Справа № 2-254-2010 року
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 березня 2010 року Ізмаїльській міськрайонний суд Одеської області
в складі: головуючого – судді Пепеляшкова С.М.
при секретарі – Зінзівєр С.В.
за участю представника позивачки – ОСОБА_1., представника відповідача – ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на ? частину будинку та вселення,
ВСТАНОВИВ:
Позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду з вищезазначеним позовом який згодом уточнила та доповнила та просить визнати домоволодіння по вул..АДРЕСА_1спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4. та ОСОБА_3, визнати за нею право власності на ? частину вищезазначеного домоволодіння та вселити її в спірне домоволодіння, посилаючись на те, що з 2000 року вона з ОСОБА_4. знаходилась у фактичних шлюбних відносинах. 24.07.2000 року вона з ОСОБА_4. придбали домоволодіння по АДРЕСА_1 Договір купівлі-продажу був посвідчений на Одеській товарній біржі за №5638 від 24.07.2000 року. Оскільки вона з відповідачем мешкала однією сім’єю, у них були більш ніж довірливі відносини, вони не збиралася мешкати в будинку по вул.АДРЕСА_1 вирішили, що домоволодіння буде оформлено на біржі на ім’я ОСОБА_4. Придбали спірне домоволодіння з метою відремонтувати його, перепродати, а виручені гроші витратити на придбання нового житла гр..ОСОБА_5., яка проживала АДРЕСА_2. На придбання будинку вона давала частину грошей. На момент посвідчення договору купівлі-продажу за станом 24.07.2000 року житловий будинок з господарськими спорудами по вул..АДРЕСА_1 був в такому стані, що мешкати в ньому було неможливо. В будинку була сирість, тріщини, необхідно було перекривати крівлю, господарські споруди, паркан також потребував капітального ремонту. Після придбання домоволодіння вони подали заяву в РАЦС та через три місяці в листопаді 2000 року офіційно зареєстрували шлюб. До 2004 року вони спільно в шлюбі відремонтували з ОСОБА_4. будинок: збудували цегляний паркан, замінили дах, виконали бетонні роботи у дворі, провели каналізацію, зробили кухню, ванну кімнату та туалет, обладнали стелю, в кімнатах проклеїли шпалери та вкрили на підлозі в кімнатах лінолеум, провели газ. Окрім того пояснила, що відповідач насильно виселив її з будинку.
У судовому засіданні представник позивачки та сама позивачка підтримали заявлені позовні вимоги.
Відповідач та представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнали, просять у позові відмовити, посилаючись на те, що будинок по вул..АДРЕСА_1 був придбаний та деякі ремонтні роботи проведені за власні кошти відповідача до шлюбу з позивачкою ОСОБА_3.
Вислухавши пояснення сторін, показання свідків, думку представників, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити, виходячи з наступного.
Правовідносини, які склалися між сторонами регулюються ст. 22, 24, 25 КпШС України (суд застосовує Кодекс про шлюб та Сім»ю України (1969 року), оскільки його норми діяли на момент виникнення правовідносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст.22, ч.1 ст.24, ст.25 КпШС України, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.
Як встановлено у судовому засіданні відповідно договору купівлі-продажу, посвідченого на Одеській товарній Біржі за №5738, ОСОБА_4. 24.07.2000 року придбав уОСОБА_6. домоволодіння по вул..АДРЕСА_1. Відповідно п.5 вищезазначеного договору про купівлю-продаж за №5738 від 24.07.2000 року житловий будинок з надвірними спорудами продано за 16794 грн., які отримані продавцем до підписання даного договору, на належить новому власнику: ОСОБА_4., на підставі ст.9 ЖК України та законів України «Про товарну біржу», «Про власність».
З твердженням позивачки ОСОБА_3, що на придбання спірного домоволодіння нею було надано частину грошових коштів (8200 грн) та згода на оформлення договору купівлі-продажу на спірне домоволодіння за позивачем ОСОБА_4., що підтверджено оригіналами документів на підставі яких був зареєстрований договір купівлі-продажу нерухомого майна по вул.АДРЕСА_1 які були вилучені відділом державної виконавчої служби у Одеській товарній біржі на підставі виконавчого листа, виданого Ізмаїльським міськрайонним судом №2-1174/08, що також підтверджено письмовими поясненнями свідків ОСОБА_7., ОСОБА_8., та листом з поясненнями представника Одеської товарної біржі ОСОБА_10. від 16.07.2009 року, суд не може погодитися, так як відповідно чинного законодавства України, будь-яка передача іншою особою відповідних грошових коштів при укладанні договору купівлі-продажу повинна бути передбачена самим договором або додатком до договору, іншої форми договору законом не передбачено, проте у договорі чітко вказано, що сторонами в договорі купівлі-продажу є продавець ОСОБА_6 а покупцем - ОСОБА_4., тому ніякого відношення до цього договору, позивачка не має, стороною в цьому договорі вона не перебуває, цей договір вона не укладала. Крім того, у судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_4. від продажу з колишньою дружиною ОСОБА_11. домоволодіння по АДРЕСА_3 мав грошові кошти на придбання домоволодіння по вул..АДРЕСА_1 Одеської області для себе та квартири для колишньої дружини й ніякого відношення до укладання договору позивачка не має. Самі ж твердження позивачки про передачу відповідачеві вищезазначених коштів спростовуються зазначеним договором купівлі-продажу.
Крім того вищезазначені обставини та показання свідків ОСОБА_8. та ОСОБА_12 підтверджують лише факт передачі коштів, а не джерело походження таких коштів та їх власника.
Суд оцінює критично показання свідка колишнього чоловіка позивачки - ОСОБА_13., що гроші які він дав позивачці були грошовою компенсацією за розподіл майна подружжя від першого шлюбу, який було розірвано в 1998 році , оскільки згідно із принципом допустимості доказів будь - яка передача грошей повинна підтверджуватись не показаннями свідків, а письмовими доказами.
Самою позивачкою не доведено факту, що на час придбання спірного домоволодіння вона з відповідачем мешкала однією сім’єю.
Пояснення свідків ОСОБА_14. та ОСОБА_15., ОСОБА_17., ОСОБА_18ОСОБА_19. , ОСОБА_20., ОСОБА_21 ОСОБА_22., ОСОБА_23., ОСОБА_24 суд до уваги не приймає, оскільки їх свідчення не послідовні та самого чіткого факту проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4. однією сім’єю до укладення шлюбу та те, що вони разом проводили ремонтні роботи у спірному домоволодінні не підтверджують та спростовуються самим матеріалами справи та показаннями свідків ОСОБА_25, ОСОБА_11.ОСОБА_26, ОСОБА_27., ОСОБА_28.,ОСОБА_29., ОСОБА_30.
Відповідно документам інвентарної справи на домоволодіння по вул..АДРЕСА_1 Одеської області, станом на березень 2000 року, процент зносу житлового будинку з надвірними спорудами склав більше 40%. У відповідності з КДП-204/12 України 263-93 «Правила оцінки фізичного зносу житлових будинків», затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу України від 02.07.1993 року №52, при фізичному зносі з 41%-60% експлуатація елементів будівлі можлива лише при умовах проведення ремонту. Стан будівель незадовільний.
11 листопада 2000 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4. зареєстрували шлюб, що підтверджене довідкою № 842 відділу реєстрації актів цивільного стану по м. Ізмаїлу Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області від 18 жовтня 2005 року, актовий запис № 398.
Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4. розірвано на підставі рішення Ізмаїльського міськрайонного суду від 21.02.2006 року.
Враховуючи вищезазначене відповідно до ч.1 ст. 24 КпШС України спірне домоволодіння є власністю ОСОБА_4., так як було придбано до одруження з позивачкою та є його особистою власністю.
У судовому засіданні свідки ОСОБА_31., ОСОБА_32 ОСОБА_33, ОСОБА_26., ОСОБА_29 ОСОБА_34 пояснили, що ремонт будинку та проведення газопроводу проводився, коли сторони мешкали однією сім’єю.
Проте, оцінюючі вищезазначені пояснення свідків, суд вважає, що на підставі лише пояснень свідків спірний будинок не може бути визнаний спільною сумісною власністю подружжя, будь-яких суттєвих письмових доказів, які б підтверджували, що за час шлюбу домоволодіння по вул.АДРЕСА_1 Одеської області істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок грошових затрат зі сторони позивачки, або сторін, сама позивачка до суду не надала.
З твердженням представника позивачки, що на момент придбання вартість спірного домоволодіння по вул..АДРЕСА_1 Одеської області складала 16794 грн, а відповідно технічного паспорту від 14.02.2006 року, будівельна вартість вищезазначеного домоволодіння склала вже 56163 грн, а інвентаризаційна вартість - 42875 грн та це доводить той факт, що за час шлюбу сторін, майно - спірне домоволодіння істотно збільшилось у своїй вартості й таке збільшення відбулося внаслідок спільних трудових та грошових затрат сторін, тому воно повинно бути визнано спільною сумісною власністю подружжя, суд не може погодитися, оскільки в період з 2000 року по 2006 рік значно підвищилась сама ринкова вартість майна, крім того, відповідно акту огляду будинку від 19.06.2008 року, виконаним групою будівельників ПП „Родник” в будинку по вул..АДРЕСА_1 Одеської області конструктивних змін, капітального ремонту, заміни вікон, крівлі не проводилось.
Крім того, самого договору про створення спільної сумісної власності, як це вимагало законодавство, що діяло на момент виникнення правовідносин, між сторонами не укладалось.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_3 необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 10,60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. ст.22, 24, 25 КпШС України , суд
В И Р І Ш И В:
У задоволені позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на ? частину будинку та вселення – відмовити.
На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Одеської області протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження .
Суддя: