СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
16 червня 2006 року | Справа № 2-16/2641-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Прокопанич Г.К.,
суддів Плута В.М.,
Щепанської О.А.,
за участю представників сторін:
позивача: Папаїка Н. А., довіреність б/н від 10.01.06;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Крименерго" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А.) від 14.03-03.04.2006 у справі №2-16/2641-2006
за позовом закритого акціонерного товариства "Волна" (пр. Перемоги, 76, м.Євпаторія, 97400)
до відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Київська, 74/6, м.Сімферополь, 95034)
про відшкодування збитків
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А.) від 14.03.-03.04.2006 у справі № 2-16/2642-2006 частково задоволено позов закритого акціонерного товариства "Волна" до відкритого акціонерного товариства "Крименерго" про відшкодування збитків. З відкритого акціонерного товариства "Крименерго" на користь позивача стягнуто 16259,65 грн. збитків та судові витрати. В частині стягнення 9031,96 грн. провадження у справі припинено.
Не погодившись з постановленим судовим актом, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, у позові відмовити, мотивуючи відсутністю правових підстав для відшкодування збитків позивачеві.
Позивач, заперечуючи проти апеляційної скарги, вважає рішення таким, що відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
У судове засідання 16.06.2006 представник відповідача не з’явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
За клопотанням представника позивача судочинство здійснювалось російською мовою.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
У листопаді 2005 року закрите акціонерне товариство "Волна" звернулось до господарського суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Крименерго", просило стягнути 25 291,61 грн. збитків, заподіяних відключенням об’єктів позивача від енергопостачання.
Позовні вимоги мотивовані посиланням на статтю 610 Цивільного кодексу України та преюдиціальний характер рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.07.2005 у справі № 2-6/8599-2005.
Уточнивши позовні вимоги заявою від 30.12.2005, позивач просив стягнути з відкритого акціонерного товариства "Крименерго" 16 259,65 грн. збитків.
Відповідач, заперечуючи проти позову, вважає його безпідставним з огляду на відсутність вини відкритого акціонерного товариства "Крименерго" у витратах позивача, понесених у зв’язку з підключенням дизельної електростанції.
Одночасно заявник апеляційної скарги вбачає, що рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.07.2005 у справі № 2-6/8599-2005 встановлені факти, які свідчать про правомірність дій відкритого акціонерного товариства "Крименерго" по відключенню позивача від енергоспоживання з 08.04.2005 по 22.07.2005.
Оскаржуване рішення мотивоване посиланням на норми статті 1166 Цивільного кодексу України.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Правовідносини сторін виникли з договору № 53 від 30.04.2004, відповідно до якого постачальник поставляє електричну енергію споживачу , а споживач сплачує постачальнику її вартість згідно з умовами договору.
Додатком № 4.2 до договору сторони передбачили порядок розрахунків за спожиту електроенергію.
Згідно з пунктом 5.2 за підсумками минулого розрахункового періоду, договірна величина споживання електричної енергії корегується постачальником до рівня фактично сплаченої за цей розрахунковий період величини спожитої електричної енергії і відповідно здійснюється корегування договірної величини до рівня електричної потужності.
Пунктом 4.2.2 договору передбачено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначеної згідно з вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує поставнику п’ятикратну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.
Сторони погодились, що по усім питанням, які не обумовлені договором, вони зобов’язуються керуватись діючим законодавством України та Правилами користування електричною енергією, затвердженими Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996.
З матеріалів справи вбачається, що у зв’язку з несвоєчасною сплатою позивачем рахунку на суму 60 351,71 грн. за електроенергію, спожиту за період з 20.02.2005 по 20.03.2005 відповідачем було складено акт № 10 про перевищення величини споживання електричної енергії та нарахована до сплати сума 16 7020,43 грн. З приводу правомірності нарахування зазначеної суми між сторонами виник спір.
