Справа № 2а-438/09
Категорія № 6.11
ПОСТАНОВА
Іменем України
«16» лютого 2009 p.
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Гончарової І.А.
при секретарі Москаленко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубіжанській краситель» про стягнення коштів за невиконання 4 % нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, -
ВСТАНОВИВ:
У липні 2008 року позивач, Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубіжанській краситель» на користь Державного бюджету України несплачені адміністративно-господарські санкції за невиконання 4 % нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 р. у розмірі 228072, 50 грн. та пеню за порушення терміну сплати санкції у розмірі 9 487, 92 грн. В обгрунтування своїх позивних вимог зазначив, що у відповідності до ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, — у кількості одного робочого місця. В порушення вимог ст. 19 зазначеного Закону Товариство з обмеженою відповідальністю «Рубіжанській краситель»не працевлаштував необхідну кількість інвалідів і в порушення вимог ст. 20 вищевказаного Закону в 2007 році не перерахував 228072, 50 грн. адміністративно-господарської санкції. Відповідно до ч.2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні» від 21.03.1991 р. № 875-Х11 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Таким чином, розмір нарахованої пені за порушення строків сплати адміністративно-господарської санкції становить 9487, 92 грн.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та надав суду аналогічні позовній заяві пояснення.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, в матеріалах справи мається відзив на позов у якому ТОВ «Рубіжанській краситель» позовні вимоги не визнає в повному обсязі та посилається на наступне. На підприємстві створені робочі місця для інвалідів згідно ст. 10 та 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Протягом 2007 року відповідач інформував міський центр зайнятості про наявність вільних посад для забезпечення працевлаштування інвалідів шляхом надання звітів за формою № 3-ПН про наявність вільних робочих місць для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями. На ці місця було направлено 20 осіб, 17 з яких відмовилися від запропонованої роботи. Таким чином за відсутності в 2007 році необхідної кількості працездатних інвалідів та їх бажання приступити до роботи на створених відповідачем місцях, відповідач з незалежних від нього причин, не мав змоги виконати 4 % норматив, встановлений ст. 19 Закону.
Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Статтею 43 Конституції України задекларовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Виконання та реалізація зазначеної конституційної норми забезпечується законами України, підзаконними актами та актами ненормативного характеру, які встановлюють механізм реалізації права на працю.
Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського Кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»
Одним із аспектів соціальної захищеності інвалідів, відповідно до частини першої статті 17 цього Закону, є право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
В судовому засіданні встановлено, що згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні» від 21.03.1991 р. № 875-Х11 забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Частиною 3 ст. 18 вказаного закону встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю (далі - роботодавці), установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Наразі поняття робоче місце інваліда, спеціальне робоче місце інваліда визначено статтею 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні", і розуміється як:
робоче місце інваліда - місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях;
спеціальне робоче місце інваліда - окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.
З метою виконання вищезазначених вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні» Товариство з обмеженою відповідальністю «Рубіжанській краситель» проводило наступні дії:
• - створило атестовані та пристосовані робочі місця для працевлаштування інвалідів з урахуванням рекомендацій МСЕК, професійних навичок та знань;
• - подавало до Рубіжанського міського центру зайнятості державну статистичну звітність (арк. справи 5-7).
Заявлені до стягнення санкції є адміністративного-господарськими, відтак на них розповсюджуються загальні засади відповідальності учасників господарських відносин визначені у статтях 216-218, 238, 241 Господарського кодексу України, системний аналіз яких посвідчує підставу сплати за наявності складу правопорушення, склад якого у межах спірних правовідносин позивачем не доведений.
На думку суду, роботодавець вжив усіх необхідних заходів для недопущення правопорушення, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 18-20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р.№ 875-Х11, Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 р. № 223, Порядком сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70, ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позовних вимог Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубіжанській краситель» про стягнення коштів за невиконання 4 % нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відмовити за необгрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.