Справа № 1-329/10

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

    09 липня 2010 року                                                                                 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

    головуючої судді         Омельченко М.М.

    при секретарі             Комендат М.Р.

    за участю прокурора         Балійчука Р.І.

    представника потерпілих     ОСОБА_1,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Фастовець Фастівського району Київської області, українця, громадянина України, який має середню освіту, одруженого, пенсіонера, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України, -

встановив:

    У квітні 2005 року, точна дата слідством не встановлена, ОСОБА_2, перебуваючи по АДРЕСА_2 Києво-Святошинського району Київської області, маючи прямий умисел на вчинення шахрайства, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів – з метою власного збагачення, недобросовісно користуючись довірою ОСОБА_3, породженою тривалими дружніми відносинами, та повідомляючи йому неправдиву інформацію щодо своїх дійсних можливостей і намірів, запропонував ОСОБА_3 свої послуги по ремонту належного останньому автомобіля марки «ДАФ-400», державний номерний знак НОМЕР_1 вартістю 20757,82 грн., чим викликав у останнього помилкову впевненість в добросовісності своїх дій та вигідності проведення вказаних ремонтних робіт, внаслідок чого ОСОБА_3 був введений в оману і не усвідомлюючи дійсних - шахрайських намірів ОСОБА_2, передав у квітні 2005 року ОСОБА_2 для здійснення ремонтних робіт автомобіль марки «ДАФ-400», державний номерний знак НОМЕР_1 вартістю 20757,82 грн. та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на даний автомобіль. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на власне незаконне збагачення, в червні 2005 року ОСОБА_2, не маючи документів, які надають право користування чи розпорядження автомобілем марки «ДАФ-400», державний номерний знак НОМЕР_1, обміняв даний автомобіль громадянину ОСОБА_4 на невстановлений автомобіль марки «БМВ-520», передавши останньому свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на автомобіль «ДАФ-400» з державним номерним знаком НОМЕР_1.

    Таким чином, шляхом обману та зловживанням довірою потерпілого ОСОБА_3, ОСОБА_2 заволодів його автомобілем марки «ДАФ-400», державний номерний знак НОМЕР_1, завдавши потерпілому значної матеріальної шкоди в розмірі 20757,82 грн.

    Окрім цього, продовжуючи свою злочинну діяльність, 12.10.2006 року ОСОБА_2, маючи прямий умисел на використання завідомо підроблених документів, а саме: двох заяв, виконаних невстановленою слідством особою у невстановленому місці та невстановлений час, від імені ОСОБА_5, з корисних мотивів-з метою збільшення площі будинку за адресою: АДРЕСА_2, і в послідуючому розподілу даного будинку та отримання більшої частини жилої площі, подав до Боярської міської Ради дві заяви, датовані 11.11.2006 роком від імені ОСОБА_5, перша з яких про узаконення добудованих господарських приміщень і двох кімнат на другому поверсі будинку, який розташований в АДРЕСА_2, а друга про те, що

ОСОБА_5 не заперечує про узаконення добудованих ОСОБА_2 (згідно тексту заяви) сараю і двох кімнат на другому поверсі будинку за адресою: АДРЕСА_2, при цьому достовірно знаючи, що дані заяви написані не ОСОБА_6, а є підробленими.

    Відповідно до висновку експерта № 1183 від 04.04.2008 року, рукописні записи, які починаються словами: «Голові міської Ради...» та закінчуються словами: «...будинку 11.ХІ.2006 р.», та рукописні записи, які починаються словами: «Міському голові...» та закінчуються словами: «...ділянці. 11.XI.2006», в двох заявах від 11.11.2006 року, виконані не ОСОБА_5 (ОСОБА_6), а іншою особою.

    Допитаний в судовому засіданні підсудний свою вину у пред’явленому обвинуваченні не визнав та показав, що він не мав наміру розпорядитися належним ОСОБА_3 автомобілем. Весною 2005 року ОСОБА_3, з яким він перебував у нормальних товариських відносинах, запропонував відремонтувати мікроавтобус марки «ДАФ», сказав, що за роботу розрахується тоді, коли продасть цей мікроавтобус. Знайомий ОСОБА_7 запропонував поміняти цей мікроавтобус у ОСОБА_4 на автомобіль «БМВ». З «БМВ» були проблеми, в цього автомобіля був тільки іноземний техпаспорт – бріф, цей автомобіль був не розмитнений. Про всі дії він повідомляв ОСОБА_3 та вважав, що діє з його згоди. ОСОБА_4 обміняв «ДАФ» на «БМВ». Довгий час «БМВ» стояв у дворі будинку його сина у с. Тарасівка, потім йому стало відомо, що цей автомобіль забрав ОСОБА_4. У телефонній розмові ОСОБА_4 повідомив, що автомобіль «ДАФ» він продав зі згоди власника ОСОБА_3. Його сестра повернула ОСОБА_3 деяку частину грошей тоді, коли його затримали. Документи на будинок по АДРЕСА_2 він не підробляв, заяви йому дала сама ОСОБА_6, з якою вони тоді проживали разом. Надані ОСОБА_6 заяви він заніс до Боярської міської ради, це було приблизно у 2006 році, точної дати не пам’ятає. Він фактично сам побудував цей будинок. Хто підробив ці заяви не знає. Фактично будинок був оформлений на ОСОБА_6, але купували вони його разом, тому потім вона подарували йому половину будинку, але коли він захотів узаконити другий поверх, тоді і постало питання з підробкою заяв. Пізніше йому стало відомо, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва договір дарування визнаний недійним.

            Незважаючи на невизнання підсудним своєї вини у пред’явленому йому обвинуваченні, вина ОСОБА_2 в інкримінованому йому діянні підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, які були досліджені в судовому засіданні, а саме:

    - оголошеними в судовому засіданні, згідно ст. ст. 306, 308 КПК України, показами потерпілого ОСОБА_3, який будучи допитаним на досудовому слідстві показав, що у 2003 році у наглядно знайомого чоловіка на ім’я ОСОБА_1 він придбав автомобіль «ДАФ», модель 400, 1992 року випуску, кузов № НОМЕР_5, білого кольору, вантажний мікроавтобус. Сергію заплатив за мікроавтобус 8000 доларів США, що на той момент згідно курсу Національного Банку України становило близько 40000 грн. З ОСОБА_1 він був знайомий в зв'язку з тим, що на той час він працював приватним підприємцем і ОСОБА_1 перевозив вантажі. Як його прізвище і де він зараз знаходиться йому невідомо. Автомобіль він переоформив офіційно на себе у МРЕВ-9 м. Києва, де отримав нове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та нові державні номерні знаки НОМЕР_1. Після купівлі даного автомобіля він використовував його для перевезення вантажів в робочих цілях. В 2005 році він вирішив даний автомобіль продати, оскільки змінив вид підприємницької діяльності і такий автомобіль став не потрібний. Автомобіль він поставив на території магазину, який він орендував по проспекту Науки 40 в м. Києві у власника даного магазина ОСОБА_6. Під час сумісної роботи з ОСОБА_6 він познайомився з ОСОБА_2, який був її чоловіком. Чи офіційно вони уклали шлюб йому невідомо. Під час розмови він повідомив, що бажає продати свій автомобіль «ДАФ» і до нього звернувся ОСОБА_2 та почав розпитувати про те, за яку суму він хоче продавати цей автомобіль та в якому стані. Він ОСОБА_2 повідомив, що на той момент у автомобілі необхідно було відремонтувати коробку передач, але автомобіль був на ходу, однак при їзді іноді вибивало одну з передач. Крім того, по кузову необхідні було незначні передпродажні роботи, але об’єм роботи по ремонту даного автомобіля він вказати не може, бо в цьому не зовсім розуміється. Після цього ОСОБА_2 запропонував йому свої послуги з того, що він візьме даний автомобіль та відремонтує його, тобто здійснить передпродажну підготовку, а потім після продажу отримає відсоток. Суму даного відсотку вони не оговорювали. Вони домовилися з ОСОБА_2, що після ремонту він виставить даний автомобіль на продаж і отримає собі 4000 доларів США, а всю суму поверх цього мав отримати ОСОБА_2 З урахування стану автомобіля, який він передавав ОСОБА_2, його вартість на той час становила близько 4000 доларів, якщо продавати його без ремонту. Але він хотів його підготовити до продажу, щоб продати дорожче. Він погодився передати автомобіль для ремонту ОСОБА_2, який повідомив що буде ремонтувати у м. Боярка Києво-Святошинського району Київської області. В квітні 2005 року, приїхавши на своєму автомобілі «ДАФ» в м. Боярка на вул. Молодіжна 66, де мешкав ОСОБА_2, він передав йому автомобіль і той залишив його у себе. ОСОБА_2 також попросив у нього ключі від вказаного автомобіля та технічний паспорт (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу) пояснивши це тим, що йому необхідно мати підстави для утримання у себе чужого автомобіля. Номерні знаки він познімав і не передавав. Автомобіль він поставив перед подвір’ям. Доручення на право керування чи розпорядження автомобілем, чи будь-яких інших документів, які б дозволяли розпоряджатися вказаним автомобілем він на ім’я ОСОБА_2 не давав, оскільки вони домовилися, що ОСОБА_2 тільки відремонтує автомобіль, а потім продажем буду займатися він особисто. Він навіть не просив ОСОБА_2 підшукувати покупців, оскільки сам подав оголошення про продаж автомобіля чи в газету, чи в Інтернет. Він не дозволяв ОСОБА_2 розпоряджатися автомобілем, а тим паче продавати чи обмінювати його. Протягом 2005-2006 він телефонував ОСОБА_2 та запитував як проходить ремонт автомобіля, а той, у свою чергу, постійно повідомляв, що автомобіль буде невдовзі відремонтовано і відмовлявся зустрітись, казав що дуже зайнятий. Потім ОСОБА_2 почав не брати слухавку та уникати будь-якої розмови. В жовтні 2006 року він зустрівся з ОСОБА_2 у м. Києві і той повідомив, що автомобіль «ДАФ» він віддав ОСОБА_4, а той в свою чергу написав йому розписку, що винен 40000 грн. Також він повідомив, що коли ОСОБА_4 віддасть ОСОБА_2 гроші, то він вже віддасть гроші і за автомобіль «ДАФ». Він не хотів слухати вигадки ОСОБА_2 і сказав, щоб той повернув автомобіль. Потім він поїхав в м. Боярка додому до ОСОБА_2 і виявив, що автомобіль «ДАФ-400» з державним номерним знаком НОМЕР_1 відсутній. Він зрозумів, що ОСОБА_2 шахрайським шляхом, зловживаючи довірою до нього, заволодів його автомобілем. Після цього він пішов у МРЕВ та там взнав, що автомобіль кимсь був проданий. Дізнавшись про це, він в кінці 2006 року звернувся з письмовою заявою до Києво-Святошинського РВ ГУМВС України в Київській області, де розповів про все, що трапилося. Між ним та ОСОБА_4 і ОСОБА_2 ніякої розмови не було про обмін його автомобіля «ДАФ» на інший (том 3 а.с. 196-200);

    - оголошеними в судовому засіданні, згідно ст. ст. 306, 308 КПК України, показами потерпілої ОСОБА_6, яка, будучи допитаною на досудовому слідстві, показала, що вона з заявою до Боярської міської ради про узаконення добудованого приміщення та не заперечення проти цього узаконення, які виконані від її імені 11.11.20006 року, вона не писала та не зверталась. Дані заяви підроблені, напевно, ОСОБА_2, який їх подав. На підставі цих документів він отримав рішення в міськраді та оформив на своє ім’я нову будинкову книгу та прописався за даною адресою. Крім того, до 2009 року до неї звертались особи, яких вона не знає, та просили знайти ОСОБА_2, який винен їм гроші. Також вони, здебільшого розповідали, що ОСОБА_2 брав у них гроші на купівлю автомобіля чи на ремонт, але потім зникав. На початку 2005 року біля її подвір’я ОСОБА_2 поставив автомобіль «ДАФ» білого кольору, мікроавтобус. ОСОБА_2 хотів його продати, бо повісив на нього оголошення, але за весь цей час ніхто мікроавтобус не ремонтував. Вона знала, що то був мікроавтобус ОСОБА_3, але про що у них була домовленість вона не знає (том 4 а.с. 144-148);

