АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД  КІРОВОГРАДСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа №  22-7235/2010                       Головуючий у 1-й інстанції  -   Льон С.М.

 Категорія – 19,27                                 Доповідач – Пономаренко В.Г.                                      

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2010 року     Колегія суддів судової  палати в цивільних справах  апеляційного  суду  Кіровоградської   області   у складі :

головуючого -  судді Авраменко Т.М.,                                                

суддів   -  Суровицької Л.В., Пономаренко В.Г.,

при секретарі  -   Пітель Г.М.,                                                        

розглянула  у  відкритому судовому засіданні в місті  Кіровограді цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2  на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 травня 2010  року у справі  за позовом  публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та кредит” від імені якого діє  філія „Придніпровське регіональне управління”  публічного акціонерного товариства „Банк”Фінанси та Кредит” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3   про стягнення кредитної  заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_2   до публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та кредит” в особі  філії „Придніпровське регіональне управління”  публічного акціонерного товариства „Банк”Фінанси та Кредит”, третя особа – ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим.

    Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів  

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2009 року публічне акціонерне товариство „Банк „Фінанси та кредит” (далі- ПАТ „Банк „Фінанси та кредит”)  від імені якого діє  філія „Придніпровське регіональне управління”  ПАТ „Банк „Фінанси та кредит”  звернулося до суду із   названим позовом до відповідачів.

Позивач зазначав, що 12 лютого 2008 року  між ним і ОСОБА_1  було  укладено кредитний договір, за яким відповідачці  на умовах забезпеченості поворотності, строковості та платності  надано кредит у розмірі 20382.00 доларів США  терміном до 12 лютого 2015 року  для придбання автомобіля, за умови щомісячної сплати відсотків за користування кредитом у розмірах, визначених договором. Того ж дня між Банком та ОСОБА_3 та   ОСОБА_2  укладено договори поруки, згідно яких вони  зобов’язалися відповідати перед Банком за виконання ОСОБА_1   її зобов’язань по кредитному договору у повному обсязі.    

Оскільки  ОСОБА_1 належним чином не виконала своїх зобов’язань  щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків, у неї станом на 2 вересня 2009 року  утворилася заборгованість за кредитним договором  у розмірі  19493.70 дол. США, у тому числі  17887.56 дол. США – основний борг,  1606.14 дол. США  процента за користування кредитом,  а також пеня у розмірі 30751.36 грн. Прострочення по сплаті кредиту виникло з 21 січня 2009 року.

Посилаючись на викладене , позивач просив   стягнути  на  його користь  солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у  гривневому еквіваленті в розмірі 186408,56 грн., із них  142832.17 грн. – основна сума боргу, 12825.03 грн. – відсотки  за користування кредитом,  30751,36 грн. пеня, а також судові витрати в розмірі 1820 грн.

У листопаді 2010 року ОСОБА_2 звернувся до   ПАТ „Банк „Фінанси та кредит” в особі філії „Придніпровське регіональне управління”  ПАТ „Банк „Фінанси та кредит” із зустрічним позовом  про визнання  припиненим договору поруки від 12 лютого 2008 року, укладеним між ним, Банком та ОСОБА_1, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що  Банк в односторонньому порядку без його згоди  змінив зобов’язання за кредитним договором , а саме: з 11 березня 2009 року  підвищив  розмір процентної ставки до 15.8 % річних, чим збільшив обсяг його відповідальності за договором поруки без внесення відповідних змін до цього договору. У зв’язку із зазначеним на підставі  ч.1 ст. 559 ЦК України  просив договір поруки від 12 лютого 2008 року, укладений між  Банком , ним і ОСОБА_1 визнати припиненим .

 Рішенням  Ленінського районного суду Кіровоградської області від 11 травня 2010 року  позов ПАТ „Банк „Фінанси та кредит” задоволено та стягнуто солідарно з  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3  на користь  публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та кредит”  заборгованість за кредитним договором № 4/АV16-02-08 від 12.02.2008 року у розмірі 186408,56 грн., у тому числі 142832,17 грн. – основний борг по кредиту, 12825,03 грн. – проценти за користування кредитом, 30751,36 грн. – пені та 1820 грн. судових витрат.   У задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.      

  Не погоджуючись з висновками суду першої інстанції,  ОСОБА_1 та ОСОБА_2  звернулися  з апеляційними скаргами. На обґрунтування  послалися на невідповідність висновків суду обставинам справи,   порушення норм  права та поставила питання, відповідно , ОСОБА_1 – про  скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд, а ОСОБА_2 – про скасування рішення суду  і ухвалення нового рішення про задоволення зустрічного позову  про визнання договору припиненим та  відмову в задоволені вимог первісного позову про стягнення з нього кредитної заборгованості.

Відповідачем ОСОБА_3 рішення суду не оскаржується.      

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення  суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що  апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає,  а апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню   з наступних підстав.

Задовольняючи позов ПАТ „Банк „Фінанси та кредит” та ухвалюючи рішення про стягнення боргу за кредитним договором суд першої інстанції виходив  із тих обставин, що  відповідач ОСОБА_1 своїх зобов’язань за кредитним договором  № 4/АV16-02-08 від 12.02.2008 року не виконала  і сума  заборгованості  за кредитним договором  станом на день  звернення до суду  складає 19493.70 дол. США, у тому числі  17887.56 дол. США – основний борг, що еквівалентно 142832.17 грн.,  проценти за користування кредитом у розмірі 1606.14 дол. США що еквівалентно 12825.03 грн.,  та пеня у розмірі 30751.36 грн, а всього 186408.56 грн.  

  Відтак, суд дійшов висновку, що відповідачі не виконують взятих на себе зобов’язань, а так як боржник ОСОБА_1 і поручителі  ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відповідають перед кредитором як солідарні боржники, заборгованість в сумі  186408.56 грн.  за кредитним договором № 4/АV16-02-08 від 12.02.2008 року  підлягає стягненню з відповідачів солідарно.

Відмовляючи в задоволені зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим,  суд керувався тим, що умовами кредитного договору передбачено зміну  відсоткової ставки на 15.8% річних у разі невиконання боржником за кредитним договором  своїх зобов’язань.  З умовами кредитного договору при укладені з ним договору поруки ОСОБА_2 був ознайомлений,  а тому  підстави для визнання договору поруки припиненим у зв’язку  зі зміною банком відсоткової ставки за користування кредитними коштами в сторону збільшення відсутні.    

Проте  погодитися з такими висновками суду повністю не  можна .

 Судом правильно встановлено і підтверджується матеріалами справи, що  між ПАТ „Банк „Фінанси та кредит” та ОСОБА_1 12 лютого 2008 року був укладений кредитний договір № 4/АV16-02-08  за яким відповідач отримала кредит у  розмірі 20382.00 доларів США  для  придбання автомобіля, з кінцевим терміном повернення 12 лютого 2015  року, за умови здійснення  щомісячно погашення позичкової заборгованості  за  виданими кредитними ресурсами згідно графіка. (а.с. 23-27).

Пунктом 4 (підпункти 4.1, 4.11-4.1.7) кредитного договору визначено, що  позичальник сплачує  Банку проценти за користування кредитними ресурсами за процентними ставками: протягом першого фактичного року кредитування, починаючи з дати укладення договору, за процентною ставкою 12.70% річних;  протягом другого року фактичного кредитування, починаючи з 12.02.2009 року -  за процентною ставкою 12.50% річних;  протягом третього  фактичного року кредитування, починаючи з 12.02.2010 року – за процентною ставкою 12.20%  річних;  протягом четвертого року фактичного кредитування, починаючи з 12.02.2011 року – за процентною ставкою 12.0% річних; протягом п’ятого року фактичного кредитування, починаючи  з 12.02.2012 року – 11.80% річних;  протягом шостого року фактичного кредитування, починаючи з 12.02.2013 року – 11.60% річних;  протягом  сьомого фактичного року кредитування, починаючи  з 12.02.2014 року – 11.40%  річних.

Умовами кредитного договору  також визначено, що при підписанні договору сторони домовилися, що  у випадку непогашення,  несвоєчасного погашення  або погашення не в повному обсязі   трьох поспіль щомісячних платежів по погашенню позичкової заборгованості  та/або процентів за користування кредитними ресурсами, а також  у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником  своїх зобов’язань щодо  укладенні договору страхування на весь період дії цього договору на користь банку предмета застави (автомобіля), за користування кредитними ресурсами застосовується процентна ставка 15.80% річних та подальше нарахування проводиться  за вказаною новою процентною ставкою. При цьому сторони дійшли згоди,  що для вказаного вище  застосування нової процентної ставки не вимагається підписання  сторонами будь-яких інших додаткових документів, крім  цього договору ( п.п. 4.7, 4.8 Договору).

