№ 2-687/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

    09 вересня 2010 року                        Теребовлянський  районний суд

                                                                        Тернопільської області в складі:

                                                                        головуючої судді Малярчука В.В.,

                                                                        при секретарі        Зіньковській Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Теребовля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Теребовлянському районі Тернопільської області про визнання дії управління Пенсійного фонду України у Теребовлянському районі неправомірними, та зобов`язати  нарахувати та виплатити їй підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до управління Пенсійного фонду України у Теребовлянському районі Тернопільської області, в якій просить визнати дії управління Пенсійного фонду України у Теребовлянському районі неправомірними, зобов`язати відповідача  нарахувати та виплатити їй підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2007-2009 роки, мотивуючи свої позовні вимог тим, що вона є дитиною війни та їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсій за віком.

Верховна Рада України своїм Законом України № 3235-ІV від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет на 2006 рік» (стаття 77 та стаття 110) та Законом України № 489-V від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет на 2007 рік» (пункт 12 статті 71) призупинила дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Оскільки рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року пункт 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію статті 6 Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни», пункт 3 положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» №489-V від 19 грудня 2006 року,  визнано неконституційним, позивачка вважає, що має право на одержання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

    У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала повністю, та просить суд їх задоволити.

      Представник відповідача управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі Тернопільської області в судове засідання не з`явилася, однак в матеріалах справи міститься її заперечення та заява про слухання справи у її відсутності.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних міркувань.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни, що підтверджується відміткою у його пенсійному посвідченні НОМЕР_1.

Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % відсотків мінімальної пенсії за віком.

Однак, статтями 77 та 110 Закону України № 3235-ІV від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет на 2006 рік», пунктом 12 статті 71 Закону України № 489-V від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет на 2007 рік» та підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України  на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”  призупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Такі положення не можуть застосовуватись, оскільки вони прямо суперечать нормам Конституції України.

Згідно Конституції України наша держава проголошена демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), і визнано, що найвищою соціальною цінністю в ній є людина, її права та свободи, гарантування яких є головним обов‘язком держави (стаття 3). Права та свободи людини непорушні (стаття 21), їх зміст і обсяги при ухваленні нових законів чи внесенні змін у чинні закони не можуть бути звуженими (стаття 22). Тобто, якщо яким-небудь законом людині було надано право на пільги, гарантії, компенсації, грошові виплати, то в майбутньому не допускається прийняття законів, які звужують, призупиняють чи скасовують це право.

Стаття 8 Конституції України зазначає: „В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України являються нормами прямої дії. Звернення в суд для захисту конституційних прав і свобод людини безпосередньо на основі Конституції України гарантується.”

Таким чином, якщо який-небудь закон був прийнятий з порушенням ч. 3 ст. 22 Конституції, а саме: звузив право людини на отримання яких-небудь виплат, пільг чи компенсацій, то такий закон не може застосовуватись, і повинен діяти первинний закон, який надав людині право на вказану виплату, пільгу чи компенсацію. Причому, для цього не є обов‘язковим наявність Рішення Конституційного Суду України.

Стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» повинна застосовуватись без обмежень, передбачених нормами Законів про бюджет. Підтвердженням правильності такого висновку є п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, де зазначено: „Суди при розгляді конкретних справ повинні оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення повинні грунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, котре не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі: ...коли закон, котрий діяв до введення дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй”.

Що стосується Рішень Конституційного Суду України, то багатьма Рішеннями КСУ (вищого і єдиного в Україні органу конституційної юрисдикції), а саме: від 06.07.1999 року № 8-рп/99, від 20.03.2002 року № 5-рп/2002, від 17.03.2004 року № 7-рп/2004, від 01.12.2004 року № 20-рп/2004, від 11.10.2005 року № 8-рп/2005, від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 – були визнані неконституційними (неправомірними) норми Законів про державні бюджети, котрі призупиняли чи обмежували права громадян на отримання соціальних пільг, виплат, компенсацій. В цих Рішеннях КСУ містяться наступні висновки:

1) пільги, компенсації, гарантії являються різновидом соціальної допомоги та невід‘ємною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, а тому звуження змісту та об‘єму цього права шляхом прийняття нових законів не допускається;

2) закон про Державний бюджет України не може відміняти чи змінювати об‘єм прав та обов‘язків, пільг, компенсацій та гарантій, передбачених іншими законами України;

3) призупинення Законом про Державний бюджет України дії інших законів України по наданні пільг, гарантій та компенсацій, внесення змін в інші закони України, не відповідає Конституції України;

4) Верховна Рада України не правомочна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати в нього положення про внесення змін в діючі закони України, призупиняти дію окремих законів України.

Останні три висновки містяться в Рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року. В цих же рішеннях містяться висновки КСУ про невідповідність Конституції: вищезгаданих норм Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік», котрими було призупинено дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни».

Так, рішенням Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року пункт 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію статті 6 Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни», визнано неконституційним.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 пункт 41  розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України “Про Державний бюджет України  на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнано неконституційним.

Згідно пункту 5 рішення Конституційного суду від 9 липня 2007 року рішення має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв`язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статтей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Згідно пункту 6 рішення Конституційного суду від 9 липня 2007 року рішення є обов`язковим для виконання на території України, остаточним  не може бути оскаржене.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Розмір соціальної допомоги відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 8 листопада 2005 року у справі Кечко проти України, заява №63134/00, в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідна зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

У пункті 26 вказаного рішення Європейського суду з прав людини Суд не приймає аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня – 470 гривень, з 1 квітня – 481 гривень, з 1 липня – 482 грн., з 1 жовтня – 498 гривень.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня – 498 гривень, з 1 листопада – 573 гривні.

Як вбачається із заперечення на позовну заяву Управління пенсійного фонду в Теребовлянському районі просить застосувати позовну давність до задоволення частини позовних вимог, що стосуються стягнення недоплаченої позивачці як дитині війни щомісячної державної соціальної допомогу за період з 01 січня по 08 серпня 2007 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України  загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Протягом 2008-2009 років управління Пенсійного фонду в Теребовлянському районі частково здійснювало доплату до пенсії позивачці.

    Аналізуючи в сукупності докази, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задоволити частково, визнавши дії відповідача неправомірним, зобов`язавши відповідача нарахувати позивачці щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і підвищити її на 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09 серпня 2007 року по 31 грудня 2009 року, з врахуванням виплачених сум .

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити у зв`язку з їх безпідставністю.

Керуючись ст. 10, 60, 179 ЦПК України , ст. 1, 3, 8, 19, 21, ч.3 ст.22 Конституції України, ст.ст. 256, 257, 267 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішеннями Конституційного Суду України від  9 липня 2007 року № 6-рп/2007, рішенням Європейського суду з прав людини № 63134/00 від 8 листопада 2005 року, п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Теребовлянському районі Тернопільської області неправомірними.

    Зобов”язати управління Пенсійного фонду України у Теребовлянському районі Тернопільської області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 і підвищити її на 30 % мінімальної пенсії за віком за  період з 09 серпня 2007 року по 31 грудня 2009 року, з врахуванням виплачених сум.

    У задоволенні решти позовних вимог - відмовити у зв`язку з їх безпідставністю.

    Стягнути з управління Пенсійного фонду України у Теребовлянському районі Тернопільської області в користь ОСОБА_1 8 грн. 50 коп. державного мита та 37 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, сплачені нею при зверненні з позовом до суду.    

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

            Апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Тернопільської області через Теребовлянський районний суд.

Головуючий                                                                         В.В.Малярчук