    - показами представника потерпілих ОСОБА_1, який будучи допитаним в судовому засіданні, показав, що підсудний намагається ввести суд в оману. ОСОБА_3 не давав ніяких розпоряджень ОСОБА_2 щодо продажу належного йому мікроавтобуса «ДАФ», а так само ОСОБА_6 не надавала ніяких заяв та погоджень щодо будинку;

    - постановою від 29.12.2006 року про порушення кримінальної справи по факту незаконного заволодіння майном ОСОБА_3. за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України (том 1 а.с. 10; заявою ОСОБА_3 від 19.12.2006 року, в якій він просить прийняти міри до ОСОБА_2, який взяв на ремонт належний йому автомобіль марки «ДАФ 400», д/н НОМЕР_1, та передав його ОСОБА_4 без його згоди (том 1 а.с. 2); копією розписки ОСОБА_4 (том 1 а.с. 5); постановою від 23.01.2007 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за фактом шахрайських дій (том 1 а.с. 9); постановою від 23.01.2007 року про перекваліфікацію дії ОСОБА_2 з ч. 1 ст. 190 КК України на ч. 3 ст. 190 КК України (том 1 а.с. 11); постановою від 12.03.2007 року про перекваліфікацію дій ОСОБА_2 з ч. 3 ст. 190 КК України на ч. 2 ст. 190 КК України (том 1 а.с. 12); постановою від 24.04.2007 року про виділення матеріалів з кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_2 для проведення додаткової перевірки за фактом підробки підписів на документах щодо зняття з обліку автомобіля марки «ДАФ», що належав ОСОБА_3 в органах МРЕВ ДАІ (том 1 а.с. 13-14); висновком експерта № 881 від 05.04.2007 року  (том 1 а.с. 56-61); висновком експерта № 1394 від 23.04.2008 року, відповідно до якого ринкова вартість автомобіля марки «ДАФ-400», д/н НОМЕР_4 – транзитні номери (номери до зняття з обліку НОМЕР_1), номер кузова № НОМЕР_5, станом на квітень місяць 2005 року могла становити 20757,82 грн. (том 1 а.с. 167-168); заявою ОСОБА_9 від 12.11.2007 року (том 1 а.с. 176); рішенням № 117/4 від 17.10.2006 року виконкому Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області про надання дозволу на приєднання до складу будинковолодіння самочинно побудованого господарського приміщення та обладнання приміщень в мансардному поверсі житлового будинку в АДРЕСА_3 гр. ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (том 1 а.с. 179); копіями заяв від 11.11.2006 року (том 1 а.с. 180-181); копією технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_2 (том 1 а.с. 182-187); копією заяви ОСОБА_6 від 07.11.2007 року про скасування рішення виконкому Боярської міської ради № 117/4 від 17.10.2006 року як такого, що не відповідає дійсності та являється незаконним (том 1 а.с. 188); копією рішення № 26/1444 від 15.02.2008 року Боярської міської ради про скасування рішень міськвиконкому № 117/4 від 17.10.2006 року (том 1 а.с. 206); копією рішення від 15.11.2007 року Києво-Святошинського районного суду Київської області (том 1 а.с. 224-227); копією заочного рішення від 21.02.2007 року Деснянського районного суду м. Києва (том 1 а.с. 228-230); висновком спеціаліста № 2610 від 23.11.2007 року (том 1 а.с. 250-254); висновком експерта № 1183 від 04.04.2008 року (том 1 а.с. 275-283); висновком експерта № 1382-ВКЕ від 17.04.2008 року (том 1 а.с. 189-296); постановою від 26.05.2008 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за фактом використання завідомо підроблених документів – заяв, зо ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України (том 1 а.с. 300); постановою від 26.05.2008 року про об’єднання кримінальних справ (том 1 а. с. 302-303); постановою від 08.04.2010 року про уточнення даних (том 4 а.. с.216-217); постановою від 17.04.2010 року про відмову у порушенні  кримінальної справи  відносно ОСОБА_4 за ст. 384, ч. 3 ст. 358 КК України (том 4 а.с. 246-247).

    Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає покази підсудного неправдивими та такими, що направлені на уникнення кримінальної відповідальності, оскільки вони спростовуються показами потерпілих та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.

    Суд визнає, що вина підсудного у вчинені злочинів доведена повністю, дії ОСОБА_2  кваліфікуються судом за ч. 2 ст. 190 КК України, як шахрайство, що завдало значної шкоди потерпілому та за ч. 3 ст. 358 КК України як використання завідомо підроблених документів.

    Проте, з урахуванням доводів клопотання підсудного, вислухавши думку прокурора та представника потерпілих, дослідивши письмові докази по справі, зважаючи на те, що злочин за ч. 2 ст. 190 КК України, якою передбачене покарання до трьох років позбавлення волі, відноситься до злочинів середньої тяжкості, злочин за ч. 3 ст. 358 КК України, якою передбачене покарання до двох років обмеження волі, - до злочині невеликої тяжкості, суд вважає, що кримінальна справа за обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України, підлягає закриттю на підставі п. п. 2,3  ч. 1 ст. 49 КК України, оскільки з дня вчиненням ним інкримінованого діяння за ч. 2 ст. 190 КК України минуло п’ять років, з дня вчинення ним інкримінованого діяння за ч. 3 ст. 358 КК України – минуло три роки.

    Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_2 на його користь 8000 грн. матеріальної та 8000 грн. моральної шкоди, відповідно до ст. 28 КПК України у зв’язку з закриттям кримінальної справи, суд залишає без розгляду, що не звільняє ОСОБА_2 від обов’язку відшкодувати в установленому законом порядку матеріальні збитки, завдані його діями потерпілому.

    Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 81 КПК України.

Судові витрати, відповідо до ст. ст.  91, 93 КПК України, підлягають стягненню з підсудного.

Керуючись ст. 49 КК України, п. 5 ч. 1 ст. 7-1,  ст. ст. 11-1, 28, 282 КПК України, суд, -

постановив:

    Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 358 КК України, закрити на підставі ст. 49 КК України у зв’язку із закінченням строків давності.

    Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_2 на його користь 8000 грн. матеріальної шкоди та 8000 грн. моральної шкоди зашилити без розгляду.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь НДЕКЦ ГУ МВС України в Київській області 3624,49 (три тисячі шістсот двадцять чотири грн. 49 коп.) грн. судових витрат за проведені у справі експертизи та дослідження (том 1 а.с. 55, 169, 249, 274, 288).

Речові докази по справі, а саме:

- фотокопію довіреності серії ВСО № 816559 від 17.02.2006 року, виданої від імені ОСОБА_3 на уповноваження ОСОБА_4. розпорядитися його автомобілем «ДАФ-400», д/н НОМЕР_1; заяву 117608852 (73862001) від 21.02.2006 року, з якою звернувся на підставі довіреності ОСОБА_4 до ВРЕВ-9 м. Києва про знаття з обліку автомобіля «ДАФ-400», д/н НОМЕР_1; заяву, подану до Боярської міської Ради від імені ОСОБА_5 про узаконення добудованих господарських приміщень і двох кімнат на другому поверсі на її присадибній ділянці в м. Боярка АДРЕСА_2, датовану 11.11.2006 роком; заяву, подану до Боярської міської Ради від імені ОСОБА_5 про незаперечення проти узаконення побудованого ОСОБА_2 сараю та двокімнатної кімнати на другому поверсі будинку АДРЕСА_2, датовану 11.11.2006 роком, які приєднані до матеріалів кримінальної - залишити при матеріалах кримінальної справи.

Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_2 у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання, скасувати.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом семи діб з моменту її винесення.

        Суддя                 М.М. Омельченко