Копія

Справа № 2-23/2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М              У К Р А Ї Н И

    02 вересня 2010 року Котовський міськрайонний су Одеської області

в складі:                 г о л о в у ю ч о г о – Фабіжевського С.А.

                    при с е к р е т а р і   - Поберещенко К.В.

                    з участю прокурора – Шигаль Є.О.

                    а д в о к а т а             -ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Котовську Одеської області справу за позовом Котовського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах Котовського міського відділення № 2823 ВАТ «Державний ощадний банк України»до ОСОБА_2 про стягнення 68858 грн. 35 коп.

В с т а н о в и в :

    Прокурор збільшивши в залежності від зміни  курсу долара США свої вимоги, остаточно наполягав на стягненні з відповідачки на користь філії Котовського міського відділення  № 2823 ВАТ «Державний ощадний банк України» 68858 грн.35 коп. за договором кредиту.

    Представник філії Котовського міського відділення № 2823 ВАТ «Державний ощадний банк України» позов підтримав. При цьому додав, що про смертьОСОБА_3банк дізнався лише з заяви відповідачки від 13 грудня 2007 року. А вже 10 червня 2008 року прокурор в його інтересах звернувся з позовом до суду.

    Відповідачка позов не визнала, стверджуючи, що вже в квітні 2007 року вона разом зі своєю подругою  ОСОБА_4  приходила до керуючого філією банка Лисаку В.І. і сповістила про смерть свого чоловіка, а також, що треба робити з машиною марки «ВАЗ – 21104», 2006 року випуску, що був у заставі по кредитному договору.  Потім, влітку 2007 року вона ще раз зверталася до ОСОБА_6. з аналогічного питання, але відповіді не отримала. Нарешті, в грудні 2007 року, отримавши від банка запит стосовно кредиту (вих.№ 1009 від 10.12.07р.) 13.12.07р. письмово сповістила банк про загибель свого чоловіка ОСОБА_3  Стверджувала, що банк достеменно знав про смерть її чоловіка  і несвоєчасно звернувся через прокуратуру до суду. Просила врахувати, що особисто кредит вона не отримувала. Надала свідків ОСОБА_4,ОСОБА_5. З цих підстав просила у позові відмовити. Свідок ОСОБА_4 стверджувала, що дійсно в квітні 2007 року вона разом з відповідачкою ходила до керуючого філією банку ОСОБА_6. з питанням що робити з договором кредиту та машиною,  яка була в заставі за цим договором бо її, відповідачки, чоловік ОСОБА_3., трагічно загинув.

    Свідок ОСОБА_5 стверджував, що з загиблим ОСОБА_3. вони були друзями, разом працювали у фірмі «Реал-Автур», дружили сім’ями. Коли загинув ОСОБА_3. правління фірми вирішило допомогти сім’ї загиблого і в залежності  від прибутків фірми спробувати сплачувати за кредит та по відсотках. На виконання цього він особисто наприкінці лютого 2007 року та у березні 2007 року двічі сплачував у кредитному відділі поточну суму кредиту та відсотки і тоді ж казав представнику банка про смерть ОСОБА_3  на запитання його чому він, а не ОСОБА_3. сплачує кредит. Чи направлялася копія рішення правління фірми по ОСОБА_3. до банку він не знає.

    Допитаний у якості свідка ОСОБА_6  підтвердив, що влітку 2007 року від когось з своїх працівників, він, як керуючий філії банку дізнався про смерть ОСОБА_3 і визнав, що тоді ж відповідачка приходила до нього з приводу кредиту чоловіка та заставленої машини, але подробиць їх розмови він не пам’ятає. Але, офіційно він дізнався про смерть ОСОБА_3 лише 13 грудня 2007 року, коли відповідачка надала банку заяву, в якій сповістила про це. Вислухавши сторони, свідків, дослідивши представлені докази,суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

    Встановлено, що 02 лютого 2007 року між філією Котовського міського відділення № 2823 ВАТ «Державний Ощадний банк України»  та ОСОБА_3. було укладено кредитний договір № 514-Н, згідно якого останній отримав кредит у сумі 9000 доларів США строком  до 02 лютого 2012 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,2 %. Кредит було забезпечено договором застави автомобіля марки ВАЗ-21104, 2006 року випуску д/нНОМЕР_1 Але, через 15 днів, а саме, 17 лютого 2007 року ОСОБА_3. трагічно загинув внаслідок ДТП.

    28 лютого 2007 року та 30 березня 2007 року ОСОБА_5 особисто у погашення кредиту сплачує в установу банка відповідно 82 долари США відсотків та 226 доларів США кредиту і 94 долара США по відсоткам і усно сповіщає представника банку про смерть боржника.

    Наприкінці квітня 2007 року та влітку 2007 року відповідачка двічі зверталася до кредитної філії Котовського відділення № 2823 ВАТ «Державний Ощадний банк України» ОСОБА_6. з приводу невиконання зобов’язань чоловіка по кредиту та про долю заставленої автомашини. Але, ніякої відповіді не отримала. Нарешті, 13 грудня 2007 року на запит банка стосовно кредиту письмово повідомила банк про смерть чоловіка. Вказані обставини стверджувалися відповідачкою, підтверджені свідками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Свідок ОСОБА_6 визнав у судовому засіданні, що влітку 2007 року він дізнався про смерть ОСОБА_3 Крім того, підтверджені кредитним договором № 514-Н від 02 лютого 2007 року, заявою відповідачки від 13.12.2007 року, договором застави транспортного засобу від 02.02.2007 року, квитанцією № 36 від 01.02.2007 року про отримання ОСОБА_3. коштів готівкою, довідкою з Ощадбанку № 938 від 13.07.2010 року, с свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 серії 1-ЖД № 074333 від 21.02.2007 року, довідкою з Кодимської держнотконтори № 1066/02-14 від 26.08.2010 року про те, що 22 вересня 2007 року Кодимською держнотконторою видано свідоцтво про право на спадщину за законом на  ім’я дружини померлого ОСОБА_2. на 4/5 частини АДРЕСА_1та на ім’я неповнолітнього сина померлого ОСОБА_7 на 1/5 частку цього ж житла.

    З довідки з Ощадбанку № 211 від 24.07.09 року вбачається, що останнє погашення кредиту ОСОБА_3 у розмірі 226 доларів США та по відсоткам 94 долара США було проведено 30 березня 2007 року. Разом з тим, згідно п.2.2 кредитного договору № 514-Н від 02.02.2007 року банк має право вимагати від позичальника достроково повернення суми кредиту у випадку одноразового прострочення сплати чергового платежу по кредиту та відсотків за користування кредитом понад двох місяців. Але, банк не скористався цим правом.

Оцінюючи  встановлені у судовому засіданні обставини справи у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що принаймі влітку 2007 року банк достеменно знав про загибель ОСОБА_3 Аале, позовна заява надійшла до суду лише 10 червня 2008 року. При цьому суд враховує, що п.1 ст. 1281 ЦК України не зобов’язує спадкоємців обов’язково у письмовій формі сповістити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги (час відкриття спадщини це день смерті спадкодавця – п.2 ст. 1220 ЦПК України). Згідно п. 2 ст. 1281  ЦК України кредитору спадкодавця повинно протягом 6 місяців з часу, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, заявити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від терміну вимагання повернення кредиту.

Нарешті, п.4 ст. 1281 ЦК України передбачає те, що кредитор спадкодавця, який не заявив вимоги спадкоємцям, які прийняли спадщину у 6-місячний термін, позбавляється прав вимагати повернення кредиту. Тому суд, встановивши те, що достеменно вже влітку 2007 року банк знав про смерті ОСОБА_3, заявив через прокурора свої вимоги лише 10 червня 2008 року, пропустив тим самим зазначений вище термін і у позові прокурору в інтересах банку слід відмовити.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 215 ЦПК України, ст. 1281 п.2, 4 ЦК України, -      

В И Р І Ш И В :

    Котовському міжрайонному прокурору Одеської області в його позові до ОСОБА_2 про стягнення 68858 грн. 35 коп. – відмовити.

    Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

С у д д я – підпис

Суддя –

Секретар -