На виконання пункту 3.1.2 договору від 30.04.2004 відповідач припинив енергопостачання на об’єкти позивача в період з 08.04.2005 по 22.07.2005, що спричинило збитки позивачу у розмірі 16 259,65 грн.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, на яку посилався позивач, як на підставу заявлених вимог, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює правові наслідки порушення зобов’язання, у тому числі відшкодування збитків. Зазначений захід відповідальності застосовується, за загальним правилом, при наявності вини порушника.
Згідно з пунктом 2 статті 614 Цивільного кодексу України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.
Частина 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає право позивача до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Правовим обґрунтуванням задоволення позовних вимог суд визначив статтю 1166 Цивільного кодексу України, якою передбачена деліктна відповідальність за завдану майнову шкоду.
Однак з матеріалів справи вбачається, що позивач просив стягнути на його користь збитки, спричинені неналежним виконанням договірних зобов’язань.
Остаточні вимоги позивача полягають у стягненні збитків у сумі 16 259,65 грн., яка склалась з 3 317,60 грн. втрачених доходів з орендної плати, а також 12 942,05 грн. витрат на підключення дизельного генератора.
Отже, суд першої інстанції без відповідної заяви позивача змінив підстави позову, з огляду на що мотивувальна частина рішення потребує зміни.
Згідно зі статтею 24 Закону України „Про електроенергетику” енергопостачальник не несе відповідальності за майнову шкоду, заподіяну споживачу або третім особам внаслідок припинення або обмеження електропостачання, здійсненого у встановленому порядку.
Відповідач вважає, що припинення ним постачання електроенергії на об’єкти позивача мало місце внаслідок наявності заборгованості закритого акціонерного товариства "Волна" по розрахункам за електроенергію, посилаючись на те, що зазначений факт встановлено рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.07.2005 та постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.09.2005 по справі № 2-6/8599-2005, дії відкритого акціонерного товариства "Крименерго" не визнані неправомірними.
У відповідності зі статтею 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Однак, відкрите акціонерне товариство "Крименерго" залишає поза увагою той факт, що згідно рахунку № 8526 від 31.03.2005 підставою для відключення електроенергії була наявність заборгованості підприємства станом 01.04.2005 у розмірі 167020,43 грн., нарахування якої рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.07.2005 у справі № 2-6/899-2005 було визнано незаконним.
Енергопостачання об’єктів закритого акціонерного товариства "Волна" не було відновлено при наявності погашеної заборгованості у розмірі 628,63 грн. (платіжне доручення від 05.04.2005). Відключення у період з 08.04.2005 по 22.07.2005 мало місце у зв’язку з відмовою закритого акціонерного товариства "Волна" сплатити суму штрафної санкції у розмірі 167020,43 грн., нарахування якої було визнано незаконним, що також має преюдиціальне значення.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність вини відкритого акціонерного товариства "Крименерго" у заподіянні збитків позивачеві відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Однак, як було зазначено вище, з мотивувальної частини рішення слід виключити посилання на статтю 1166 Цивільного кодексу України.
Не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги про порушення позивачем пункту 6.45 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 та несанкціоноване застосування додаткового джерела живлення, оскільки на момент зазначених у позові дій були чинними Правила користування електричною енергією, затверджені постановою НКРЕ № 1305 від 11.12.2003 та підключення було проведено до внутрішнього кабелю з застосуванням самостійного джерела.
Крім того, у зв’язку з відключенням електроенергії з 09.04.2005 по 22.07.2005 позивач припинив дію договорів оренди з приватними підприємцями Вершиніним І.Е. та Косовим В.А. на підставі їх заяв та поніс втрату доходів від орендної плати в сумі 3317,60 грн. (а.с. 36, 37, 43), про що зазначено у реєстрах бухгалтерського обліку закритого акціонерного товариства "Волна" у проводці № 3 за рахунком 377 „Розрахунки з різними організаціями за отримання від них послуг та реалізовані послуги і майновоматеріальні цінності”.
Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення збитків у розмірі 16259,65 грн., а доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 101, 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Крименерго" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14.03-03.04.2006 у справі № 2-16/2641-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді В.М. Плут
О.А. Щепанська