Справа № 2а-14389/09
Категорія № 2.19.5
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 лютого 2009 року
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Гончарової І.А.,
при секретарі: Нагорній A.M.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про зобов’язання провести перерахунок та виплату заборгованості з пенсії, -
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в обгрунтування якого вказав наступне. Він має статус учасника бойових дій, отримував пенсію по вислузі років від Міністерства Оборони України до 31.12.2006 року, а потім - від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській обалсті з 01.01.2007 року. З 01.09.1999 року по 30.09.2003 року він отримував підвищення до пенсії як учасник бойових дій у розмірі 24, 93 грн. щомісячно, з 01.10.2003 року по 31.10.2005 року - у розмірі 29, 87 грн. щомісячно. Позивач вважає, що розмір його пенсії не відповідає визначеному законом. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції, що була чинною до 1 січня 2006 року, учасникам бойових дій пенсії підвищувалися в розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком. Позивач звернувся до Головного УПФУ в Луганській області з проханням перерахувати його пенсію, однак, у проведенні такого перерахунку йому було відмовлено. Таким чином, йому не було виплачено 24 083, 86 грн. Позивач просить зобов’язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Луганській області провести перерахунок та виплатити йому заборгованість по пенсії, як учаснику бойових дій у сумі 24 083, 86 грн. за період з 01.09.1999 року по 31.12.2005 року, також просить відновити пропущений строк для звернення до суду.
Позивач у судове засідання не з’явився, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі.
Представник відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області - в судове засідання не з’явився, надав суду заперечення проти позову, в обгрунтування яких вказав наступне. Мінімальний розмір пенсії застосовується виключно для визначення розмірів трудових пенсій. Розмір підвищення пенсії інвалідам війни визначається Кабінетом Міністрів України. Крім того, позивачем пропущено річний строк для звернення до суду за захистом своїх прав.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», нараховані суми пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за минулий час не більше як за 3 роки перед зверненням за одержанням пенсії; суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Таким чином, суд не вважає, що позивачем пропущений строк для звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Судом встановлено, що позивач у період з 01.09.1999 року по 31.12.2005 року мав статус учасника бойових дій та мав право на пільги, встановлені законодавством України для учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 15.11.1996 року (арк. справи 13).
Відповідно до положень ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції, що діяла до 01.01.2006 року) учасникам бойових дій повинно було виплачуватися щомісячне підвищення пенсії в розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком.
Позивачеві у спірний період виплачувалося підвищення до пенсії в розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 831 від 26.07.1996 року, п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 1686 від 10.11.2000 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат пенсіонерам» та п.п. «е» п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Суд вважає, що розмір цих виплат суперечить вимогам норм Законів України, а саме: згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про прожитковий мінімум» мінімальний розмір пенсії не може бути нижчим прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та гарантії» мінімальний розмір пенсії встановлюється виключно законами України.
Таким чином, суд вважає, що при розрахунку підвищень пенсії відповідач -Головне УПФУ в Луганській області - мав виходити з положень, встановлених Законами України про затвердження прожиткового мінімуму на відповідний рік, а не положеннями, встановленими вищевказаними постановами Кабінету Міністрів України, оскільки ці постанови є підзаконними актами і тому не можуть вносити зміни до діючих Законів України з того ж приводу, а тому ці нарахування повинні бути переглянуті, та визначені правильні розміри підвищень пенсії.
Посилання відповідача у запереченнях на те, що Кабінет Міністрів України у межах наданих йому повноважень визначив розмір суми, яка повинна враховуватися при обчисленні підвищень пенсій вказаним категоріям громадян, на увагу не заслуговує, оскільки воно суперечить вимогам закону та Конституції України про те, що в Україні діють принцип верховенства права, та тільки Закони України мають на території України найвищу силу.
Статтею 21 Конституції України встановлено, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Крім того, відповідно до пункту 1 та 6 статті 92 Конституції України, дія положень спеціального закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, а також абзацом 2 преамбули, частиною 3 статті 4, пунктом 2 частини 1 статі 8 та пунктами 13, 16 Прикінцевих положень загального закону, якими передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. До приведення законодавства України у відповідність із Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно рішення Конституційного Суду України (№ 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005), який неодноразово розглядає проблеми, пов’язані з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Зважаючи на обставини справи, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо виплати позивачеві підвищення пенсії в розмірі, меншому за визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки зазначені дії порушують права та інтереси позивача.
Керуючись Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. ст. 159, 160, 161, 163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як учаснику бойових дій з 01.09.1999 року по 31.12.2005 року, у розмірі, меншому за встановлений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», неправомірними.
Зобов’язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії як учаснику бойових дій за період з 01.09.1999 року по 31.12.2005 року в розмірі 150 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених виплат.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.