Справа № 2-4855-2010 року

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня  2010 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого – судді Пепеляшкова С.М.

при секретарі – Зінзівєр С.В.

 представника відповідача – ОСОБА_1

                  розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду в м.Ізмаїлі справу за позовом ОСОБА_2   до Ізмаїльської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом   та просить визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,0572 га по АДРЕСА_1,  припинити за  ОСОБА_3   право власності на вищезазначену земельну ділянку, мотивуючи тим, що йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом,  виданого 06.06.1995 року держаним нотаріусом Ізмаїльської держаної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_4 та договору дарування, укладеного 05.05.2004 року йому належить житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1. На підставі рішення Ізмаїльської міської ради №209 від 21.02.2000 року земельна ділянка площею 0,0572 га по АДРЕСА_1   передана безоплатно в спільну сумісну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2   для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд.    ОСОБА_3   право на отримання державного акту на право  власності на земельну ділянку реалізувати не може, тому що 17.10.2005 року вона померла.  

Відповідач  представник Ізмаїльської міської ради заявлені позовні вимоги визнає.

Вислухавши сторони  розглянувши  матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни його цільовго призначення, у розмірах, встановлених договором.

Відповідно до ст.125 Земельного кодекса України право власності на землю виникає після отримання його власником документа, який посвідчує це право.

Як встановлено в судовому засіданні  на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом,  виданого 06.06.1995 року держаним нотаріусом Ізмаїльської держаної нотаріальної контори Одеської області ОСОБА_4 та договору дарування, укладеного 05.05.2005 року ОСОБА_2 належить житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1.

На підставі рішення Ізмаїльської міської ради №209 від 21.02.2000 року земельна ділянка площею 0,0572 га по АДРЕСА_1   передана безоплатно в спільну сумісну власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2   для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських споруд.  

Згідно ст.89 Земельного Кодексу України розміри часток земельної ділянки, яка знаходиться у спільній сумісній власності, є рівними, в зв’язку з чим частка ОСОБА_3 в земельній ділянці по АДРЕСА_1  складає ? частину цієї земельної ділянки.

Державний акт на право власність на вказану земельну ділянку  не видавався отримати його не надається можливим в зв’язку з тим, що ОСОБА_3, 17.10.2005 року померла.    

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов  підлягає задоволенню, оскільки відповідач визнав позов і обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню у відповідності до ст.61 ч.1 ЦПК України. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.  

На підставі вищевказаного, керуючись ст.ст.10,60,212,215 ЦПК України, ст.377 ЦК України, ст.125 ЗК України, суд

ВИРІШИВ:

                 Позов ОСОБА_2   до Ізмаїльської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку – задовольнити.

Припинити  за ОСОБА_3     право  власності  на ? частину  земельної ділянки площею 0,0572 га по АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2      право  приватної  власності на земельну ділянку площею 0,0572 га по АДРЕСА_1.

  На рішення суду   може бути подана апеляційна скарга  протягом 10 днів  з   дня  його  проголошення.

Суддя: