому, що ні позивач, ні її син ОСОБА_7 більше не мають ніякого відношення до квартири, в якій позивач ОСОБА_1 проживає, погрожувючи намагався примусити позивача звільнити квартиру. При укладенні договору дарування квартири позивач з померлим чоловіком помилялися, а дочка ввела в оману, вважаючи, що відповідач здійснюватиме догляд за своїми батьками, тобто фактично був укладений договір довічного утримання, у позивача з померлим чоловіком не було наміру передати квартиру дочці в період свого життя. У зв’язку з цим позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання з’явилась, позовні вимоги не визнала та надала заперечення проти позову, за якими просила відмовити ОСОБА_1 у задоволені позовних вимог, у зв’язку з тим, що у червні 2009 року їй зателефонувала її мати ОСОБА_8 та повідомила, що вони з батьком – ОСОБА_9, мають намір подарувати дочці 2/3 частини квартири належні їм на праві власності, на що відповідач надала свою згоду. При цьому ніяких пропозицій або вимог щодо забезпечення доглядом, харчуванням, батьків, утриманням квартири в належному стані батьки відповідача до неї не висували. На підставі цього 29 червня 2009 року між відповідачем та батьками був укладений договір дарування спірної частки квартири. При укладанні зазначеного договору батьки відповідача ознайомились з його змістом, та підтвердили що мали попередню усну домовленість подарувати їй 2/3 частини вищезазначеної квартири; засвідчили: що в момент підписання договору усвідомлювали значення своїх дій і керували ними; договір укладений не під впливом тяжкої для них обставини і на вкрай невигідних умовах; договір вчинений не під впливом помилки, обману або насильства, без наміру приховати будь-які інші правочини, не є фіктивним або удаваним. Крім того приватний нотаріус Мирончук В.В. у відповідності до Закону України „Про нотаріат”, п. 36 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, роз’яснила сторонам умови договору, його правові наслідки для кожної із сторін та встановивши факт однакового розуміння ними значення, умов договору дарування, правових наслідків для кожної із сторін, посвідчила правочин. Тому посилання на те, що під час підписання договору дарування позивач мала на увазі інший правочин, або договір дарування, укладався з метою приховати правочин про довічне утримання, безпідставні. Також не відповідають дійсності ствердження позивача про обставини, які стосуються смерті батька, в зв’язку з тим, що у момент його смерті у квартирі знаходився тільки ОСОБА_6, син відповідача, та саме він телефо-

нував ОСОБА_3, рідний брат відповідача, та ОСОБА_2 Наступного дня відповідач приїхала до м. Одеси де почала приймати участь у організації похорон. Крім того, зазначені у позовній заяві обставини відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_1 щодо боргу у розмірі 31 000,0 грн., 500 доларів США ніяким чином не відносяться до даного позову.

Третя особа – ОСОБА_3 у судове засідання з’явився, позовні вимоги позивача підтримав у повному обсязі, вважав обґрунтованою вимогу про визнання договору дарування 2/3 частин квартири АДРЕСА_2, укладений 29 червня 2009 року між ОСОБА_1, ОСОБА_4, з однієї сторони, і ОСОБА_2, з іншої сторони, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мірончук В.В., недійсним.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача ОСОБА_11 (який діє за довіреністю від 30.04.2010 року, зареєстровано в реєстрі за №447), відповідача, представника відповідача ОСОБА_12 (який діє за довіреністю від 27 квітня 2010 року, зареєстровано в реєстрі за №1103), третьої особи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із задоволенням позову. Судом встановлені такі фактичні обставини на підставі пояснень сторін, представлених письмових доказів.

На підставі свідоцтва про право власності на житло від 22 травня 1996 року, яке видано на підставі розпорядження від 22.05.1996 року № 77659, зареєстровано та записано в реєстраційну книгу за №3-8001 та договору власника квартири багатоквартирного будинку про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території №6186 від 06.06.1996 року, ОСОБА_1 та членам її сім’ї ОСОБА_4 та ОСОБА_3 належала на праві спільної часткової власності квартира АДРЕСА_3. Право власності за ними зареєстровано в КП „ОМБТІ та РОН” за № 202 стр.151 кн. 143пр. від 23.07.1996 року.

Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 06 серпня 1959 року, запис № 2612, вбачається, що ОСОБА_13 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище на „Кужельнікову”. Від шлюбу народилось двоє дітей: син – ОСОБА_3 та дочка – ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_2

За станом здоров'я і за віком ОСОБА_1 з чоловіком – ОСОБА_4 потребували сторонньої допомоги, по забезпеченню їх доглядом, харчуванням, утриманням їх квартири в належному стані. Оскільки вони потребували сторонньої допомоги, батьки відповідача звернулись до ОСОБА_2 та запропонували дочці здійснювати за ними догляд та утримувати їх за умови, що на неї буде оформлене право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1. З цією метою 29 червня 2009 року сторони уклали договір дарування, який був посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мірончук В.В.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 06.02.2010 року, запис № 162.

Незважаючи на досягнуті домовленості відповідач ухиляється від утримання батьків, не допомагає їм матеріально, після укладення договору виїхала до м. Кілії, де вона постійно мешкає (АДРЕСА_4).

Відповідно до договору-замовлення на організацію проведення поховання від 06.02.2010 року Р-0071, та договір-замовлення на організацію та проведення поховань від 06.02.2010 року у ПП ОСОБА_15 замовником всіх витрат по вихованню батька відповідача є ОСОБА_3, третя особа по справі.

ОСОБА_6 (син відповідача) після смерті свого дідуся ОСОБА_4 звернувся до ОСОБА_1 з проханням про надання йому грошей і отримав їх в розмірі 31000,0 грн. та 500 доларів США, що підтверджується розпискою від 17.03.2010 року, умов та змісту якої позивач не читала і не підписувала, а він зобов’язався їх повернути протягом п’яти місяців. Після цього онук позивача ОСОБА_6 почав настоювати на тому, щоб ні ОСОБА_1, ні її син ОСОБА_3 більше не мають ніякого відношення до квартири, в якій позивач проживає і погрожуючи намагався примусити позивача ОСОБА_1 звільнити квартиру, про що свідчить повідомлення оператора „102” від 20.03.2010 року, рапорт начальника Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_16 від 25.03.2010 року, постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 26.03.2010 року, за якою після конфлікту 20.03.2010 року ОСОБА_6 за місцем проживання не появлявся.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_6 вказав, що договір дарування був укладений відповідно до вимог закону, він був присутній при його укладанні, а у зв’язку з поганим станом здоров’я ОСОБА_4 підпис під договором поставив його друг ОСОБА_17.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_17 підтвердив цей факт, вказавши, що поїхав в нотаріальну контору на прохання ОСОБА_6

ОСОБА_6 не заперечував проти факту скандалу в квартирі АДРЕСА_2, після якого був викликаний наряд міліції, але всю відповідальність за ці події поклав на позивача, вказуючи, що йому перешкоджали увійти в квартиру де він постійно мешкає, хоча там і не зареєстрований, а позивач вела себе неадекватно і викликала його на сварку.

Також ОСОБА_6 не заперечував проти факту отримання грошей від позивача, вказуючи на те, що зараз він не може повернути ці кошти у зв’язку з тяжким матеріальним становищем. При цьому 21.09.20010 року в судому засіданні на питання суду про можливість укладення мирової угоди

між сторонами, та дійсних причин неповернення коштів, ОСОБА_6 відповів, що кошти будуть повернені, але після того, як буде вирішено питання стосовно квартири в судому порядку. Такі дії ОСОБА_6 суд розцінює як намагання поставити перед позивачем умову повернення позичених коштів від вирішення цієї справи.

Суд дійшов висновку, що за станом здоров’я та віком ОСОБА_1 та ОСОБА_4 потребували на момент укладення договору та позивач потребує матеріальної допомоги в теперішній час, яку вони бажали отримати від своєї дочки ОСОБА_18, яка не приймала участь у наданні цієї допомоги ані до, ані після укладення договору дарування, ані відповідно до ст. 202 СК України, за якою повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Позивач ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_4, за його життя, мали на меті їх довічне утримання з боку дочки ОСОБА_18 за умови передачі 2/3 частини квартири у її власність, а тому вони помилялися щодо обставин, за яких укладався договір. Ця помилка має істотне значення, оскільки ОСОБА_1 та її чоловік ОСОБА_4 шляхом укладення договору дарування були позбавлені права власності по 1/3 частині спірної квартири, а матеріального утримання, на яке вона розраховували, так і не отримали від відповідача.

Не знайшло свого підтвердження посилання представника позивача на те, що сторони фактично приховали правочин про довічне утримання договором дарування (ст. 235 ЦК України), що є удаваним правочином. На численні питання суду до позивача ОСОБА_1 про дійсні наміри укладення договору вона відповідала, що вважала, що між сторонами укладається договір, за яким відповідач буде постійно утримувати її та її хворого чоловіка за рахунок відчуження належних їм частин квартири АДРЕСА_2.  

Судом враховано також стан здоров’я ОСОБА_4, який не міг самостійно підписати договір, про що свідчить зміст договору дарування від 29 червня 2009 року, за яким ОСОБА_4 внаслідок хвороби, не володіє правою рукою, після прочитання тексту на його особисте прохання та за його дорученням договір підписано гр. ОСОБА_17 При цьому означену особу особисто ОСОБА_4 не знав, ОСОБА_1 також не знає, запросив ОСОБА_17 до нотаріальної контори ОСОБА_6.

Відповідно до ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” правочин, вчинений під впливом помилки є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.    

Відповідно до ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Згідно ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть також бути визнання права та визнання правочину недійсним.

При ухваленні рішення судом враховані матеріальне становище позивача, її стан здоров’я, необхідність сторонньої допомоги, відмова відповідача в наданні такої допомоги, наявності помилки щодо обставин при укладенні договору.

Керуючись ст.ст. ст. 16, 203, 215, 216, 229, 235, 236, 717 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 215 Цивільного процесуального кодексу України, СУД-

В  И  Р  І  Ш  И  В

    Позов ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним – задовольнити.

    Визнати договір дарування 2/3 частин квартири АДРЕСА_2, укладений 29 червня 2009 року між ОСОБА_1, ОСОБА_4, з однієї сторони, і ОСОБА_2, з іншої сторони, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мірончук В.В., - недійсним.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ:                           В.К.Гуревський