Справа № 2-1525-2010 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

08 квітня 2010 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого - судді Пепеляшкова С.М.

при секретарі – Зінзівєр С.В.

за участю представника позивача – ОСОБА_1, представника відділу ДВС Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області – Аргірова Р.Д.

           розглянувши у  відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ІІІ-ті особи відділ ДВС Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, ОСОБА_5 про визнання права власності на майно,

В С Т А Н О В И В :

    Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом та просить визнати дійсним договір купівлі-продажу автомобіля НОМЕР_1, НОМЕР_3, 1990 року випуску, укладений 11.01.2007 року  між ним та ОСОБА_4 та визнати за ним право власності на вищезазначений автомобіль, посилаючись на те, що автомобіль НОМЕР_1 належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4. 11.01.2007 року він домовився з відповідачем про купівлю-продаж у нього автомобіля. Ними була обумовлена вартість автомобіля в розмірі 17500 грн, яку він передав відповідачу 11.01.2007 року. Факт передачі вказаної суми відповідачу підтверджується розписко, від 11.01.2007 року. В цей же день відповідач оформив на його ім’я довіреність на право керування та розпорядженням автомобілем ВАЗ 2108, посвідчена приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу, реєстр №К-68 від 11.08.2007 року. В цей же день відповідач передав йому автомобіль. На підстав довіреності на його ім’я був оформлений та виданий тимчасовий реєстраційний талон НОМЕР_5 від 20.06.2007 року на право керування спірним автомобілем. 25.06.2008 року він уклав договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності в зв’язку з експлуатацією цього автомобіля на своє ім’я. Вважає, що таким чином договір про купівлю-продаж автомобіля між ним та відповідачем повністю виконаний та претензій вони один до одного не мають. Вважав, що він є законним власником спірного автомобіля на підставі доручення та тимчасового реєстраційного талону та не знав, що договір купівлі-продажу автомобіля необхідно оформляти в письмовій формі, через організації які мають право на оформлення таких угод. 26.07.2009 року вказаний автомобіль у нього був вилучений на підставі протоколу №2772 працівниками ДПС Болградського взводу та поміщений на штраф майданчик Болградського ДАІ, у зв’язку з накладанням арешту на майно ОСОБА_4 В теперішній час йому стало відомо про необхідність укладення договору купівлі-продажу  у письмовій формі , одначе в зв’язку з арештом автомобіля оформити цей договір та провести перереєстрацію цього автомобіля не має можливості. Вважає, що на підставі ч.2 ст. 218 ЦК України вказана угода може бути визнана дійсною.

              У судовому засіданні представник позивача та позивач заявлені позовні вимоги підтримали.

             Відповідач ОСОБА_4 заявлені позовні вимоги визнає.

             Представник ІІІ-ої особи відділу ДВС Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області заявлені позовні вимоги не підтримав та пояснив, що є спеціальний порядок для оформлення відповідних угод про купівлю-продаж автомобіля, який сторонами не дотриманий. Крім того, у них  знаходиться на виконанні виконавчий лист на підставі якого стягуються грошові кошти у розмірі 50000 грн на користь ОСОБА_5, тому на   спірний автомобіль ними був накладений арешт.    

        ІІІ-тя особа ОСОБА_5 заявлені позовні вимоги не підтримує.

        Вислухавши представника позивача, позивача, відповідача, ІІІ-тіх осіб розглянувши матеріали справи, суд вважає, що  позовні вимоги підлягають відмові, виходячи з наступного.

        Із матеріалів справи слідує, що  між ОСОБА_3 та ОСОБА_4  11.01.2007 року укладений усний договір купівлі-продажу продажу автомобіля НОМЕР_2, № кузова НОМЕР_3, 1990 року випуску. Вказаний автомобіль   належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, виданого і зареєстрованого Ізмаїльським МРЕВ ДАІ ГУ-УМВС України Одеської області 15 червня 2006 року. На виконання договору позивачем відповідачу було передано грошові кошти  в сумі 17500 грн, що підтверджено розпискою від 11.01.2007 року.

Позивач ОСОБА_3  від відповідача ОСОБА_4 11.01.2007 року  отримав довіреність на право користування та розпорядження автомобілем НОМЕР_2, НОМЕР_3, 1990 року випуску, посвідчену приватним нотаріусом міського нотаріального округу ОСОБА_7. реєстр №К-68.  

26.07.2009 року автомобіль НОМЕР_2, НОМЕР_3, 1990 року випуску у ОСОБА_3 був вилучений на підставі протоколу №2772 працівниками ДПС Болградського взводу та поміщений на штраф майданчик Болградського ДАІ, у зв’язку з накладанням арешту на майно ОСОБА_4   Спірний автомобіль НОМЕР_2, НОМЕР_3, 1990 року випуску знаходиться під арештом.

 З посиланнями представника позивача про те, що накладання арешту на спірний автомобіль не може вплинути на визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на автомобіль, так як автомобіль позивачем придбаний до накладання арешту та він фактично відповідно чинного законодавства України є власником спірного автомобіля, а цивільне законодавство повинно   захищати права власника, суд не може погодитися, так як хоча арешт і був накладений після укладання усної угоди про купівлю-продаж спірного автомобіля, проте його власником відповідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, виданого і зареєстрованого Ізмаїльським МРЕВ ДАІ ГУ-УМВС України Одеської області 15 червня 2006 року на даний час є  ОСОБА_4, укладання усної угоди про купівлю-продажу автомобіля та надання довіреності на право користування та розпорядженням автомобілем  не передбачає набуття права власності.

Посилання представника позивачки та самого позивача  про те, що можливо визнати договір купівлі-продажу дійсним на підставі ч.2 ст. 218 ЦУ України, відповідно до якої якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним є необґрунтованими та безпідставними з наступних підстав.  

             Відповідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.  

             Згідно ст.. 334 ч.4 ЦК України, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

               Відповідно до ч.1 ст. 206 ЦК України  правочини, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочини, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсності мають вчинятися у письмовій формі.

       Відповідно до п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388  «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів,             мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, прирівняних до них транспортних засобів та мопедів»,  державна   реєстрація   транспортних  засобів  проводиться  підрозділами Державтоінспекції  з  метою  здійснення контролю  за відповідністю конструкції та технічного стану транспортних засобів установленим вимогам стандартів,  правил і нормативів, дотриманням законодавства,  що  визначає  порядок  сплати  податків  і  зборів (обов'язкових  платежів),  використанням  транспортних  засобів  в умовах  воєнного  і  надзвичайного  стану,  а також для ведення їх обліку та запобіганню вчиненню щодо них протиправних дій. Державний облік    зареєстрованих    транспортних     засобів передбачає  реєстрацію,  накопичення,  узагальнення,  зберігання і передачу  інформації  про  такі  засоби  та  відомостей   про   їх власників,   які   вносяться   до Єдиного державного реєстру Державтоінспекції. Порядок ведення Єдиного державного реєстру  Державтоінспекції та надання інформації з нього затверджується МВС.

                   Згідно з п.8 вказаної Постанови Державна  реєстрація  транспортних  засобів проводиться на підставі  заяв  власників,  поданих  особисто,  і  документів,  що посвідчують   їх  особу,  підтверджують  правомірність  придбання, отримання,  ввезення,  митного оформлення  (далі  -  правомірність придбання)  транспортних засобів,  оцінку їх вартості (проводиться спеціалістом,  що  пройшов   необхідну   підготовку   в   порядку,
встановленому МВС,  Мін'юстом,  Мінпромполітики, Держмитслужбою та Фондом   державного   майна,   і   має   відповідні    документи), відповідність   конструкції   транспортних   засобів  установленим вимогам безпеки дорожнього руху,  а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Документами, що підтверджують    правомірність   придбання транспортних   засобів,   їх   складових    частин,    що    мають ідентифікаційні   номери,   є   засвідчені   підписом  відповідної
посадової особи, що скріплений печаткою: довідка-рахунок за  формою  згідно  з  додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією
транспортних  засобів   та   їх   складових   частин,   що   мають ідентифікаційні номери;
 договори та   угоди,   укладені   на   товарних   біржах   на зареєстрованих  у  Департаменті  Державтоінспекції  бланках,  інші засвідчені  в  установленому  порядку  документи,  що встановлюють право власності на транспортні засоби; копія рішення суду,  засвідчена в установленому  порядку,  із зазначенням юридичних чи фізичних осіб,  які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а
також ідентифікаційних номерів їх складових частин;   довідка органу  соціального  захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду  соціального  страхування  від  нещасних випадків  на  виробництві та професійних захворювань,  що виділили
автомобіль або мотоколяску;     акт приймання-передачі транспортних засобів за формою  згідно з додатком 6,  виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб  спеціальний пристрій   згідно   із свідоцтвом   про  погодження  конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням  ідентифікаційних  номерів такого транспортного засобута конкретного одержувача;  вантажна митна   декларація   або   видане   митним   органом посвідчення   про   реєстрацію   в  підрозділах  Державтоінспекції транспортних  засобів   чи   їх   складових   частин,   що   мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу.   Для державної реєстрації транспортних засобів,  що перебували
в експлуатації і зняті з обліку в  підрозділах  Державтоінспекції, крім  зазначених  у  цьому  пункті  документів,  що  підтверджують правомірність їх придбання,  подається  свідоцтво  про  реєстрацію транспортного  засобу  (технічний  паспорт) та копія реєстраційної
картки,  що додається до свідоцтва  про  реєстрацію  транспортного засобу    на  пластиковій   основі,   з   відміткою   підрозділу Державтоінспекції про зняття транспортного засобу з обліку.  Перед відчуженням,  передачею  зазначені транспортні засоби повинні бути зняті з обліку  в  підрозділах  Державтоінспекції.  Переобладнання
(крім  переобладнання для роботи на газових паливах),  відчуження, передача  права  користування  і  (або)  розпорядження   придбаних транспортних    засобів,    не зареєстрованих   у   підрозділах Державтоінспеції, не допускається.   Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів),  а також внесення в установленому порядку платежів  за  проведення  огляду  транспортних  засобів,  державну
реєстрацію  (перереєстрацію),  зняття  з   обліку,   відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.).      У разі   коли    власники    транспортних    засобів    мають заборгованість  із  сплати  штрафу  за  порушення  правил,  норм і
стандартів  у  сфері  безпеки  дорожнього  руху,  їм   може   бути відмовлено  в  проведенні  державної  реєстрації (перереєстрації), знятті з обліку транспортного засобу.

           Таким чином, до проведення державної реєстрації не можливо визнати право власності на транспортній засіб.      

             Договір купівлі продажу автомобіля повинен укладатися в письмовій формі, оскільки тягне за собою перереєстрацію власника автомобілю.

               Згідно до ч.1 п.3  ст.  208 ЦК України,  правочини фізичних осіб між собою на суму,  що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян,  належить вчиняти у письмовій формі.

              Відповідно до ч.1  ст.  203 ЦК України,  зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

              Договір купівлі - продажу має відповідати вимогам зазначених норм закону та згідно до положень Закону України "Про податок з фізичних осіб" підлягає оподаткуванню на користь держави.

            Недодержання  письмової форми угоди, що вимагається законом, не дає право суду визнавати право власності на таку угоду дійсною у зв’язку з фактичним виконанням сторонами угоди.

             Суд вважає, що договір купівлі-продажу автомобілю не можна вважати укладеним, у випадку, коли між сторонами не укладався сам договір купівлі-продажу, а написана лише розписка про отримання грошей за автомобіль та видано доручення на право керування автомобілем.

      За вказаних обставин суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог  про  визнання дійсним договору купівлі-продажу автомобіля та визнання права власності на автомобіль необхідно відмовити.

           На підставі вищевказаного, керуючись ст.ст.10,60,212-215 ЦПК України,  ст.ст. 203, 206, 208, 235, 328, 334 ЦК України, суд

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ІІІ-ті особи відділ ДВС Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області, ОСОБА_5 про визнання права власності на майно – відмовити.

 На рішення суду   може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів  з   дня  його  проголошення. Апеляційна скарга подається  до Апеляційного суду Одеської області  протягом  20 днів після подачі  заяви про  апеляційне оскарження.    

Суддя: