Справа № 1-339/10

                                                                                         ВИРОК

                                                                                  Іменем України

14 липня 2010 року                                                                                                   м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

    головуючої судді         Омельченко М.М.

    при секретарі             Комендат М.Р.

    за участю прокурора         Юркової Ю.В.,

        розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Луганськ, українця, громадянина України, що має неповну середню освіту, працюючого ковалем у фізичної сосби-підприємця ОСОБА_2, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11.12.2009 року за ч.1 ст. 309 КК України до штрафу у розмірі 1020 грн., у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України,-

встановив:

    19 березня 2010 року близько 17 години ОСОБА_1, перебуваючи поблизу подвір’я будинку № 7 по вул. Теремській в с. Новосілки Києво-Святошинського району Київської області, де, маючи намір на заволодіння чужим майном, та скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_3 з власної необережності підковзнувся та впав на землю, вкриту шаром льоду, підійшов до останнього та шляхом захвату рукою внутрішньої правої кишені курточки потерпілого ОСОБА_3, відкрито викрав його гаманець, який матеріальної цінності не представляє, в якому знаходились гроші в сумі 500 грн. Після чого, з місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_3 матеріального збитку на суму 500 грн.

    Допитаний у судовому засіданні підсудний свою вину у пред’явленому йому обвинуваченні  визнав та пояснив, що 19.03.2010 року близько 16 години він перебував в м. Києві на Ленінградській площі та збирався їхати в с. Новосілки. У нього з собою були дві спортивні сумки. Він зупинив автомобіль «Део Нексія» та з водієм домовився про те, щоб він підвіз його в с. Новосілки. Водій погодився відвезти його за 50 грн. Він поставив свої сумки у багажне відділення автомобіля, після чого вони поїхали. Під час поїздки йому необхідно було зателефонувати своїй дружині. У нього в той час розрядилась батарея у мобільному телефоні, тому він попросив водія, щоб він дозволив зателефонувати з його мобільного телефону. Водій погодився і дав йому свій телефон. Він зателефонував своїй дружині, після чого повернув телефон водію. Коли вони приїхали в с. Новосілки, то він вказував водію напрямок руху, куди саме необхідно було їхати. Вони приїхали за адресою: с. Новосілки, вул. Теремська, 7. Прибувши на місце, він попросив водія почекати його, поки він занесе сумки. Він пообіцяв розрахуватись із ним як тільки повернеться. В залог того, що він повернеться залишив водію свій мобільний телефон. Потім він вийшов з автомобіля та дістав сумки із багажника і пішов по власним справам. Приблизно через 10 хв. він повернувся до автомобіля та забрав свій мобільний телефон, який лежав на сидінні в салоні автомобіля та дав водію гроші в сумі 50 грн. Водій почав говорити, що цих грошей мало. Він просив за свої послуги 80 грн. Він відмовлявся платити більше ніж 50 грн. На цьому ґрунті між ними виникла сварка. Це було приблизно о 17 годині. Водій вийшов із салону автомобіля та вони біля автомобіля почали між собою сваритись. Один одного вони не штовхали та не били. Під час сварки, водій оступився та з власної необережності впав на землю. Коли водій лежав, він побачив, що у внутрішній кишені його куртки знаходиться гаманець чорного кольору. В цей час у нього виник умисел на викрадення цього гаманця. Він скористався тим, що водій лежав на землі, підійшов до нього, нахилився та схопивши за гаманець вирвав його разом з кишенею курточки. Після чого він, забравши гаманець, втік звідти. Одразу після цього він пішов до себе додому. Перебуваючи вдома він відкрив викрадений гаманець та оглянув його. В середині знаходились гроші в сумі 500 грн., свідоцтво про реєстрацію автомобіля «Део Нексія», посвідчення водія на ім’я ОСОБА_3, талон попередження до посвідчення водія, страховий поліс на автомобіль. Наступного дня він злякався, що його можуть притягнути до кримінальної відповідальності за цей вчинок, а тому зателефонував таксисту, у якого викрав гаманець. Вибачившись за свій вчинок, він поросив з ним зустрітись. Номер телефону водія залишився на телефоні його дружини, оскільки він їй телефонував з телефону водія, коли вони тільки їхали в с. Новосілки. При зустрічі з тим чоловіком він знову вибачився та повернув йому всі викрадені у нього речі. Коли він викрадав гаманець, то думав, що в ньому знаходяться лише гроші. Про те, що в гаманці знаходились документи того чоловіка, він не знав. Дізнався про це лише тоді, коли вдома відкрив викрадений гаманець і побачив там документи. У нього не було мети викрадати документи того чоловіка. У вчиненому підсудний щиро розкаявся, просив його суворо не карати, не позбавляти волі, оскільки він зробив висновки зі своєї поведінки, хоче надалі проживати разом зі своєю сім’єю, виховувати сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, просив врахувати те, що на його утриманні пребуває матір ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка є інвалідом другої групи та потребує його допомоги та догляду.

    Окрім визнання підсудним своєї вини, винність ОСОБА_1 у пред’явленому йому обвинуваченні підтверджується сукупністю доказів, досліджених в судовому засіданні, а саме:

            - оголошеними, відповідно до ст. ст. 306, 308 КПК України, показами потерпілого ОСОБА_3, який, будучи допитаним на досудовому слідстві, пояснив, що він керує по дорученню автомобілем «Део Нексія», державний номерний знак НОМЕР_1, чорного кольору. 19.03.2010 року близько 16 години 20 хвилин він на вказаному автомобілі перебував в м. Києві на Ленінградській площі. В цей час до нього підійшов невідомий чоловік, віком приблизно 30 років. Він попросив завести його в с. Новосілки. Він погодився. У даного чоловіка при собі були дві великі спортивні сумки, які вони поставили у багажне відділення автомобіля. По дорозі він з тим чоловіком не спілкувався. Як сказав той чоловік у нього розрядився його мобільний телефон, і тоді він попросив у нього мобільний телефон, з якого телефонував начебто своїй дружині за номером (068 810 2613) та розмовляв з нею декілька хвилин. Приїхавши в с. Новосілки, цей чоловік вказував напрямок руху, куди йому необхідно було їхати. Адреси він не пам’ятає. Приїхавши на зазначене ним місце, він сказав, що занесе сумки та одразу повернеться. Коли йшов, то залишив в якості завдатку свій мобільний телефон. Повернувся він приблизно через п’ять хвилин та хотів забрати свій телефон. Він одразу зрозумів, що він збирається піти не розрахувавшись. Він вийшов на вулицю та підійшовши до нього сказав, що він повинен йому заплатити за те, що він його привіз в с. Новосілки. Чоловік почав говорити, що дасть 50 грн. Він йому сказав, що цих грошей буде мало і що він повинен заплатити 80 грн. В цей час вони почали сваритись. Під час сварки він сам підсковзнувся та впав на землю, вкриту шаром льоду. Впавши, він вдарився правим боком та вивихнув праве плече. Той чоловік, скориставшись його станом, підійшов та, нахилившись, вирвав з його курточки внутрішню кишеню разом із гаманцем, у якому знаходились гроші в сумі 500 грн., свідоцтво про реєстрацію автомобіля «Део Нексія», посвідчення водія на його ім’я, талон попередження до посвідчення водія на його ім’я, страховий поліс на автомобіль. Вирвавши з курточки кишеню з гаманцем, той чоловік забрав гаманець з вище перерахованими грошима і документами та втік у невідомому напрямку, а він продовжував лежати на землі. Коли чоловік втік, він піднявся та, сівши у автомобіль, поїхав до відділення міліції, де написав заяву про вчинений відносно нього злочин. Наступного дня даний чоловік зателефонував йому на мобільний телефон та запропонував зустрітись. Вони з ним зустрілись в районі Теремків в м. Києві. При зустрічі він почав вибачатись за  свій вчинок та повернув всі викрадені у нього речі, а саме гаманець, гроші і всі документи. Гаманець, який був викрадений у нього, виготовлений із шкіри темного кольору, ним він користується на протязі багатьох років і через це він не представляє для нього матеріальної цінності. Він також уточнив, що той чоловік його не бив, не штовхав та будь-яких тілесних ушкоджень йому не заподіював. Коли він писав заяву та давав пояснення у відділенні міліції, то він був дуже злий на того чоловіка і хотів йому нашкодити, сказавши, що він застосовував до нього фізичне насильство. На час допиту у якості потерпілого, коли його попередили про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих показів, він вирішив розказати правду про те, що той чоловік його не бив, а лише скористався тим, що він з власної необережності підсковзнувся та впав на землю, вкриту шаром льоду. Даними діями невідомого чоловіка йому заподіяно матеріальний збиток на суму 500 грн. (а.с. 10-12). Потерпілий ОСОБА_3 направив на адресу суду заяву, датовану 01.07.2010 роком (вх. № 13923 від 06.07.2010 року), в якій зазначив, що претензій до ОСОБА_1 не має, просив його суворо не карати;

    - постановою від 25.03.2010 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України (а.с. 1); протоколом заяви ОСОБА_3 від 19.03.2010 року, в якій він повідомив обставини викрадення його майна (а.с. 2); протоколом огляду місця події від 19.03.2010 року, під час якого був оглянутий особистий одяг ОСОБА_3 (а.с. 5); явкою з повинною ОСОБА_1 від 22.03.2010 року (а.с. 6); протоколом огляду місця події від 24.04.2010 року, під час якого був оглянутий гаманець ОСОБА_3(а.с. 13-14); протоколом огляду речових доказів від 24.04.2010 року (а.с. 18), постановою про приєднання до справи речових доказів від 24.04.2010 року (а.с. 19); протоколом огляду місця події від 24.04.2010 року, під час якого була оглянута ділянка дороги, розташована поблизу подвір’я будинку № 7 по вул. Теремківській в с. Новосілки Києво-Святошинського району Київської області (а.с. 21); постановою від 26.04.2010 року про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України та порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 186 КК України (а.с. 34); постановою від 26.04.2010 року про відмову у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ст. 357 КК України (а.с. 47-48); протоколом огляду речових доказів від 26.04.2010 року (а.с. 49); постановою про приєднання речових доказів до справи (а.с. 50).    

    Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд визнає, що підсудний ОСОБА_1 давав суду правдиві покази, які відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються, а також підтверджуються сукупністю зібраних по справі доказів та свідчать про відкрите викрадення ОСОБА_1 належного ОСОБА_3 майна.

    Суд визнає, що вина підсудного у вчиненні злочину доведена повністю, його дії кваліфікуються судом за ч. 1 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

    При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу підсудного.

Призначаючи покарання, суд враховує, що вчинений злочин відноситься до злочинів середньої тяжкості, підсудний за місцем проживання характеризується посередньо, за місцем роботи має позитивні характеристики, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину та матір-інваліда, раніше судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, обставиною, що пом’якшує покарання, суд визнає щире каяття, та вважає за можливим призначити покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 186 КК України.

Однак, приймаючи до уваги, що виправлення підсудного можливе без відбування покарання, враховуючи його щире каяття, думку потерпілого, суд приходить до висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

    Цивільний позов по справі не заявлявся.

Судові витрати у справі відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує згідно ст. ст. 81, 330 КПК України.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323-324 КПК України, -

засудив:

    ОСОБА_1  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, і призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1   від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік.

    На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов’язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з’являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

    Речові докази у справі: гаманець чорного кольору, гроші в сумі 500 грн., посвідчення водія на ім’я ОСОБА_3, талон попередження на ім’я ОСОБА_3, технічний паспорт на автомобіль марки «Део Нексія», д/н НОМЕР_1, страховий поліс, куртку-піджак, які передані ОСОБА_3 (а.с. 19-20, 50-51) – залишити у його розпорядженні.

    Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_1 у вигляді підписки про невиїзд,  до набрання вироком законної сили залишити без змін.

    Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом 15 діб з часу його проголошення, а засудженим – в той же строк, з часу отримання копії вироку.

            Суддя                     М.М. Омельченко