Справа № 2-а-1228/10 р.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня  2010 року                     Лебединський районний суд

                            Сумської області

в складі:    судді                    Подопригора   Л.І.

        при секретарі     Єрмаковій Н.І.

з  участю  позивача               ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лебедині справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління Державної автомобільної інспекції Управління міністерства внутрішніх справ України в Сумській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення , -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління Державної автомобільної інспекції Управління міністерства внутрішніх справ України в Сумській області про скасування постанови  ВМ № 166516  від  21.08.2010 року  про накладення адміністративного стягнення у  вигляді  штрафу  в розмірі 255 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що 21 серпня 2010 року  інспектором  Роменського  взводу  ДПС в   Сумській  області  була  винесена  постанова  ВМ № 166516 про  накладення  на  нього  адміністративного  штрафу  в   розмірі 255 грн.  за  порушення Правил  дорожнього  руху, а саме  пункту 12.4, відповідальність  за  яке  передбачена   ч.1 ст. 122 КУпАП.

 Позивач з такими діями інспектора ДПС Роменського  відділу  ДАІ не погоджується оскільки вважає, що він не порушував правил дорожнього руху, оскільки  на  в»їзді в м. Недригайлів  він  зменшив  швидкість  до 60 км/год і продовжував  подальший  рух  в  межах  дозволеної  швидкості, так як  знав  про перебування  на  дорозі  працівників  ДПС  від  водіїв зустрічного  транспорту, які  повідомляли про це  шляхом  вмикання   фар автомобілів. І на  час  зупинки  працівниками  ДАІ швидкість  його  автомобіля  була 40 км/год. При цьому  під  час  руху  його  автомобіль  обігнало  декілька  автомобілів, які  рухалися  в попутному  напрямку із значно  більшою  швидкістю. Але  працівник  ДАІ  пояснив, що  він  перевищив  швидкість  для  руху  в межах  населеного  пункту і  рухався  зі швидкістю   83 км/год., що  було  зафіксовано  приладом  « Візир» № 0812529, який  інспектор  тримав  в руках, а не знаходився  на  штативі. Коли він ознайомився  з  показами  приладу « Візир»,  то не можна  було  з»ясувати, який  автомобіль  було  знято під час  руху, оскільки  не було видно  ні державних номерних знаків, ні  контура  автомобіля.  Крім того  після   складання  протоколу  інспектором ДАІ  була  винесена  постанова, згідно якої він  був  притягнутий  до  адмінвідповідальності. З винесеною  постановою  він  також  не згодний, оскільки  вона  винесена  з порушеннями  його  прав. Тому просить суд скасувати постанову про накладення на нього  адміністративного стягнення.

У судовому засiданнi позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі. При цьому  зазначив, що  фіксація   порушення  Правил  здійснювалася  не в автоматичному  режимі , а  інспектором ДПС, тому  притягнення  його  до  відповідальності  вчинено  з  порушенням  вимог ст. 254 КУпАП, а саме  не було  пред»явлено  жодного доказу  та  не зафіксовано  належним чином   скоєне  ним правопорушення.  Відповідно до ст. 268 КУпАП   при винесені  постанови  були  порушені  його  права  скористатися  юридичною  допомогою чи  іншого фахівця у галузі  права.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча і був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.  

Вислухавши позивача, дослідивши докази у справі, суд вважає, що позов  обґрунтований, позовні вимоги витікають з адміністративних правовідносин i на пiдставi ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення  підлягають задоволенню, так як у судовому засiданнi було встановлено, що   контроль руху    автомобіля, який   належить  позивачеві за  допомогою  радіолокаційного  вимірювача  швидкості  « Візир»  здійснював   інспектор   Філь О.В., що  на  думку суду  є  свідченням  того, що  фіксація   правопорушення   всупереч  вимог  ч.1 ст. 14-1 КУпАП  здійснювалася   технічними  засобами, які  працювали не  в автоматичному  режимі, оскільки  його включення  виключення, а також   спрямування дії   здійснювалось   особою   з урахуванням  дорожньої   обстановки  та інших  обставин, які   могли суттєво  вплинути  на  об’єктивність   та  результати    встановлення   факту    порушення Правил.

Відповідно  до  положень ст.  251 КУпАП, доказами  в  справі  про    адміністративне  правопорушення  є  будь - які   фактичні  дані, на  основі  яких  у  визначеному законом  порядку   орган ( посадова  особа)   встановлює  наявність    чи  відсутність   адміністративного  правопорушення, винність  даної  особи в  його  вчиненні та інші обставини,  що  мають  значення   для  правильного  вирішення  справи.

 У  постанові відповідача  про  адміністративне  правопорушення, складеного  відносно  позивача  відсутні  дані  у  спростування  доводів  позивача і які б  у  свою  чергу  свідчили про  наявність в  діях  позивача  складу   адміністративного  правопорушення, передбаченого  ч. 1 ст.122 КУпАП .

Судом  встановлено, що  притягнення  позивача   до  відповідальності  за викладених  вище  умов  здійснено  з порушенням  вимог ч.1 ст. 268 КУпАП , згідно з якими справа  про  адміністративне  правопорушення  розглядається   в 15 денний  строк, постанова  винесена 21 серпня 2010 року, а отже  порушені  права  позивача, а саме  він  не міг  знайомитися   з  матеріалами  справи,   давати  пояснення, подавати  докази,   заявляти   клопотання, при  розгляді  справи  користуватися   юридичною  допомогою  адвоката, іншого  фахівця у галузі   права, який  за  законом   має  право   на  надання   правової   допомоги   особисто    чи  за дорученням.

Ці  вимоги закону  відповідачем були  грубо  порушені, а тому  і з цих  підстав  суд  вважає притягнення  позивача  до  адміністративної  відповідальності незаконним.

           Відповідно  до ч.2  ст.71 КАС  України, в  адміністративних справах  про протиправність  рішень  дій чи  бездіяльності   покладається  на  відповідача, якщо  він  заперечує  проти  адміністративного  позову.

           Відповідач не  надав  суду   конкретних   правових доказів   правомірності свого   рішення  у  запереченнях   адміністративного  позову.

       За таких  обставин, позов  підлягає  задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ст.247КУпАП, ст.ст. 6,10,11,12,14,70,71,99,102, 159-163  КАС України  ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги     ОСОБА_1  задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення ВМ  № 166516 від 21 серпня 2010  року  про  визнання ОСОБА_1   винним у скоєнні  адміністративного   правопорушення, передбаченого  ч.1 ст. 122 КУпАП  та  накладення  на  нього   адміністративного  стягнення  у вигляді  штрафу  в сумі 255 грн.

Закрити  провадження  у справі за відсутністю  в  його  діях  складу   адміністративного   правопорушення.

Постанова  оскарженню  не  підлягає.

Суддя