Справа № 2-3490/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2010 року                                            м.Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим  у складі:

Головуючого – судді Кагітіної І.В.,

при секретарі – Якушевій Г-М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого володіння,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, мотивуючи позовні вимоги тим, що у 2004 році він був змушений продати майно, яке було набуте ним до шлюбу із ОСОБА_3, а саме: автомобіль ВАЗ-2106, гараж, розташований по вул. Балаклавській, та рушницю. Після продажу зазначеного майна, загалом на суму 4000 доларів США, вони із дружиною вирішили ці кошти покласти до банку, проте вклад ОСОБА_3 здійснювала сама, оскільки позивач довіряв їй та за станом здоров’я не міг це зробити самостійно. Так, 2000 доларів США було покладено до філії «Промінвестбанку», а інші 2000 доларів США було перераховано на гривні та покладено до Сімферопольської філії «Форум» у сумі 10 000 гривень. У квітні 2007 року його дружина померла, залишивши заповіт на ім’я своєї дочки – ОСОБА_2 на все належне їй майно, у тому числі і на вищезазначені банківські вклади, які належать позивачу. ОСОБА_2 отримала 3\4 частки вкладів: 1500 доларів США та 7500 грн. Посилаючись на ст.387 ЦК України, ОСОБА_1 просить визнати його власником банківських вкладів та витребувати їх з чужого незаконного володіння, повернути 3\4 частки грошей, отриманих ОСОБА_2 у банках.

Позивач у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог, оскільки вклади, які знаходились у банках «Форум» та «Промінвестбак», отриманні ОСОБА_2 за заповітом, належали тільки йому, бо вони були отримані від продажу його особистого майна - автомобілю, гаражу та рушниці.

Відповідачка  заперечувала проти задоволення позовних вимог, оскільки вклади вона отримала на підставі заповіту. ОСОБА_1 також отримав частку вкладів у порядку спадкування за законом. Доказів того, що кошти внесені до банку від продажу особистого майна позивача, у матеріалах справи не має.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

З матеріалів справи убачається, що 05.06.1999р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб, про що свідчить свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1, видане відділом РАЦС  Київського райвиконкому м. Сімферополя АР Крим.

Згідно свідоцтва про смерть 14.04.2007 року померла дружина позивача ОСОБА_3

 Згідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 02.12.2009р., реєстр №2-1415, ОСОБА_2 отримала ? часток спадкового майна, у тому числі право власності на грошові внески з усіма відсотками і компенсаційними виплатами, які зберігаються в Сімферопольській філії АКБ «Форум» на рахунках НОМЕР_2 та НОМЕР_3, а також належні до них компенсаційні сертифікати та  на грошовий внесок з усіма відсотками, який зберігається в філії «Кримське центральне відділення Промінвестбанку» на рахунках НОМЕР_5, а також належні до нього компенсаційні сертифікати.

Відповідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 28.04.2010р. №2-843 ОСОБА_1 також успадкував ? частку майна ОСОБА_3, в тому числі у Куйбишевському відділенні Сімферопольської філії АКБ «Форум» на депозитному рахунку НОМЕР_2 та на картковому рахунку НОМЕР_3 - 11642,81 грн., а також у філії «Кримського Центрального відділення «Промінвестбанку»  на депозитному рахунку НОМЕР_5 - 2337,65 доларів США.

Спадковане майно у вигляді грошових внесків сторони отримали, що не спростовано ними у судовому засіданні.

З позовних вимог, які позивачем уточнювались, вбачається що він просить на підставі ст. 387 ЦК України повернути йому 3\4 частки грошей, отриманих ОСОБА_2 у Сімферопольській філії АКБ «Форум» та філії «Кримське центральне відділення Промінвестбанку» за заповітом, оскільки зазначені вклади є його особистою власністю та вони не могли бути  спадковим майном. Так, позивач вказує, що у 2004 році він продав особисте майно, набуте ним до шлюбу, а саме: автомобіль ВАЗ-2106, гараж та рушницю, та, після цього, кошти, отримані від продажу, загалом на 4000 доларів США, він вирішив покласти до банку. Проте, договори із банківськими установами ОСОБА_3 укладала самостійно на своє ім’я.

Згідно з вимогами статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Так, на підтвердження своїх вимог позивач надав наступні докази. Відповідно  довідки начальника Сімферопольського ВРЕР від 20.10.2009р., зареєстрований за позивачем автомобіль ВАЗ 21061, д/н НОМЕР_4, 17.06.2004р. був знятий з реєстраційного обліку для подальшої його реалізації (а.с. 4).

Згідно довідки обслуговуючого кооперативу «Сімферопольський гаражний кооператив №4» гараж №561, належний ОСОБА_1, було продано 07.08.2004 року (а.с. 6).

Відповідно до даних Київського РВ СМУ ГУ МВС України в АРКрим, ОСОБА_1 з 1994р. перебував на обліку у Дозвільній системі Київського РВ СМУ ГУ МВС України як власник мисливської рушниці, мав мисливську рушницю Іном.2-ств. 12 кл. НОМЕР_6, яку було продано 18.11.2002 року, у зв’язку з чим він був знятий з обліку (а.с. 33).

Таким чином, зазначені докази підтверджують тільки продаж речей, які належали ОСОБА_1 Проте, будь-яких доказів на підтвердження розміру коштів, отриманих від їх реалізації, та внесення їх саме на рахунки зазначених вище банківських установ суду не надано, не повідомлено джерело їх існування. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

При цьому, суд бере до уваги, що вклади, які були спадковим майно, були внесенні до Куйбишевського відділенні Сімферопольської філії АКБ «Форум» на депозитний рахунок НОМЕР_2 на суму 10000 гривень - 14.08.2006 року, та до філії «Кримського Центрального відділення «Промінвестбанку»  на депозитний рахунок НОМЕР_5  у розмірі 2000 доларів США – 20.07.2006 року (а.с.37,53). Тоді як зазначені вище речі були продані  позивачем у 2002 році та 2004 році.

Суд  розглядає  цивільну справу  не  інакше  як  за  зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих  відповідно до  цього  Кодексу, в  межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, що передбачено ст. 11 ЦПК  України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено його право особистої власності на вклади, які були успадковані ОСОБА_2, та відповідно  не встановлено наявність підстав для витребування майна на підставі ст. 387 ЦК України та задоволення позовних вимог у межах, які заявлені.

На підставі ст. 387 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 60, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування з чужого незаконного володіння шляхом повернення 3\4 частки коштів, отриманих у банках, визнання права власності на банківські вклади - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК  шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: