РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2010 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого: Кеміня М.П.
суддів: Джуга С.Д., Панька В.Ф.
при секретарі: Майор Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду від 28 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_20, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, треті особи – Тячівська держнотконтора, приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу ОСОБА_12, Тересвянська селищна рада, про визнання договорів купівлі-продажу майнових паїв недійсними і скасування свідоцтва про право власності на них,
ВСТАНОВИЛА:
В жовтні 2007 р. ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 третіх осіб без самостійних вимог: приватного нотаріуса Тячівського нотаріального округу ОСОБА_13, Тересвянської селищної ради, про визнання договорів купівлі-продажу майнових паїв недійсними і скасування свідоцтва про право власності на них. В процесі розгляду справи доповнила позовні вимоги та просила визнати частково недійсними договори купівлі-продажу майнових паїв КСП «Тересва», укладених між уповноваженим продавцем ОСОБА_14 та покупцем ОСОБА_1, що посвідчені приватними нотаріусами ОСОБА_13 та ОСОБА_15, зокрема, власниками паїв ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_7, ОСОБА_5, яких і просила притягнути в якості відповідачів по справі. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що особи, власники майнових паїв, 01 березня 2003 року подарували належне їм право на майнові паї їй, позивачці ОСОБА_2, а вже після того вчинили договори купівлі-продажу таких паїв ОСОБА_1, хоча власниками паїв на час укладення договорів купівлі-продажу вони вже не були. В силу чого просила суд про часткове скасування (на різницю в сумі подарованих їй майнових паїв та проданих по договору купівлі-продажу майнових паїв) договорів купівлі-продажу укладених між власниками паїв в особі їх уповноваженого ОСОБА_3 та ОСОБА_1 На підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу частини майнових паїв Тересвянська селищна рада видала ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на майновий пай в розмірі 54 648 грн. серії НОМЕР_1, яке також просить визнати частково недійсним.
Рішенням Тячівського районного суду від 28 травня 2010 року уточнений позов задоволено, визнано частково недійсними договори купівлі-продажу майнових паїв КСГП «Тересва», укладені між уповноваженим продавцем ОСОБА_3 та покупцем ОСОБА_1, які нотаріально посвідченні, всього на загальну суму 14 249 грн.; частково скасовано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії НОМЕР_1, видане 19 листопада 2005 р. Тересвянською селищною радою приватному підприємцю ОСОБА_1 про частку паїв в сумі 14 249 грн.
У апеляційній скарзі фізична особа -підприємець ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції, як незаконного та необґрунтованого із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. В скарзі посилаються на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, наводять обставини з яких, на їх думку, рішення суду підлягає скасуванню із відмовою у позові позивачці.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає до задоволення на таких підставах.
Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Суд першої інстанції задовольняючи уточнений позов виходив із того, що договори купівлі -продажу частини майнових паїв, які уклав відповідач ОСОБА_1 з уповноваженим від власників паїв ОСОБА_3 є незаконними та такі слід визнати недійсними, так як не встановлено, які саме об’єкти права власності входять в пайові гривні (конкретне майно вартість якого і складали пайові гривні) розпайованого майна КСП «Тересва» згідно свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії НОМЕР_1, виданого 19 листопада 2005 року Тересвянською селищною радою приватному підприємцю ОСОБА_1 і як правову підставу для визнання їх недійсними послався на ст. 255 ЦК України (в редакції 1964 р.).
Однак, при встановленні зазначених фактів суд порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Суд дав невірну юридичну кваліфікацію правовідносинам сторін, в силу чого неправильно визначив правову норму, якою врегульовано їхні правовідносини, та зробив правові висновки, що не відповідають дійсному змісту обставин справи, встановлених матеріалами справи.
Як вбачається із матеріалів справи позивачкою оспорюється дійсність ряду договорів купівлі-продажу майнових паїв, які були укладені від імені власників майнових паїв у 2003-2005 роках, в силу чого суду необхідно було розмежувати дію актів цивільного законодавства в часі з огляду на те, що з 01.01.2004 року набрав чинності ЦК України.
А тому, визнання недійсними судом першої інстанції ряду договорів, укладених після 01.01.2004 року з посиланням на норми ЦК УРСР в редакції 1964 р. є порушенням норм матеріального права, крім того ст. 255 ЦК України (в редакції 1964 р.) не регулює підстави, з яких договір може бути визнаний судом недійсним. Визнаючи недійсним договір купівлі-продажу майнових паїв укладених до 2004 року, суд не зазначив, яким саме вимогам закону не відповідають укладенні договори. При цьому не врахував роз’яснень, що містяться в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 квітня 1978 року № 3 (зі змінами) “Про судову практику у справах про визнання угод недійсними” (діючих на час виникнення згаданих правовідносин), і не вказав нормативний акт, вимогам якого правочин не відповідає.
Визнаючи недійсним договір купівлі-продажу майнових паїв, укладених після 01.01.2004 року недійсним, суд узагалі не вказав підстави, передбачені нормою ЦК України, для визнання його недійсним, що є порушенням ч. 3 ст. 215 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Матеріалами справи стверджено, що відповідно до нотаріально посвідченого договору дарування від 01 березня 2003 року представник дарувателів ОСОБА_20 подарував обдарованій ОСОБА_2, і така прийняла в дар право на майнові паї членів колективного сільськогосподарського підприємства які мають право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства «Тересва» відповідно до списку осіб: 1.1. ОСОБА_16 в розмірі 1 180 грн.; 1.2. ОСОБА_7 в розмірі 2 953 грн.; 1.3. ОСОБА_17 в розмірі 15 878 грн.; 1.4. ОСОБА_8 в розмірі 5 580 грн.; 1.5. ОСОБА_10 в розмірі 2 261 грн.; 1.6. ОСОБА_21 в розмірі 7 276 грн.; 1.7 ОСОБА_5 в розмірі 3 400 грн.; 1.8. ОСОБА_19 в розмірі 3 395 грн.; 1.9. ОСОБА_18 в розмірі 373 грн., а всього дар оцінений сторонами на загальну суму 42 296 грн.
Позивачка ОСОБА_2 посилаючись на вказаний договір дарування стверджувала, що вона, як власник зазначених майнових паїв, оспорює наступні договори купівлі-продажу майнових паїв за якими дарувальники знов відчужили своє право на майнові паї членів колективного сільськогосподарського підприємства «Тересва» фізичній особі підприємцю ОСОБА_1, чим порушено її право власності на майнові паї та просила визнати такі недійсними з підстав передбачених ст. 48 , 225 ЦК України.
Матеріалами справи установлено, що відносно оспорюваних договорів купівлі-продажу майнових паїв. Позивачка – ОСОБА_2 не була стороною жодного з оспорюваних договорів і вважала себе власником майнових паїв, які були предметом продажу в силу вищезгаданого договору дарування.
Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочинів недійсними, позивач у силу ст. 10 ЦПК України зобов’язаний довести правову та фактичну підставу недійсності кожного правочину. При цьому юридично важливою обставиною є доведення факту добросовісності чи недобросовісності набувача майна.
Наведені обставини, якими ОСОБА_2 обґрунтовувала свої вимоги і вони зазначені в позовній заяві про доповнення позовних вимог, підлягають наступній правовій оцінці.
Позов пред’явлено особою, яка не була стороною жодного договору оспорюваних нею договорів купівлі-продажу майнових паїв і вважала себе власником таких паїв про визнання недійсним відплатного договору, укладених особами, які, на її думку, не мали права відчужувати вказане в договорі майно.
У такому разі, це майно не може бути передане власнику в порядку застосування загальних наслідків, передбачених ст. 216 ЦК України, оскільки позивачка ОСОБА_2 не була стороною оспореного договору. Майно може бути повернуте за позовом власника про витребування майна на підставі ст. ст. 387, 388 ЦК України, якщо позивач надасть докази, що підтверджують наявність обставин, зазначених цими статтями, тому що вони встановлюють спеціальні правила для захисту такого права. Це випливає з того, що оскільки добросовісне набуття відповідно до ст. 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно набувається не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати, то наслідком угоди, вчиненої з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння, якщо для цього є передбачені законом підстави.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК.
Як правило, власник порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Таким чином, оскільки позивачка звернулася за захистом своїх прав обравши спосіб захисту саме щодо визнання недійсним договорів купівлі-продажу, які до даних правовідносин не можуть бути застосовані, у заявлених позовних вимогах ОСОБА_2 слід відмовити.
Керуючись статтями 307,309313-314,316 ЦПК України колегія суддів,-
РІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.
Рішення Тячівського районного суду від 28 травня 2010 року скасувати.
В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_20, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, треті особи – Тячівська держнотконтора, приватний нотаріус Тячівського районного нотаріального округу ОСОБА_12, Тересвянська селищна рада, про визнання договорів купівлі-продажу майнових паїв недійсними і скасування свідоцтва про право власності на них - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Судді: