Справа № 1-275/10

                                                                            ПОСТАНОВА

                                                                          Іменем України

10 червня 2010 року                                                                                                   м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді             Омельченко М.М.

при секретарі                 Комендат М.Р.

за участю прокурора                         Юркової Ю.В.

цивільного позивача             ОСОБА_1

представника цивільного

відповідача                 ОСОБА_2,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, що має середньо-спеціальну освіту, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

  встановив:

    02 вересня 2009 року близько 16 години ОСОБА_3, керуючи власним технічно справним автомобілем марки ВАЗ 210994, д/н НОМЕР_1, в якому знаходилась пасажирка ОСОБА_4, та рухаючись на ньому в світлий час доби по автодорозі с. Гатне-с. Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області зі швидкістю близько 70-80 км/год. у напрямку с. Крюківщина, наближаючись до заокруглення дороги в ліво не врахував дорожню обстановку та дорожні умови, не обрав безпечної швидкості, втратив контроль над рухом транспортного засобу, проявив неуважність та безпечність, чим створив загрозу для життя та здоров’я пасажирки, після чого виїхав на зустрічну смугу руху, перетнувши суцільну лінію дорожньої розмітки, яка поділяє смуги руху в протилежних напрямках і позначає межі смуг руху на дорозі, передньою частиною керованого ним автомобіля допустив зіткнення з передньою частиною автомобіля марки «Peugeot Partner» д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1, і, як наслідок, пасажирка автомобіля марки ВАЗ 210994 ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми; струс головного мозку; забитої рани у правій скроневій ділянці правої вушної раковини; хребетно-спинномозкової травми; забій шийного відділу хребта; закритий перелом правої ключиці зі зміщенням уламків, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 424/Д від 27.11.2009 року відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, як такі, що викликали довгостроковий розлад здоров’я.

    Своїми діями, водій ОСОБА_3 порушив вимоги п. 1.5 (дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров’ю громадян, завдавати матеріальних збитків), п. 12.1 (під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним), п. 10.1 (перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху), п. 11.2 (нерейкові транспортні засоби повинні рухатись якнайближче до правого краю проїзної частини), пп. «б» п. 2.3 (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.

    Допущені порушення п. 1.5, п. 12.1, п. 10.1, п. 11.2, пп. «б» п. 2.3 –Правил дорожнього руху України ОСОБА_3 знаходяться в прямому причинному зв’язку з отриманими потерпілою ОСОБА_4 тілесними ушкодженнями середньої тяжкості.

    В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому діяння визнав повністю, підтвердив обставини ДТП, просив кримінальну справу закрити за нереабілітуючої підставою, оскільки з потерпілою він примирився, вона не має до нього з приводу ДТП претензій ні матеріального, ні морального характеру, його вибачила.

    Потерпіла ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилась та направила на адресу суд заяву (вх. № 11949 від 10.06.2010 року), в якій просила звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України у зв’язку з тим, що вона з ним примирилась, а справу провадженням закрити за нереабілітуючою підставою, зазначивши, що моральні та матеріальні збитки їй відшкодовано, претензій до ОСОБА_3 вона не має.

    Судом були досліджені письмові докази по справі, а саме: рапорт про подію ДТП (а.с. 5), протокол огляду місця ДТП від 02.09.2009 року (а.с. 6-12); схема до протоколу огляду місця ДТП від 02.09.2009 року (а.с. 14); протоколи огляду транспорту від 02.09.2009 року (а.с. 15-16); протокол медичного огляду на встановлення стану сп’яніння, згідно якого на момент ДТП ОСОБА_3 був тверезий (а.с. 18); довідка Києво-Святошинської ЦРЛ від 02.09.2009 року (а.с. 23); акт судово-медичного дослідження № 406/Д від 18.11.2009 року (а.с. 29-30); висновок експерта № 424/Д від 02.12.2009 року (а.с. 34); акт огляду транспортного засобу (а.с. 52); висновок експерта № 1317А від 23.12.2009 року (а.с. 53-62); протокол огляду речового доказу від 25.12.2009 року, а саме автомобіля марки «Peugeot Partner» д/н НОМЕР_2, який переданий на відповідальне зберігання власнику ОСОБА_1 (а.с. 65-69); протокол огляду речового доказу, а саме автомобіля марки ВАЗ 210994, д/н НОМЕР_1, який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_3 (а.с. 70-74);   висновок експерта № 116-А від 01.03.2009 року, відповідно до висновків якої: за даних дорожніх обставин з технічної точки зору водій автомобіля «ВАЗ» повинен був діяти згідно вимог п.п. 12.1, 10.1, 11.2 та 34.1 Правил  дорожнього руху, водій автомобіля «Peugeot Partner» повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, в заданій дорожній ситуації технічна можливість попередити зіткнення з автомобілем «Peugeot Partner» для воді автомобіля «ВАЗ» полягала у виконанні вимог п.п. 12.1, 10.1, 11.2 та 34.1 Правил дорожнього руху України, при виконанні вищевказаних пунктів Правил дорожнього руху водій автомобіля «ВАЗ» мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем «Peugeot Partner», на що у нього не було перешкод технічного характеру, в заданій дорожній ситуації технічна можливість для водія «Peugeot Partner» уникнути зіткнення з автомобілем «ВАЗ» полягала у виконанні ним вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, однак своїми односторонніми діями водій автомобіля «Peugeot Partner» не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем «ВАЗ», так як навіть його зупинка не виключала зіткнення з автомобілем «ВАЗ», так як автомобіль «ВАЗ» перед зіткненням не гальмувався (а.с. 83-84); висновок експерта № 121-А від 23.03.2009 року, відповідно до якого система робочого гальма, рульове керування, елементи підвіски автомобіля «ВАЗ-210994» на момент ДТП знаходились в працездатному стані, несправностей, які б були причиною ДТП не виявлено (а.с. 90-99); постанова про порушення кримінальної справи (а.с. 101); довідка про відсутність у ОСОБА_3 попередніх судимостей (а.с. 126); довідка-характеристика (а.с. 127); довідка про те, що ОСОБА_3 у 2009 року до адміністративної відповідальності не притягувався (а.с. 129).

    Оцінюючі забрані по справі докази в їх сукупності суд вважає, що вина підсудного у вчиненні інкримінованого йому діяння підтверджується повністю, його дії судом кваліфікуються за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

    Проте провадження у справі підлягає закриттю, а підсудний звільненню від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, оскільки  ОСОБА_3 вчинив вперше необережний злочин середньої тяжкості, примирився з потерпілою та відшкодував потерпілій завдані його діями збитки, цивільна відповідальність його перед третіми особами застрахована (а.с. 158).

Цивільний позов ОСОБА_1 підлягає залишенню без розгляду.

Долю речових доказів суд вирішує зігдно ст. 81 КПК України.

Судові витрати, відповідо до ст.ст.  91, 93, 93-1  КПК України, підлягають стягненню з підсудного.

    На підставі викладеного, керуючись ст. 46 КК України, ст. ст. 7-1, 8, 248 КПК України, суд,

постановив:

    ОСОБА_3 звільнити від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 286 КК України на підставі ст. 46 КК України у зв’язку з примирення з потерпілою, провадження у справі закрити.

    Цивільний позов ОСОБА_1 про стягнення 61685,40 грн. матеріальної шкоди залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ЦРЛ Києво-Святошинського району, код 01994669 ГУДКУ Київської області, МФО 821018, р/р 354250117001262 5421,36 (п’ять тисяч чотириста двадцять одну грн. 36 коп.) грн. вартості лікування потерпілої ОСОБА_4 (а.с. 41).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області 2200,55 (дві тисячі двісті грн. 55 коп.) грн. за провдення експертиз та досліджень (а.с. 51, 82, 89).

Речові докази у справі:

-   автомобіль марки «Peugeot Partner», д/н НОМЕР_2, який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_1 (а.с. 69) – залишити в його розпорядженні;

-   автомобіль марки «ВАЗ 210994», д/н НОМЕР_1, який переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_3 (а.с. 74) – залишити в його розпорядженні.

Арешт, накладений постановою від 24.03.2010 року слідчого СВ Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області на об’єкти нерухомого майна, право приватної, спільної сумісної або часткової власності, яке зареєстровано в БТІ Решетилівського району Полтавської області за ОСОБА_3 (а.с. 131-132), на право відчуження транспортних засобів, які зареєстрвоані в МРЕВ ВДАІ Решетилівського раойну Полтавської області за ОСОБА_3 (а.с. 134-135) – залишити без змін.

Запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, обраний відносно ОСОБА_3, - скасувати.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом семи діб з дня її винесення.

                                        Суддя                                                      М.М. Омельченко