ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
27 липня 2010 року справа № 5020-9/102
За позовом Закритого акціонерного товариства «Блатско» (53073, м. Дніпропетровськ, Криворізький район, с. Златоустівка, вул. Підстпена, буд. 29а)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
про стягнення 49603,04 грн.,
Суддя Рибіна С.А.
За участю представників:
позивача - Борт Павло Сергійович, довіреність б/н від 03.11.2009;
відповідача –не з’явився.
Суть спору: Закрите акціонерне товариство «Блатско»(далі –ЗАТ «Блатско») звернулось до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі –ФОП ОСОБА_1) про стягнення 49603,04 грн.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов’язки щодо оплати за поставлений товар відповідно до умов договору №42/09/01 від 01.07.2009, доводи викладені у позові (а.с.2-3).
Ухвалою суду від 17.06.2010 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-9/102.
Відповідач у судові засідання не з’являвся, але надав відзив, згідно якого проти позову заперечує просить відкласти розгляд справи не невизначний термін, не надавши жодного обґрунтування заявлених заперечень (а.с.49).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
01.07.2009 між ЗАТ «Блатско»(Постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) був укладений договір поставки №42/09/01 (далі –Договір), (а.с.8-14), за умовами якого Постачальник бере на себе зобов'язання передати у власність Покупця товар найменування, асортимент, кількість та вартість якого зазначається в Специфікаціях, які підписуються сторонами щомісячно та є невід’ємною частиною даного договору, а Покупець зобов'язується своєчасно оплатити та прийняти вказаний товар на умовах, передбачених даним договором.
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2009 (пункт 10.1 Договору).
Відповідно до пункту 3.1 Договору ціна на товар встановлюється в національній валюті України та вказується в Специфікаціях.
Розрахунки за товар здійснюються простим банківським переводом на розрахунковий рахунок Постачальника. Умови оплати узгоджуються в Специфікаціях (пункт 5.1 Договору).
Згідно Специфікацій №1 від 01.07.2009, додаткової угоди №1 від 03.07.2009 №1/1 від 04.06.2009, Специфікації №2 від 20.07.2009, №3 від 07.08.2009, №4 від 07.08.2009 (а.с.15-19), накладних та довіреностей (а.с.20-32) Постачальник поставив продукцію на суму 310603,04 грн., яку відповідач оплатила в розмірі 121000,00 грн. (а.с.33-39).
Згідно додаткової угоди від 03.07.2009 до Договору відповідач має відстрочку платежу до 31.12.2009 на суму 140000,00 грн. (а.с.16)
04.09.2009 відповідач звернувся до позивача з проханням відстрочити оплату за поставлену продукцію та надав графік погашення заборгованості в розмірі 269000,00 грн.
За твердженням позивача у відповідача існує заборгованість в розмірі 49603,04 грн.
Дані обставини стали підставою для звернення ЗАТ «Блатско»до господарського суду з вимогами про стягнення заборгованості за Договором.
Суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки №42/09/01 від 01.07.2009.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін
Згідно пункту 5.1 Договору розрахунки за товар здійснюються простим банківським переводом на розрахунковий рахунок Постачальника. Умови оплати узгоджуються в Специфікаціях.
Відповідно до пункту 5.2 Договору умови оплати погоджуються сторонами у Специфікації.
За умовами Специфікацій №№1-4 та додаткової угоди №1 остаточний строк оплати товару - не пізніше 31.12.2009.
Відповідно до пункту 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості (П-6), приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені на то керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб. До договорів повинні бути додані розписки матеріально-відповідальних осіб, що вони ознайомлені з Правилами приймання товарів за їх особистими підписами. Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців).
Порядок використання доручень регулюється наказом Мінфіну України № 99 від 16.05.96 "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей" (зареєстрований у Мінюсті України 12.06.96 № 293/1318). Пунктом 2 Інструкції визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.
Надані позивачем довіреності не містять певних ознак, за якими можливо зробити висновок, що товар отриманий за тими видатковими накладними, які є предметом спору.
Крім того, у наданих позивачем видаткових накладних відсутні підпис та печатка особи, яка по них отримала.
Таким чином, позивач вважає, що заборгованість відповідача складає 49603,04 грн. обґрунтовуючи цю суму наданими накладними, які не підписані відповідачем. Інших доказів, підтверджуючих заборгованість відповідача позивач не має.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що видаткові накладні, надані позивачем, не є належним доказом отримання відповідачем товару на суму 49603,04 грн. саме за Договором №42/09/01 від 01.07.2009.
Відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оскільки серед доказів, наданих позивачем суду, немає жодного належного доказу отримання товару за договором поставки №42/09/01 від 01.07.2009, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за відповідним договором поставки.
Заява відповідача від 07.07.2010 не може бути задоволена судом з тих підстав, що зазначений відповідачем термін, по-перше, є невизначеним, по-друге, він не відповідає встановленим статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строком вирішення спору.
Крім того, ухвалою суду від 17.06.2010 про порушення провадження у справі, призначення дати судового засідання, та ухвалою від 08.07.2010 про відкладення розгляду справи, суд не визнав явку відповідача обов’язковою, а витребував у неї певні документи.
Знаходячись у декретній відпустці, відповідач не був позбавлений можливості надати свої заперечення у письмовій формі та надіслати їх і докази, які підтверджують ці заперечення, поштою або доручити представляти її інтереси іншій особі.
У зв’язку з цим суд залишає клопотання відповідача без задоволення.
Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на позивача.
Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позовних вимог відмовити.
Суддя підпис С.А. Рибіна
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 03.08.2010