Відповідно до пункту 6 кредитного договору  за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів , позичальник  сплачує банку пеню з розрахунку  1% від простроченої суми за  кожний день прострочення.

Згідно до вимог  пункту 3.5 кредитного договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, сплати перехованих процентів по них, неустойки у разі порушення позичальником у період дії договору будь-яких умов цього договору, у тому числі несвоєчасного або не в повному обсязі  сплати грошових коштів на погашення заборгованості за кредитом або процентами  у строки, визначені договором.

Виконання зобов’язань за цим договором забезпечені укладеним між ПАТ „Банк „Фінанси та кредит” та ОСОБА_1 договором застави автомобіля від  12.02.2008 року, та договорами поруки, укладеними між  ПАТ „Банк „Фінанси та кредит” та ОСОБА_2  та між ПАТ „Банк „Фінанси та кредит” і ОСОБА_3,         згідно з якими  вони  поручилася перед банком  за виконання  ОСОБА_1  своїх зобов’язань за кредитним договором солідарно. (а.с.33-34,29-30, 31-32)

Судом установлено  і матеріалами справи  підтверджується, що  в порушення умов кредитного договору відповідач ОСОБА_1  не  виконала  взятих на себе зобов’язань  за договором кредиту щодо  погашення суми кредиту та процентів у визначені договором строки, та  обов’язків щодо  переукладення договору страхування предмета застави – автомобіля.

Згідно наданих банком розрахункам,  заборгованість ОСОБА_1     по кредиту станом  на час звернення до суду становить 186408,56 грн. Прострочення по сплаті кредиту виникло з 21 січня 2009 року.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися  належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до  ч. 2 ст. 1050, ч.2 ст. 1054 ЦК України та п. 3.5 кредитного договору наслідками порушення відповідачем зобов’язання щодо повернення суми кредиту та нарахованих відсотків є право банку  достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Встановивши дійсні права та обов’язки  сторін за  кредитним договором  та виходячи з того, що  ОСОБА_1 порушено умови кредитного договору,  у зв’язку з чим  виникла заборгованість  по кредиту,  суд дійшов до висновку про  обґрунтованість  позовних вимог ПАТ „Банк „Фінанси та кредит” до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Суд правильно і обґрунтовано відхилив  твердження ОСОБА_1 щодо неправомірності підвищення банком в односторонньому порядку  процентної ставки до 15.80% річних, застосування якої у разі порушення позичальником  зобов’язань за договором кредиту, передбачено умовами договору, погодженими сторонами при  укладені даного договору.

Судова колегія  погоджується  з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони повністю відповідають обставинам справи, яким суд дав вірну оцінку.

Посилання ОСОБА_1 щодо про неналежного повідомлення про розгляд справи в судовому засіданні 11 травня 2010 року, коли було ухвалене оскаржуване рішення, спростовуються наявним у справі зворотнім поштовим повідомленням про своєчасне вручення їй судової повістки (а.с.94-95), а тому є безпідставними.

Таким чином, рішення суду  про  стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального  права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до  ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги ОСОБА_1  і залишення рішення суду без змін.

У той же час з висновками суду першої інстанції  у частині  вирішення позову про стягнення кредитної заборгованості  з ОСОБА_2 та вирішені зустрічного позову про припинення договору поруки погодитися  не можна, оскільки   суд дійшов їх з порушенням норм  матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст.. 14 ЦК України цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного судочинства.  

Відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України  порука припиняється  з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Судом установлено, що  12 лютого 2008 року між ПАТ „Банк „Фінанси та кредит” та ОСОБА_2 – поручителем і ОСОБА_1 було укладено договір поруки  № 4/АV16-П1(а.с.29-30).

 Свої вимоги про визнання договору поруки припиненим  ОСОБА_2 обґрунтовував тим, що  зміна  банком процентної ставки за користування кредитом, що мало місце з 11 березня 2009 року, з ним не узгоджувалася  та не доводилася до відома.

Зазначених тверджень ОСОБА_2  суд належним чином не перевірив і в повній мірі не визначився з характером спірних правовідносин, що виникли між банком та ОСОБА_2

Обсяг відповідальності поручителя визначається договором поруки.

Так, відповідно до п.1 підпункт 1.1.1 договору поруки від 12 лютого 2008 року  ОСОБА_2, як поручитель,   прийняв на себе у повному обсязі  поручительство  за своєчасне та повне виконання ОСОБА_1 зобов’язань за кредитним договором  № 4/АV16-02-08 від 12 лютого 2008 року  відповідно до якого  їй надано кредит  у розмірі 20382.00 дол. США  строком до 12 лютого 2015 року, зі сплатою процентів за користування кредитом  за процентними ставками, визначеними пунктом 4 (підпункти 4.1, 4.11-4.1.7) кредитного договору, тобто з 12.70  до 11.40 процентів річних за час користування кредитними коштами.

Як убачається із тексту зазначеного договору поруки,  відповідальність поручителя за виконання  основним боржником  тих обов’язків, які останній буде приймати на себе у разі зміни зобов’язання у бік збільшення  його обов’язків і відповідальності, а саме:  у разі непогашення,  несвоєчасного погашення  або погашення не в повному обсязі   трьох поспіль щомісячних платежів по погашенню позичкової заборгованості  та/або процентів за користування кредитними ресурсами, а також  у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником  своїх зобов’язань щодо  укладенні договору страхування на весь період дії цього договору на користь банку предмета застави (автомобіля), за користування кредитними ресурсами застосовується процентна ставка 15.80% річних та подальше нарахування проводиться  за вказаною новою процентною ставкою збільшення (( п.п. 4.7, 4.8 Кредитного договору), умовами  договору поруки , укладеного між банком і ОСОБА_2, не передбачена.

У матеріалах справи відсутні  докази того, що збільшення процентної ставки за користування кредитними коштами за кредитним договором від 12 лютого 2008 року   до 15.8 процентів річних, що мало місце з 11березня 2009 року, узгоджувалося з поручителем ОСОБА_2 і він повідомлявся про  зміну відсоткової ставки в сторону збільшення (а.с. 10-14, 37).

Оскільки  зобов’язання за кредитним договором   Банк і боржник ОСОБА_1  змінили  в бік збільшення без погодження з поручителем  ОСОБА_2, у результаті чого  збільшився обсяг  відповідальності  поручителя,  позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню, а договір поруки належить визнати припиненим.  Порука при цьому не зберігається і в тій частині зобов’язання, яка була забезпечена порукою до зміни зобов’язання. Відтак,  законні підстави для задоволення позову ПАТ „Банк „Фінанси та кредит” до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості  відсутні.

Доводи  апеляційної скарги ПАТ „Банк „Фінанси та кредит”, як підставу для задоволення вимог первісного позову і відмову в задоволенні зустрічного позову, про те, що ОСОБА_2 ознайомлений з умовами кредитного договору  під час укладення  з ним договору поруки, не можна визнати обґрунтованими, оскільки  сам факт ознайомлення з умовами кредитного договору  не може вплинути  на той обсяг відповідальності  поручителя, який взяв на себе поручитель відповідно до договору поруки, при відсутності внесення змін до цього договору поруки  у разі збільшення  обсягу обов’язків та відповідальності  поручителя.  

 За таких обставин,  ухвалене судове рішення у частині вирішення позову до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та  зустрічного позову про припинення договору поруки, при ухвалені якого суд допустив порушення норм матеріального та  процесуального права,  підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ „Банк „Фінанси та кредит”  про визнання припиненим договору поруки і відмову в задоволені позовних вимог ПАТ „Банк „Фінанси та кредит” до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.    

 Керуючись ст..ст.303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

    Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 травня 2010  року в частині задоволення позову публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та кредит” та стягнення кредитної заборгованості  з ОСОБА_1 залишити без зміни.

    Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

    Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11 травня 2010  року в частині  задоволення позову публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та кредит” та стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_2  і  відмови в задоволені зустрічного позову  ОСОБА_2  скасувати.

    У позові публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та кредит” до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості  відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та кредит” про визнання договору поруки припиненим задовольнити.

Визнати припиненим договір поруки № 4/АV16-П1, укладений між  публічним акціонерним товариством  „Банк „Фінанси та Кредит” та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 12 лютого 2008 року.

Рішення   апеляційного суду  набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене  в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили .

Головуючий-суддя :

Судді: