Справа №2-172/07, 2-1756/06

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ                   УКРАЇНИ

04 квітня 2007 року Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу у складі: головуючого - судді Затолочного B.C., при секретарі Морозовій Н.М., за участю:

· позивача ОСОБА_1. та її представника ОСОБА_2.,

· відповідача ОСОБА_3., який одночасно діє як представник відповідача військової частини А-2773,

· Бритвич О.В. - представника відповідача військової частини А-2773,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А-2773, ОСОБА_3 про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до військової частини А-2773 про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди.

В ході судового розгляду справи позивачка неодноразово уточнювала свої позовні вимоги.

Крім того, в ході розгляду справи було притягнуто як співвідповідача ОСОБА_3.

З врахуванням прийнятих судом уточнень, позов, на задоволенні якого в судовому засіданні наполягали позивачка та її представник, обгрунтований тим, що позивачка працювала у військовій частині А-2773, командиром якої є ОСОБА_3., на посаді медичної сестри приймального відділення.

Наказом командира військової частини від 11.09.2006 року № 2 позивача з 10.09.2006 року було звільнено на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП.

Своє звільнення позивачка вважає незаконним, тому що до неї не були належним чином доведені директиви та розпорядження, на підставі яких було проведено реорганізацію військової частини. Відповідач, на думку позивача, не надав обгрунтування необхідності скорочення штату ні позивачу, ні профспілковому органу.

Запропоновані командуванням військової частини вакантні посади її не влаштовували, оскільки робота на них не входить до стажу, який дає право на пільгову пенсію. Ці посади не відповідали ні освіті, ні спеціальності позивача.

Як кандидатуру на одну з посад медсестри, які малися в наявності після реформування військової частини, позивач міг і повинен був розглянути і позивачку, але не зробив цього, не прийнявши до уваги її стаж роботи і бездоганну працю, віддавши перевагу особам, які не мають права на переважне залишення на роботі.

Позивачка зазначає, що була профгрупоргом профгрупи військової частини А-2773, а також членом профкому з'єднання військових частин та організацій працівників Збройних Сил України, а тому не могла бути звільнена протягом року після закінчення строку, на який обиралися профспілкові . органи, та без погодження вищого виборного органу профспілки.

крім того, позивачка вважає, що незаконно була звільнена у вихідний день та в період перебування у відпустці.

Тому позивачка вимагає поновити її на роботі, стягнути з відповідача військової частини А-

2773 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 2570,4 грн., а також грошове

відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн.  

Відповідач ОСОБА_3., який одночасно діє як представник відповідача військової частини а-2773, а також представник відповідача військової частини А-2773 Бритвич О.В. у судовому засіданні позов не визнали.

Як вбачається із їх усних пояснень, а також письмових заперечень на позов, позивачка дійсно працювала у військовій частині А-2773 на посаді медичної сестри приймального відділення і була звільнена з цієї посади у зв'язку зі скороченням штатів.

Про скорочення штатів військової частини і підстави для цього були завчасно попереджені і позивачка і профспілкова організація військової частини.

 

Позивачка у профспілковій організації військової частини не перебувала, а про те, що вона перебуває у іншій профспілковій організації і в якій саме, до відома командування військової частини не довела.

Членом виборного профспілкового органу позивачка не була.

Звільнена вона була після того, як її відпустка закінчилася.

Від бесіди з питань, пов'язаних зі звільненням, позивачка відмовилась.

Тому підстав для задоволення позову немає.

Вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Як встановлено судом, позивачка працювала у військовій частині А-2773 - філії 385 Дніпропетровського військового госпіталю, яка розташована в м. Кривому Розі, на посаді медичної сестри приймального відділення, що встановлено поясненнями сторін в беззаперечному порядку, а також дослідженим наказом командира військової частини А-2773 від 22 серпня 2003 року № 2.

Відповідно до Директиви Міністра оборони України від 30 грудня 2005 року № Д-332/1-024, яка була доведена до військової частини А-2773 листом Департаменту охорони здоров'я Міністерства оборони України від 23 січня 2006 року № 231/12/287, Директиви Міністра оборони України від 06 квітня 2006 року № Д-322/1/04 «Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України у 2006 році», яка доведена до військової частини А-2773 листом Департаменту охорони здоров'я Міністерства оборони від 27 квітня 2006 року № 231/12/1656, військова частина підлягала реформуванню з філії госпіталю у військовий лазарет із введенням нового штату.

Посада, яку займала позивачка, новим штатом не передбачалася.

Дані обставини встановлені поясненнями представників відповідача військової частини А-2773, а також дослідженими відповідними листами Департаменту охорони здоров'я Міністерства оборони та штатом.

Про заплановані реорганізаційні зміни було доведено до відома профспілкової організації листом командира військової частини А-2773 від 31 травня 2006 року № 198, який був досліджений в судовому засіданні.

На підставі зазначених керівних документів командиром військової частини А-2773 було видано наказ від 10 липня 2006 року № 127 «Про проведення організаційних заходів щодо скорочення посад військовослужбовців та працівників Збройних Сил України у військовій частині А-2773».

В той же день, тобто 10 липня 2006 року за вихідним номером 267 командування військової частини А-2773 надіслало позивачу письмове повідомлення про заплановане скорочення її посади. Даний лист був також досліджений у судовому засіданні.

Від бесіди з командуванням військової частини А-2773 стосовно запланованого звільнення та від ознайомлення з наказом від 10 липня 2006 року № 127 позивачка відмовилася, що вбачається із записів в листі бесіди, Списку працівників і службовців, яким доведено наказ, Акту загальних зборів особового складу військової частини А-2773.

В зазначеному Акті загальних зборів відображено, що позивачу пропонувалися посади молодшої медичної сестри госпітального відділення та санітара госпітального відділення.

11 вересня 2006 року командиром військової частини А-2773 було видано наказ № 2 про звільнення позивача у зв'язку із скороченням штатів, на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, що підтверджується дослідженим судом наказом, а також не заперечувалося сторонами в судовому засіданні.

Оцінюючи доводи позивачки про незаконність її звільнення, суд виходить з того, що командуванням військової частини А-2773 були вжиті всі необхідні заходи щодо доведення до позивача керівних документів, на підставі яких було здійснено скорочення її посади. Однак позивачка сама відмовилася від бесід з командуванням військової частини для з'ясування питань, які її цікавили у зв'язку зі звільненням, що підтверджується відмовою підписати відповідний лист бесіди.

Позивач зазначила, що після реформування військової частини А-2773 залишалося вакантними

4 посади медичної сестри, які їй не було запропоновано і на які були взяті на роботу особи, що не мали

переважного права на залишення на роботі.                            

Однак, як вбачається із дослідженого судом нового штату військової частини А-2773, в ньому були наявними тільки три посади медичної сестри, які не були вакантними і які зайняли особи, прийняті по переводу відповідно до нового штату, оскільки їх посади не підлягали скороченню (наказ командира військової частини А-2773 від 11 вересня 2006 року № 2).

Доказів того, що хтось із переведених осіб, підлягав обов'язковому звільненню, після чого позивачу мало бути запропоноване вакантне місце, суду не надано.

Виходячи з наявних вакантних посад позивачу була запропонована інша робота, від якої позивачка відмовилася, що видно із Акту загальних зборів військової частини А-2773, а також обставин, зазначених в позові самою позивачкою.

 

Позивачка зазначає, що її звільнення не було погоджено із профспілковою організацією, в якій вона була зареєстрована.

В той же час, в заяві на ім'я командира військової частини А-2773 від 21 березня 2006 року позивачка зазначила, що переходить до іншої профгрупи, не вказавши до якої саме.

Доказів того, що при звільненні позивачка довела до відома командування військової частини про те, у якій профспілковій організації вона перебуває, не надано.

Листом від 28 липня 2006 року профспілковий комітет військової частини А-2773 повідомив командування військової частини про проведення засідання з приводу запланованого скорочення штатів.

Як вбачається із цього листа, позивачка не була членом профспілки військової частини А-2773.

Таким чином, командування військової частини не могло знати, чи є позивачка членом якоїсь профспілкової організації.

До того ж, доводячи свої позовні вимоги, позивачка надала суду листа міської профспілкової організації працівників державних установ від 28 лютого 2007 року, в якому зазначено, що позивачка перебуває на обліку в профспілковій організації з'єднання військової частини А-3283 з жовтня 2000 року. В цьому ж листі одночасно зазначено, що дана профспілкова організація з'єднання перебуває на обслуговуванні у Міській профспілковій організації з квітня 2006 року.

Таким чином, не зрозуміло, звідки Міською профспілковою організацією взята інформація про те, що позивачка перебуває на профспілковому обліку з жовтня 2000 року.

Крім того, позивачка після подання своєї заяви до військової частини А-2773 про вихід із профгрупи, не надала доказів того, що стала членом іншої профгрупи, як вона про це зазначила в заяві.

Таким чином, позивачка не довела, що перебувала на час звільнення в будь-якій первинній профспілковій організації і довела цю інформацію до відома військової частини А-2773.

Тому порушень статей 22,32,42,43 КЗпП України при звільненні позивачки суд не вбачає.

Позивачка стверджує, що при її звільненні було порушено статті 252 КЗпП та 41 Закону України «Про професійні спілки», тому що вона була профгрупоргом військової частини А-2773 та була членом профкому профспілкового комітету з'єднання військових частин та організацій працівників Збройних Сил м. Кривого Рогу.

Однак з такими доводами суд теж не погоджується.

Статтею 41 Закону України «Про професійні спілки» та статтею 252 КЗпП передбачені додаткові гарантії при звільненні працівникам, обраним до складу виборних профспілкових органів.

Відповідно до аналізу статті 37,40 41 Закону України «Про професійні спілки» профгрупорг не є членом виборного профспілкового органу.

Доводячи те, що вона є членом виборного профспілкового органу, позивачка посилається на рішення Центрально-Міського районного суду від 13 квітня 2005 року у справі за її позовом до військової частини А-2773, а також показання свідка ОСОБА_4., протоколи засідань профспілкового комітету з'єднання.

Проте в рішенні від 13 квітня 2005 року зазначено, що військовою частиною А-2773 не заперечувалася та обставина, що позивачка є членом виборного профспілкового органу. При розгляді зазначеної справи судом не досліджувалася законність обрання позивачки до складу виборного профспілкового органу і те, чи обиралася вона взагалі.

В даному ж судовому засіданні представники відповідача заявили, що вже після винесеного судом 13 квітня 2005 року рішення вони дізналися про те, що до складу профспілкового комітету з'єднання позивачка була введена з порушенням встановленого порядку, а тому на неї не розповсюджуються гарантії, передбачені для осіб, що обрані до виборного профспілкового органу.

Суд погоджується з такими доводами позивача.

Як вбачається із показань свідка ОСОБА_5., а також протоколу № 26 від 09 квітня 2004 року, позивачка була введена до складу профкому рішенням самого профкому.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України «Про професійні спілки» свої повноваження

первинні профспілкові організації здійснюють через утворені відповідно до статуту (положення)

виборні органи.                                                                  

Відповідно до пункту 25 Статуту профспілок працівників Збройних Сил України профспілкові органи формуються за принципом прямого  делегування або ж безпосередньо на зборах (Конференціях).

Порядок виборів профспілкових органів, їх керівників визначається на засіданнях профкомів, Пленумів не пізніш, ніж за 2 місяці до початку звітно-виборних зборів.

Профком первинної організації військової частини А-3283 було обрано безпосередньо на профспілковій Конференції, яка проходила у 2001 році.

Позивачка на цій Конференції до складу профкому не обиралася.

 

При виникненні необхідності довиборів профкому військової частини А-3283 це повинно було бути зроблено відповідно до пунктів 33.1 і 33.2 Статуту профспілок працівників Збройних Сил України.

Введення до складу виборного профспілкового органу нового члена рішенням засідання самого цього органу ні Законом, ні Статутом профспілок працівників Збройних Сил України не передбачено.

Враховуючи, що позивачка стала членом виборного профспілкового органу з порушенням Статуту профспілок працівників Збройних Сил України, а отже і статті 37 Закону України «Про професійні спілки», а також, що додаткові гарантії при звільненні розповсюджуються на працівників, які були саме обрані до складу виборних профспілкових органів (позивачка до складу такого органу не обиралася), зазначені додаткові гарантії на позивачку не розповсюджуються і порушень вимог статті 252 КЗпП України і статті 41 Закону України «Про професійні спілки» при її звільненні допущено не було.

Позивачка стверджує, що була звільнена у вихідний день, посилаючись на незаконність таких дій, що передбачено статтею 116 КЗпП.

Однак наказ про звільнення позивачки було видано 11 вересня 2006 року, який не є вихідним днем.

Стаття 116 КЗпП регулює не порядок звільнення, а порядок розрахунків при звільненні.

Крім того, позивачка вказує, що на час звільнення перебувала у відпустці і день її звільнення був останнім днем відпустки, а отже вона не могла бути звільнена з 10 вересня 2006 року.

З такими доводами суд теж не погоджується, тому що відповідно до досліджених судом наказу від 10 серпня 2006 року № 159 та лікарняного листа, позивачка перебувала у відпустці з 10 по 28 серпня 2006 року, а з 29 серпня по 09 вересня 2006 року - на лікарняному і з 10 вересня 2006 року мала стати до роботи.

Враховуючи, що з 11 вересня 2006 року набирав чинності новий штат військової частини А-2773, яким посада позивачки вже передбачена не була, її було правомірно звільнено саме з 10 вересня 2006 року.

У зв'язку з тим, що при зверненні до суду позивачка не сплатила судових витрат, ці витрати слід з неї стягнути при вирішенні справи.

Керуючись ст., ст.. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст., ст.. 22, 32, 42, 43, 252 КЗпП України, ст., ст.. 37,40, 41 Закону України Про професійні спілки», суд -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до військової частини А-2773, ОСОБА_3 про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Стягнути з позивача, ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 59 (п'ятдесят дев'ять) грн.. 50 коп., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 (тридцять) грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.