Справа № 2-1247/2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

20 липня 2010 року                                                                                                м. Сімферополь

    Київський районний суд м. Сімферополя у складі головуючого судді Тихопой О.О., при секретарі Халілової Е.С., за участю представника відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про стягнення грошової суми,

В с т а н о в и в:

    22.12.2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідачів на його користь 8300 грн. моральної шкоди і 208,89 грн. грошового зобов’язання.

Позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що він був представником ОСОБА_5 у справі № 2-82/2009, що знаходилась в провадженні Київського районного суду м. Сімферополя. Ухвалою суду від 29 травня 2009 року між сторонами було затверджено мирову угоду, за якою, зокрема, ОСОБА_4 мав виплатити ОСОБА_5 5000 грн. до 01.09.2009 року. Проте це зобов’язання відповідачі виконали несвоєчасно лише на при кінці листопада 2009 року і не в повному обсязі, залишивши не виплаченою суму у розмірі 70 грн.

    Позивач вважає що відповідачі повинні виплатити йому зазначену суму з врахуванням індексу інфляції і 3% річних. Крім цього, тривалим невиконанням свого зобов’язання йому спричинялися моральні страждання, що відобразилося на його здоров’ї.

    Відповідачі і їх представник позовні вимоги не визнали, суду пояснили, що позивач сам відмовлявся від отримання решти визначеної в ухвалі суду суми. Також зазначають що повинні повернути 70 грн. не позивачу, а його колишній дружині ОСОБА_5, яка таких вимог наразі не заявляє.

Вислухавши учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи та з’ясувавши обставини, суд вважає позов необґрунтованим і таким, що задоволенню не підлягає за наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя від 29 травня 2009 року у справі № 2-82/2009 визнано мирову угоду, за якою в п. 3 сторони домовилися про те, що, зокрема, ОСОБА_4 виплачує ОСОБА_5, та ОСОБА_6 25000 грн., в тому числі 20000 грн. на час підписання угоди, 5000 грн. до 01.09.2009 року.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.  

Як йдеться з зазначеної ухвали суду, лише ОСОБА_4 повинен виплатити за мировою угодою і лише ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визначену грошову суму у розмірі 5000 грн. до 01.09.2009 року, з якої неповернена залишилась сума в 70 грн., що сторонами визнається.

За таких обставин вимоги ОСОБА_2 стягнути саме на його користь недоплаченої суми у 70 грн. суд вважає необґрунтованими. Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

В спектрі ст. 11 ЦК України у відповідачів не виникало того зобов’язання, яке позивач просить суд зобов’язати їх перед ним виконати. У зв’язку із цим і положення ст. 625 ЦК України в даному випадку не підлягають застосуванню.

Позивач посилається на те, що він був представником ОСОБА_5 у судовому процесі по справі № 2-82/2009, проте ця обставина не наділяє його правом вимагання не виниклого перед ним особисто зобов’язання на свою користь. Як зазначає сам позивач, в зареєстрованому шлюбі він з ОСОБА_5 наразі не перебуває. До того ж процесуальне законодавство не передбачає заміни позивача у судовому процесі. Так як ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом не в інтересах ОСОБА_5, а у власних, його вимоги не підлягають також залишенню без розгляду, і потребують вирішення питання по суті.

 Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Як вбачається з матеріалів справи та з урахуванням наведеного, позовні вимоги ОСОБА_2 являються необґрунтованими в тому числі щодо спричинення йому моральної шкоди. Суду позивачем не доведено, що саме через винні дії відповідачів йому спричинено моральну шкоду.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати залишаються на позивачеві.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 11, 23, 1167, 509, ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

    Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом  двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                                                                                                       Суддя: