ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа № 2а- 4369/10
П О С Т А Н О В А
Іменем України
15 вересня 2010 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі:
головуючого – судді Савченка А.Г.
при секретарі Кирпиченко С.Л.
за участю
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної екологічної інспекції в Полтавській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому зазначив, що 4 серпня 2010 року постановою № 845 Держаної екологічної інспекції в Полтавській області на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. на підставі ч.4 ст. 54 КУпАП за порушення п. 4 особливих умов спеціального дозволу на користування надрами № 1699 від 20 червня 2001 року Наташинського родовища Східно-Опішнянський блок нібито за невиконання Програми робіт з геологічного вивчення надр Наташинського родовища на 2009-2011 роки.
Не погоджуючись з притягненням його до адміністративної відповідальності, він зазначив, що при складанні протоколу про вчинення ним адміністративного правопорушення 2 серпня 2010 року ним було надано пояснення, в якому він заперечував факт вчинення правопорушення, однак при розгляді відповідачем справи і прийнятті рішення ці пояснення не були прийняті до уваги та їм не було надано оцінки, що є порушенням закону, а тому прийняте рішення підлягає скасуванню.
Заперечуючи факт вчинення правопорушення, він зазначив, що між ДП «Полтавське управління геофізичних робіт» та ТОВ «РосУкрОйл» 27 жовтня 2004 року був укладений договір № 1 про спільну діяльність. Відповідно до п. 1.1. договору сторони зобов’язались спільно діяти шляхом об’єднання своїх вкладів та зусиль в сфері опрацювання техніко-геологічної інформації по свердловинах, видобутку та реалізації вуглеводнів, для досягнення спільних господарських цілей. Відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України від 5 листопада 2008 року, виданого на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 травня 2008 року № 703-р ДП «Полтавське УГР» було зобов’язане вжити заходів стосовно припинення участі у договорі про спільну діяльність від 27 жовтня 2004 року, укладеному з товариством з обмеженою відповідальністю «РосУкрОйл».
15 липня 2009 року рішенням господарського суду м. Києва за позовом ДП «Полтавське управління геофізичних робіт» вказаний договір було розірвано. 8 грудня 2009 року постановою Київського апеляційного господарського суду рішення господарського суду м. Києва було скасоване і в позові відмовлено. Це рішення залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 19 квітня 2010 року.
22 червня 2010 року міністерством палива та енергетики України до Верховного Суду України направлена касаційна скарга на постанову Вищого господарського суду України, яка до теперішнього часу не розглянута.
Листом від 25 травня 2010 року, надісланим на адресу ДП «Полтавське управління геофізичних робіт», Міністерство палива та енергетики України підтвердило свою позицію про те, що розпорядження КМУ від 7 травня 2009 року про скасування наказу Мінпаливенерго від 5 листопада 2008 року «Про розірвання договору про спільну діяльність» залишається незмінним і наполягало на його невиконанні.
Виходячи саме з цього ДП «Полтавське управління геофізичних робіт» не проводило робіт на свердловині № 22 Наташинського родовища, про що позивачем було зазначено в своєму поясненні при притягненні його відповідачем до адміністративної відповідальності. Однак останній, всупереч вимогам КУпАП при прийнятті рішення про накладення адміністративного стягнення, оцінки цьому не дав та наклав стягнення у виді штрафу.
Вважаючи дії відповідача незаконними, позивач просить визнати протиправною його постанову № 845 від 4 серпня 2010 року про накладання на нього адміністративного стягнення та скасувати її.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні з мотивів, викладених в позовній заяві.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи в судове засідання не з’явився, не повідомивши суд про причини неявки, в зв’язку з чим суд розцінив причину його відсутності неповажною та розглянув справу без його участі.
Заслухавши представника позивача та дослідивши письмові докази, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Як слідує з матеріалів справи, 2 серпня 2010 року відповідачем було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 57 КУпАП, згідно з яким позивач порушив особливі умови спеціального дозволу (ліцензії) на користування надрами № 1699 від 20 червня 2001 року Наташинського родовища Східно-Опішнянський блок п.4, а саме: не виконується Програма робіт з геологічного вивчення надр Наташинського родовища на 2009-2011 роки, не проводиться перегляд геолого-геофізичних і сейсмічних матеріалів з метою обгрунтування подальших напрямків геологорозвідувальних робіт, складання проекту ДПР, дослідно-промислова розробка горизонту С-10 згідно проекту ДПР, інтенсифікація притоку ВВ, не розпочаті підготовчі роботи для складання проекту на буріння свердловини № 23 Наташинського родовища (а. с. 35).
Заперечуючи факт вчинення адміністративного правопорушення, позивач надав свої письмові пояснення про це, вказавши причини, по яких не виконується Програма робіт (а. с. 36).
4 серпня 2010 року відповідачем щодо нього винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення, згідно з якою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. (а. с. 37).
Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - та кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Як слідує із матеріалів справи до протоколу про адміністративне правопорушення позивачем були надані пояснення, згідно з якими він не згоден з тим, що він допустив порушення, які йому інкримінуються, однак це не було враховано відповідачем при оцінці інкримінованого позивачеві порушення та прийнятті рішення по справі.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на підставі яких ґрунтується висновок про вчинене особою адміністративне правопорушення, і вказати мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, або висловлених останнім доводів.
Не дивлячись на те, що згідно статті 251 КУпАП доказами по справі являються також пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в постанові, яку виніс відповідач, не наведена будь-яка оцінка вказаного доказу та обґрунтувань на спростування заперечень позивача про вчинення ним адміністративного правопорушення.
В даному випадку єдиним джерелом даних, що були використані як доказ, є нічим не підтверджені суб’єктивні припущення відповідача, викладені в протоколі та постанові про адміністративне правопорушення від 2 та 4 серпня 2010 року відповідно.
Судом встановлено, що наказом № 540 від 5 листопада 2008 року (а. с. 3) на виконання розпорядженням Кабінету Міністрів України від 7 травня 2008 року № 703-р «Питання укладення деяких договорів» позивача було зобов’язано вжити заходів стосовно припинення участі у договорі про спільну діяльність від 27 жовтня 2004 року, укладеному з товариством з обмеженою відповідальністю „РосУкрОйл», і про результати у триденний термін поінформувати Мінпаливенерго.
На виконання цих вимог ДП «Полтавське управління геофізичних робіт» звернулось з позовом до господарського суду, яким прийняті відповідні рішення, на які позивач посилається в позовній заяві (а. с. 4-5, 6-7, 8-11, 12-14, 15-19) і розгляд яких до цього часу не завершений, оскільки позивач звернувся до суду з касаційною скаргою.
Позиція ж Мінпаливенерго щодо виконання позивачем вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 травня 2008 року № 703-р «Питання укладення деяких договорів» на даний час є незмінною, свідченням чого суд приймає до уваги листи міністерства від 20 травня та 5 серпня 2009 року (а. с. 20, 21).
Виходячи з цього, суд вважає, що позивач, як керівник державного підприємства, при виконанні умов договору діяв з урахуванням вимог вищестоящого органу і не міг їх не враховувати, свідченням чому є звернення ним з позовом до суду про розірвання договору та рішення суду, прийняті з цього приводу, а тому не мав умислу на вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно ж до ч. 1 ст. 8 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Статтею 11 кодексу встановлено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Як видно з наведено вище в діях позивача відсутня вина, що свідчить про відсутність в його діях і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 251, 283, 284, 288 КУпАП, статтями 6, 10, 11, 12, 14, 70, 71, 99, 159-163 КАС України, суд,
п о с т а н о в и в :
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Державної екологічної інспекції в Полтавській області № 845 від 4 серпня 2010 року в справі про адміністративне правопорушення, якою на позивача було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 грн.
Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлений 20 вересня 2010 року.
Суддя А.Г. Савченко