Справа № 2-5107-2010 року

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня  2010 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого – судді Пепеляшкова С.М.

при секретарі – Зінзівєр С.В.

 представника відповідача – Кулава М.І.

                  розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду в м.Ізмаїлі справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3   до Ізмаїльської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з вищезазначеним позовом   та просять визнати за ними право власності на земельну ділянку площею 0,0357  га  по АДРЕСА_1,  припинити за ОСОБА_4   право власності на вищезазначену земельну ділянку,   мотивуючи тим, що їм на підставі договору дарування від 19.08.2003 року належить ? частина житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1. На підставі рішення Ізмаїльської міської ради №1180 від 26.11.1997 року земельна ділянка площею  0,0357  га  по АДРЕСА_1 була передана безоплатно у приватну власність  ОСОБА_4      для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель.  Відповідно до Декрету КМУ «Про приватизацію земельних ділянок» №15-02 від 26.12.1992  року право  власності ОСОБА_4      на земельну ділянку посвідчено рішенням виконкому, про що внесений запис у земельно-кадастрові документи.  ОСОБА_4      право на отримання державного акту на право  власності на земельну ділянку реалізувати не може, тому що вже не є власником домоволодіння. Відсутність держаного акту на право власності на земельну ділянку і неможливість його отримання позбавляє їх права отримати  земельну ділянку у власність.

Відповідач  представник Ізмаїльської міської ради заявлені позовні вимоги визнає.

Вислухавши сторони  розглянувши  матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни його цільовго призначення, у розмірах, встановлених договором.

Відповідно до ст.125 Земельного кодекса України право власності на землю виникає після отримання його власником документа, який посвідчує це право.

Як встановлено в судовому засіданні  на підставі договору дарування від 19.08.2003 року, ОСОБА_2, ОСОБА_3  належить ? частина житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1.

На підставі рішення Ізмаїльської міської ради №1180 від 26.11.1997 року земельна ділянка 0,0357  га  по АДРЕСА_1 була передана безоплатно у приватну власність  ОСОБА_4      для будівництва і обслуговування жилого будинку та господарських будівель.

Відповідно до Декрету КМУ «Про приватизацію земельних ділянок» №15-02 від 26.12.1992  року право власності ОСОБА_4     на земельну ділянку посвідчено рішенням виконкому, про що внесений запис у земельно-кадастрові документи.

Державний акт на право власність на вказану земельну ділянку  не видавався отримати його не надається можливим в зв’язку з тим, що ОСОБА_4     не є власником домоволодіння.  

        Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов  підлягає задоволенню, оскільки відповідач визнав позов і обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню у відповідності до ст.61 ч.1 ЦПК України. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.  

На підставі вищевказаного, керуючись ст.ст.10,60,212,215 ЦПК України, ст.377 ЦК України, ст.125 ЗК України, суд

ВИРІШИВ:

                 Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3   до Ізмаїльської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку – задовольнити.

Припинити  за ОСОБА_4   право  власності  на земельну ділянку площею 0,0357  га  по АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 право   спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0357  га  по АДРЕСА_1.

  На рішення суду   може бути подана апеляційна скарга  протягом 10 днів  з   дня  його  проголошення.

Суддя: