Справа № 2-3370
2010 рік
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 вересня 2010 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим
у складі: головуючого судді — Кайро І.А.
при секретарі – Рябцевої А.С.
за участю представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті АР Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 10 вересня 2005 року, на 71 кілометрі автошляху Сімферополь-Ялта, відповідач ОСОБА_3 , керуючи автомобілем “Мерседес-Спринтер”, реєстраційний номер НОМЕР_1, не врахувавши дорожню обстановку та невірно обравши швидкість руху, учинив зіткнення з автомобілем «Фольксваген – Пассат», державний номер НОМЕР_2, який належить йому на прав власності, у наслідок ячого його автомобіль було пошкоджено. Згідно автотоварознавського дослідження сума матеріальної шкоди, завданої у наслідок пошкодження автомобілю Фольцваген Пассат д/н НОМЕР_2 складає 44604 гривні. Вищезазначеними діями відповідачів йому також було заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює у суму 40000 гривень . Оскільки відповідача не відшкодували йому шкоду у добровільному порядку, він та змушений звернутися до суду з даною позовною заявою.
Представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4позов не визнав пояснивши що позивач не має права звернення до суду з позовною заявою, оскільки термін доручення по спірному автомобілю на момент звернення до суду закінчився. Крім того, в данної ДТП винен також в відповідач ОСОБА_5, окліки він мав моживость уникнути зіткнення.
Відповідач ОСОБА_5 у судовому засіданні позов не визнав, просив суд у задовленні позову відмовити, мотивуючи тим, що доказів його винності у скоєнні ДТП немає.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода заподіяна неправомірними діями майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі, особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
У чинність ч.2 ст.1187 ГК України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди й т.д.) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Таким чином, обов'язок відшкодувати заподіяну шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на власника джерела. Власником джерела підвищеної небезпеки є «особа, що на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом».
На підставі ч.5 ст.1187 ЦК України особа яка здійснює діяльність, яка є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за заподіяну шкоду, коли не доведе, що шкода заподіяна внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого.
Згідно ч.2 ст. 1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобовязані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду, у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
При цьому судом встановлено, що постановою Ялтинського міського суду від 13 серпня 2008 року встановлено, що 10 вересня 2005 року, приблизно у 14 годин 45 хвилин водій ОСОБА_3, керуючи автобусом “Мерседес-Спринтер”, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на 71 кілометрі автодороги Сімферополь-Ялта з боку м.Сімферополь, зі швидкістю 65-70 кмгод, тобто перевищуючи дозволену в населеному пункті швідкість руху, в результаті невиконання нирм вимог п.п.12.3,12.4 ПДД, з необережності вчинив зіткнення з автомобілем «Фольцваген – Пассат» д/н НОМЕР_2, під керуваням водія ОСОБА_5, який здійснював маневр лівого повороту у бік м. Сімферополь, з крайної правої смуги руху. Даною постановою було встановлено вину ОСОБА_3 у скоєнні вищезазначеної ДТП, проте кримінальна справа була закрита, у звязку зі звільненням ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у силу ЗУ «Про амністію» від 19 квітня 2007 року.
Згідно доручення від 04 вересня 2004 року ОСОБА_7 уповноважив ОСОБА_6 володіти, користуватися та розпоряджуватися автомобілем Фольцваген Пассат д/н НОМЕР_2.
Згідно автотоварознавського дослідження від 24 вересня 2005 року, сума матеріальної шкоди, завданої у наслідок пошкодження автомобілю Фольцваген Пассат д/н НОМЕР_2 складає 44604 гривні.
У відповідності до довідки директора ТОВ Жива вода, ОСОБА_6 20 жовтня 2005 року здав у пункт прийому металобрухту та отримав сумму 694 гривні.
При цьому суду було надано висновок експерта № 1183, від 19 червня 2006 року, згідно якого водій т/з Фольцваген Пассат д/н НОМЕР_2 – ОСОБА_5 та водій т/з Мерседес Спринтер д/н НОМЕР_3 ОСОБА_3 мли технічну можливість попередити ДТП та у діях обоїх є невідповідність вимогам ПДР України, яки з технічної точки зору знаходяться у причинному звязку з виникненням ДТП.
Обоюдна вина водіїв ОСОБА_5 та ОСОБА_3 встановлена також постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 25 червня 2008 року.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що шкода була завдана позивачу, внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпекі, у звязку з чим обидва відпвідача оскільки вони спільно завдали шкоди, повинні її відшкодувати.
При цьому визначаючи розмір заподіяної позивачу матеріальної шкоди, яка яка згідно автотоварознавчого звіту складає суму 44504 грині, слід вирахувати суму, яку позивач отримав за здачу пошкодженого автомобіля у металлобрухт а саме 694 гривні.
Згідно із ст.1167 ЦК України, моральна шкода, заподіяна фізичній особі, відшкодовується особою, що заподіяла її, при наявності його провини.
Грунтуються такожж на законі і вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди, оскільки таке його право передбачено ч. 1 ст. 467 Цивільного кодексу України, згідно якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Всі складові передбачені цим законом для відшкодування моральної шкоди в конкретному випадку наявні.
Вирішуючи питання про розмір моральної шкоди яку належить стягнути з відповідача суд враховує, що саме за виною поведінки відповідачів для позивача наступили негативні наслідки. Було пошкоджена його майно, здійснилось посягання відповідачів на його приватну власність.
У нього був відсутній свій транспортній засіб, що привело до порушення його нормальних зв’язків . За тої ж причини звузилась активність його життя та діяльності.
Через відповідачів він змушений був нести значні фінансові затрати на проведення експертиз, та підготовку справи до суду.
На вирішення цих питань він змушений був витрати значну кількість свого часу , зміни вся на деякий час його образ життя та він нервував.
З погляду на викладене суд вважає, що моральна шкода позивачу повинна бути стягнена в сумі 5000 гривень. Саме така сума на думку суду є рівнозначною компенсацією позивачу за завдану йому моральну шкоду.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди повинно бути відмовлено.
При цьому суд не приймає до уваги доводи представника відповідача ОСОБА_3 відносно відсутності у позивача права звертатися до суду з вказаним позовом. Судом встановлено, що транспортний засіб був у законному користуванні позивача на підставі доручення від 24 вересня 2004 року. Оскільки шкода була заподіяна позивачу, то він в межах позовної давності мав право звертатися до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Оскільки позов задоволений частково, з відповідачів на користь позивача також підлягають стягненню судові витрати, пропорційно до розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213, 214, 215, 224-228 ЦПК України, ст.ст. 23, 1166, 1167, 1187 ЦК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_6 — задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду у сумі 43910 ( сорок три тисячі дев’ятьсот десять) гривень, та моральну шкоду у сумі 5000 ( п’ять тисяч гривень), а всього 48910 ( сорок вісімь тисяч дев’ятьсот десять) .
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6, судовий збір у сумі 244 ( двісті сорок чотирі) гривні 55 копійок та витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 60 (шісьдесят) гривень з кожного.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди— відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному суді АРК через Ялтинський міський суд згідно зі ст. ст. 291, 294 ЦПК України.
СУДДЯ