Справа №2-п-182/10

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

22 вересня 2010 року     Печерський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді:     Бусик   О . Л .                

при секретарі:                         Борисенко   А . В .  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 серпня 2010 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення, в якій просить скасувати заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 серпня 2010 року. У заяві посилається на поважність причин неявки в судове засідання та на докази, які мають істотне значення для вирішення справи.

В судовому засіданні представник відповідачки заяву підтримала та просила задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти скасування заочного рішення заперечувала та просила відмовити у задоволенні заяви.    

Дослідивши матеріали справи, суд, приходить до наступного висновку.

Статтею 232 ЦПК України передбачено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 серпня 2010 року позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором  задоволено.

Так, посилання відповідачки щодо поважності причин неявки в судове засідання та, неповідомлення належним чином про час та місце розгляду справи спростовуються матеріалами справи, а саме: в судове засідання, призначене на 10 серпня 2010 року відповідачка не з’явилась, будучи повідомленою належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчить телеграма, яка була вручена матері відповідачки /а.с. 51/. Відповідно до ч. 3 ст. 76 ЦПК України, якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім’ї, які проживають разом з нею. При цьому, жодних доказів поважності причин неявки суду на момент розгляду справи відповідачка не представила.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до договору № 22/07-10 про надання послуг адвоката від 22 липня 2010 року, адвокат ОСОБА_2 зобов’язався надавати юридичні послуги ОСОБА_1, в тому числі й шляхом особистої участі та представництва відповідачки в судах усіх рівнів, таким чином, посилання відповідачки про неможливість особисто бути присутньою у в судовому засіданні в зв’язку з відрядження як на поважну причину є безпідставним, оскільки, остання скористалась своїм правом та брала участь у справі через представника, який також не з’явився в судове засідання, і, при цьому, не повідомив причин неявки.                

Щодо твердження відповідачки про те, що в провадженні іншого суду знаходиться справа про визнання недійсним кредитного договору, за яким заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва стягнуто з ОСОБА_1 суму заборгованості, як на доказ, що має істотне значення для вирішення справи, то воно є необґрунтованим, оскільки, ухвала Шевченківського районного суду м. Києва про залишення позовної заяви без руху не може бути належним доказом того, що справа перебуває в провадженні суду. Крім того, з ухвали Шевченківського районного суду               м. Києва не вбачається про визнання недійсним якого саме кредитного договору йде мова.        

Таким чином, оскільки, відповідачка при подачі заяви про перегляд заочного рішення на будь-які інші докази не посилається та не вказала на обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, тому, суд, вважає, що на момент постановлення заочного рішення відповідачка та її представник без поважних причин не з’явилися в судове засідання, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи і не повідомили про причини неявки, а тому підстав для перегляду заочного рішення не вбачається.  

 Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 231, 232 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 серпня 2010 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – залишити без задоволення .

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.  

Суддя