Справа №2-586/07
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2007 року Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
Головуючого - судді Затолочного B.C., при секретарі Морозовій Н.М., за участю:
· позивача ОСОБА_1. та її представника адвоката ОСОБА_2.,
· представника відповідача Пантелеева О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» про визнання недійсним акту про порушення Правил користування електричною енергією для населення, стягнення немайнової шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» про визнання недійсним Акта про порушення Правил користування електричною енергією для населення (далі ПКЕЕН), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357.
Позов, на задоволені якого наполягали у судовому засіданні позивач та її представник, обґрунтований тим, що працівниками відповідача 07 грудня 2006 року було складено Акт про порушення позивачем ПКЕЕН, в якому зазначено, що під час перевірки було виявлено пошкодження прибору обліку електроенергії, порушені пломби, якими він опломбований.
Позивач вважає даний Акт недійсним, тому що 07 грудня 2006 року ніякої перевірки у позивача не проводилося. Така перевірка проводилася 06 грудня 2006 року і нею зазначених в акті порушень виявлено не було. Відповідач сам допустив порушення ПКЕЕН, оскільки не здійснював періодичні повірки приладу обліку.
До того ж, як пояснили в судовому засіданні позивачка та її представник, відповідач визнав незаконність своїх дій, оскільки скасував Акт, але це скасування не перешкоджає винести судове рішення про незаконність акту.
Позивач просить визнати недійсним Акт, стягнути з відповідача моральну шкоду та судові витрати.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що відповідно до вимог ПКЕЕН контролерами відповідача було проведено перевірку дотримання позивачем ПКЕЕН. Перевіркою було виявлено порушення пломби Держспоживстандарту, тобто позивачка не виконала вимог щодо забезпечення зберігання приладу обліку і пломб на ньому.
Не дивлячись на це, відповідач списав акт про порушення, тобто предмет спору відсутній.
Не надано доказів моральної шкоди, яку спричинено позивачу.
Також відповідач посилається на вирішення аналогічної справи, в якій в позові до ВАТ «Дніпрообленерго» про стягнення моральної шкоди було відмовлено. t
Відповідач зазначає, що стягнення моральної шкоди відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» можливе тільки у випадках, коли така шкода завдана здоров'ю чи життю людей.
На думку представника відповідача судові витрати також не можуть бути стягнуті, оскільки позивачку ніхто не примушував звертатися до суду і не перешкоджав вирішити спір в позасудовому порядку.
В позові просить відмовити.
Вислухавши осіб, які беруть участь у справі, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
В судовому засіданні в беззаперечному порядку встановлено, що відповідач надає позивачу електричну енергію, а позивач є споживачем цієї електроенергії.
06 грудня 2006 року представниками відповідача за місцем проживання позивача: АДРЕСА_1 було проведено перевірку дотримання вимог ПКЕЕН,
якою виявлено порушення пломби Держспоживстандарту.
Факт порушення був зафіксований Актом від 07 грудня 2006 року № 00114958.
Зазначений Акт складено з порушенням вимог пункту 53 ПКЕЕН, оскільки відповідно до цього пункту ПКЕЕН акти складаються в той час, коли виявлені порушення і в присутності споживача, який має право вносити до Акта свої заперечення.
07 грудня 2006 року ніякої перевірки у позивача не проводилося, Акт про порушення
був їй надісланий поштою, що підтверджується, крім пояснень самої позивачки, також
конвертом, в якому цей Акт було надіслано.
Неправомірність складання Акту підтверджена листом від 08 лютого 2007 року Національної комісії регулювання електроенергетики України на ім'я позивачки.
Не підтверджено також зазначеної в спірному Акті інформації стосовно пошкодження пломб Держспоживстандарту, оскільки Актом від 25 січня 2007 року № 13043 підтверджується відсутність таких пошкоджень.
Непрямим підтвердженням неправомірності складання Акту про порушення ПКЕЕН є також і те, що відповідач анулював, тобто скасував спірний Акт, про що було заявлено в судовому засіданні представником відповідача і зазначено в письмовому відгуку на позов та листі відповідача на ім'я позивачки.
Таким чином, складений 07 грудня 206 року Акт про порушення позивачем ПКЕЕН є незаконним.
Його скасування, як правомірно зазначив у судовому засіданні представник позивача, не перешкоджає визнанню цього Акта незаконним, оскільки таке вирішення позовних вимог ґрунтується на нормах статті 16 ЦК і слугує захисту порушених прав позивачки.
При цьому суд відкидає твердження представника відповідача про законність дій представників ВАТ «Дніпрообленерго», тому що в судовому засіданні, навпаки, встановлена неправомірність складання спірного Акту.
Також суд відкидає заперечення представника відповідача про те, що позивачка допустила порушення ПКЕЕН, не зберігши прилад обліку - доводів цій обставині суду надано не було.
Суд не бере до уваги посилання представника позивача на вирішення аналогічної, на його погляд цивільної справи, оскільки, як вбачається із наданих суду рішень, обставини цієї справи не є аналогічними і правових підстав для їх застосування як судового прецеденту немає.
Вирішуючи вимоги про стягнення грошового відшкодування моральної шкоди суд погоджується із доводами представника відповідача, що згідно з положеннями пункту 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі, коли така шкода заподіяна небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством.
Оскільки відповідачем жодних дій, небезпечних для життя і здоров'я людей, не було вчинено, в позові про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.
Позивачем при зверненні до суду сплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи і ці витрати піддягають стягненню з відповідача.
Оскільки позивач, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» звільнена від сплати судового збору, витрати в цій частині підлягають стягненню з відповідача на користь держави.
Що стосується доводів представника відповідача про те, що витрати на правову допомогу не підлягають стягненню, то суд їх відкидає, як такі, що не ґрунтуються на нормах закону.
Кожна людина відповідно до положень статті 55 Конституції України, статті 15 ЦК України, статті З ЦПК України має право на судовий захист свого порушеного права.
Цим своїм правом позивачка скористалася і не відомо, яким би чином діяв відповідач у випадку відсутності звернення позивачки до суду, оскільки анулювання відповідачем свого незаконного акту було здійснено тільки в ході судового розгляду справи.
Пунктом 2 частини 2 статті 79 та статті 84 ЦПК передбачено, що одним із видів судових витрат є витрати на правову допомогу, які відшкодовуються стороні, на користь якої ухвалено рішення з другої сторони.
Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу, згідно з частиною 2 статті 84 ЦПК, встановлюється законом.
Відповідно до чинного Закону України «Про адвокатуру» (стаття 12) оплата праці адвоката здійснюється відповідно до договорів.
Наданою суду довіреністю від 11 січня 2007 року позивачка уповноважила адвоката ОСОБА_2. на судовий захист її прав, а квитанцією від 03 квітня 2007 року підтверджується отримання адвокатом ОСОБА_2. від позивачки за ведення її цивільної справи проти ВАТ «Дніпрообленерго» винагороди в розмірі 835 грн.
Таким чином ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.
Керуючись ст.. 55 Конституції України, ст. ст. 3, 10, 11, 60, 79, 84, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 15,16 ЦК України, п. п. 3,4,38, 53 ПКЕЕН, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» про визнання недійсним акту про порушення Правил користування електричною енергією для населення, стягнення немайнової шкоди задовольнити частково.
Визнати недійсним Акт № 000114958 від 07 грудня 2006 року про порушення Правил користування електричною енергією для населення.
В іншій частині позову відмовити за недоведеністю.
Стягнути з відповідача, Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» на користь позивача, ОСОБА_1 судові витрати - 7 (сім) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 835 (вісімсот тридцять п'ять) грн. витрат на правову допомогу, а всього 842 (вісімсот сорок дві) грн.. 50 коп.
Стягнути з відповідача, Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго» на користь держави судовий збір в розмірі 8 (вісім) грн.. 50 коп.
Позивача від сплати судового збору звільнити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про
апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.