У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2010 року м. Ужгород
Судова колегія палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:
головуючої - судді Кожух О.А.
суддів - Куцина М.М., Собослоя Г.Г.
при секретарі – Рогач І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 1 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, з участю третьої особи – Ужгородської районної державної адміністрації, як органу опіки та піклування, служби у справах дітей Чопського міськвиконкому про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, -
встановила:
ОСОБА_2 у липні 2007 року звернулась до суду із позовом та просила розірвати шлюб, укладений із ОСОБА_1 27 жовтня 1990 року. В подальшому у жовтні 2007 року доповнила позовні вимоги – просила також: доньок колишнього подружжя - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 - залишити на вихованні при матері; - стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця починаючи з дня звернення до суду і до досягнення донькою ОСОБА_3 повноліття; - допустити негайне виконання рішення суду в межах платежу за аліментами за один місяць; - державне мито, що підлягає сплаті при реєстрації розірвання шлюбу, покласти на сторони порівну, та стягнути з відповідача судові витрати на користь позивачки.
Справа розглядалась судами неодноразово. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 23.10.2007 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, і в цій частині рішення залишено без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 21.02.2008 року. В частині вирішення вимоги про визначення місця проживання дітей та стягнення коштів на їх утримання рішення суду першої інтснації двічі скасовувалось в апеляційному порядку (ухвалами Апеляційного суду Закарпатської області від 21.02.2008 р. та від 11.09.2009), а справу в цій частині направлялось на новий судовий розгляд.
Під час останнього судового розгляду, з врахуванням того, що старша донька ОСОБА_3 досягла повноліття, позивачка уточнила позовні вимоги в частині стягнення аліментів та просила стягнути із відповідача аліменти на утримання неповнолітніх дітей – доньки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку, починаючи з 02.10.2007 року по 06.08.2009 року - до досягнення повноліття старшою донькою, та в подальшому стягувати аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 починаючи з 06.08.2009 року в розмірі ј частини від усіх видів заробітку, до досягнення нею повноліття.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 25 травня 2010 року уточнені позовні вимоги задоволено. Визначено місце проживання неповнолітньої ОСОБА_4 при матері – ОСОБА_2. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4,
_______________________________________________________________________________
Справа № 22-3177/2010 Номер рядка статистичного звіту 45
Головуючий у першій інстанції: Івашкович І.І.
Суддя - доповідач – Кожух О.А.
ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі 1/3 частини
всіх видів заробітку відповідача щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07.10.2007 р., до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до 06.08.2009, а з 07.08.2009 - стягувати аліменти в розмірі ј частини від усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, на утримання доньки ОСОБА_4 до досягнення нею повноліття. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів за 1 місяць.
Відповідач оскаржує рішення суду в частині стягнення аліментів. Просить рішення змінити, відмовивши у стягненні на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньок ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 07.10.2007 р. Вказує, зокрема, що старша донька окремо із матір’ю не проживала, а певний час проживала із бабусею та дідусем та знаходилась на утриманні апелянта.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції апелянт вказав, що з рішенням суду першої інстанції не погоджується щодо стягнення з нього з 7 жовтня 2007 року аліментів на утримання двох дітей, не заперечуючи проти стягнення з 7 жовтня 2007 року аліментів на утримання доньки ОСОБА_4.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з’явились в судове засідання, допитавши ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 10, 11, 59, 60, 61 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Не підлягають доказування обставини, визнані сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, у сторін є дві доньки - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2
Як вбачається з висновку служби у справах дітей Чопського міськвиконкому від 16.10.2008, акту обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_2 та, відповідно, обстеження житлово-побутових умов проживання неповнолітніх дітей, яке проводилось 15.10.2008, діти на той час разом із матір’ю проживали у квартирі подружжя Бартфай – батьків позивачки, і ОСОБА_3 вказували про складні відносини із батьком та висловила бажання проживати з матір’ю (а.с.59-62).
Це було підтверджено і показаннями ОСОБА_3, яка була допитана як свідок судом апеляційної інстанції. Батько періодично купував їй речі та надавав кошти. Також свідок вказала, що влітку 2009 року через складні відносини із співмешканцем матері вона проживала із дідусем, а з вересня 2009 року проживала із батьком. Також батько із вересня 2009 року знімав для неї квартиру в м. Ужгород, де вона навчалась у коледжі. Проте свідок 6 серпня 2009 року досягла повноліття, а тому проживання свідка із батьком з вересня 2009 року не може бути враховано при вирішенні питання про стягнення аліментів до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу – у разі визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.
Відповідач має постійне місце роботи, відповідачка постійного місця роботи не має.
Обов'язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття і носить постійний характер. Обидві доньки практично до досягнення старшою донькою повноліття проживали із матір’ю, яка фактично і несла витрати на їх утримання. Періодичне надання відповідачем коштів старшій доньці та придбання їй одягу судова колегія не вважає достатнім виконанням передбаченого ст. 180 СК України обов’язку утримувати дитину до досягнення повноліття.
Зважаючи на викладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують, а тому, відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 304, п.1 ч.1 ст. 307, 308, 313, п.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 25 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуюча
Судді: