УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2006 року. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого Козака І.О.

Суддів Ходоровського М.В.Демковича Ю.Й.

при секретарі Стець І.В.

з участю ОСОБА_1 його представ.

ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 26 травня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та за зустрічним позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2004 року ОСОБА_1 у своїх та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 пред"явив позов до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 7531,89 грн., а також відшкодування моральної шкоди, заподіяної йому та сину в сумі по 1500 грн. кожному.

Позивач зазначив, що 23 квітня 2004 року біля 15 год. рухаючись зі своїм сином автомобілем ВАЗ 21063 д.н. НОМЕР_1 по селу Смиківці, неподалік магазину, об"їзджаючи стоячий на узбіччі транспорт зі швидкістю 40 км/год. заздалегіть перестроївся на ліву смугу руху, а автомобіль "Сеат" під керуванням водія ОСОБА_5 з метою його випередження пересік подвійну осьову лінію, виїхав на смугу зустрічного руху і порівнявшись з його автомобілем різко повернув вправо, внаслідок чого відбулося зіткнення їх автомобілів.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заперечуючи позов ОСОБА_1 пред"явили зустрічний позов до нього про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 19287,26 грн. та моральної шкоди в сумі 10000 грн.

Справа № 22а-788                                         Головуючий 1 інстанції -Юрдига О.С.

Категорія відшкод.шкоди                                  Доповідач - Ходоровський М.В.

ОСОБА_5 зазначив, що дорожньо-транспортна пригода сталася саме з вини ОСОБА_1, який за 7 м. до його автомобіля, що наближався, почав зміщуватись вліво, на смугу руху його автомобіля. Він вжив заходи до екстренного гальмування, однак уникнути зіткнення не зміг. Подвійної суцільної осьової лінії він не пересікав.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 26 травня 2006 року в позові ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 в користь ОСОБА_5 та ОСОБА_6 19287,26 грн. матеріальної шкоди, 500 грн. моральної шкоди, 535 грн. понесених судових витрат, 51 грн. сплаченого судового збору та в користь держави 151,37 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на неповне з"ясування судом обставин справи.

В судовому засіданні апелянт пославшись на доводи апеляційної скарги просив її задовольнити, а представник ОСОБА_5 її відхилити як необгрунтовану.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши учасників апеляційного розгляду справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Постановляючи рішення, суд виходив з того, що відповідальним у заподіянні шкоди ОСОБА_5 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди є ОСОБА_1, з вини якого сталося ДТП.

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він грунтується на встановлених судом обставинах справи та відповідає вимогам ст. ст. 1167, 1187,1188 ЦК України.

Судом встановлено, що 23 квітня 2004 року біля 15 год. ОСОБА_1 рухаючись автомобілем ВАЗ 21063 д.н. НОМЕР_1 по селу Смиківці, в сторону м.Підволочиськ, в порушення вимог пунктів 1.5.ч.1;10.4.ч.1.2;10.3.ч.1;10.1 та 11.4 Правил дорожнього руху України, виконуючи маневр зміни смуги руху, не переконався, що цей маневр буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки учасникам руху, які рухалися у попутному напрямку і виконували маневр випередження, виїхав на ліву смугу руху автомобіля під керуванням ОСОБА_5, внаслідок чого допустив зіткнення з його автомобілем.

Пошкодженням автомобіля ОСОБА_5 заподіяно матеріальну шкоду в сумі 19287,26 грн. та моральну шкоду.

Дана обставина стверджується показами ОСОБА_5; постановою судді Кіровського районного суду м.Донецька від 8 листопада 2004 року, згідно якої справу про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності закрито у зв"язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення; висновком транспортно-трасологічної експертизи №3483 від

12.12.2005 року;   висновком   судової   автотехнічної   експертизи   №3484   від

25.01.2006 року; актом автотоварознавчого дослідження від 25.11.2004 року.

Таким чином, колегія судців вважає, що суд правильно дійшов висновку, що винним у ДТП за участю сторін є ОСОБА_1

Доводи апелянта про те, що висновки експертиз є однобокими, оскільки були з"язані вихідними даними ОСОБА_5, є безпідставні, так як вони повністю спростовуються показами допитаних в судовому засіданні експерта трасогога ОСОБА_7 та експера автотехніка ОСОБА_8, які ствердили, що при тих вихідних даних, які наведенні адвокатом ОСОБА_2, висновки експертиз не будуть протилежними.

Посилання апелянта на порушення судом норм процесуального права, зокрема проведення судового засідання 5 травня 2006 року у відсутності представника ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2, який був хворий, про що було відомо суду, є необгрунтоване.

Як вбачається з матеріалів справи(ас.205) адвокат ОСОБА_2 в судове засідання 5 травня 2006 року не з"явився з невідомих суду причин. Згідно ст. 169 ЦПК України неявка представника в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи. Суд не зобов"язаний при таких обставинах відкладати розгляд справи.

Інші доводи також не дають підстав для висновку, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права

Рішення суду є законне, обгрунтоване, підстав для його скасування не має.

Керуючись ст.ст.307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 26 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.