Справа 2-268/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М                           У К Р А Ї Н И

17 вересня 2010 року         сначала         Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі :

Головуючого – Сливка Л. М.

за участі секретаря – Заплітного Б. З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"  в особі Тернопільської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_3, ОСОБА_4  стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"  в особі Тернопільської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання кредитного договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

           Позивач – Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль"  в особі Тернопільської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" пред'явив до суду позов до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором кредиту № 014/0034/82/32697 від 16 липня 2007 року, покликаючись на те, що відповідачка ОСОБА_3 належним чином не виконує взятих на себе зобов'язань згідно укладеного між ними зазначеного договору, грубо порушує його умови, а ОСОБА_4, як поручитель, належним чином не виконує взятих на себе зобов'язань за договором поруки, внаслідок чого заборгували банку грошові кошти в розмірі 2402,04 доларів США, що  еквівалентно 19219,20 гривень.

    Відповідачка ОСОБА_3 пред’явила до суду зустрічний позов до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"  в особі Тернопільської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсним договору кредиту № 014/0034/82/32697 від 16 липня 2007 року , покликаючись на те, що відповідач не вправі був надавати їй кредит в іноземній валюті з мотивів відсутності індивідуальних ліцензій відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Таким чином у момент укладення спірного договору не було дотримано вимог ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки внаслідок вказаних порушень зміст кредитного договору суперечить актам цивільного законодавства, що є підставою визнання його недійсним з моменту вчинення.

    Представник позивача Чабан Л.Г. у судовому засіданні позов підтримала, пояснивши, що внаслідок неналежного виконання умов кредитного договору у відповідачів утворилась заборгованість перед банком у вигляді простроченого кредиту та прострочених відсотків. Проти задоволення зустрічного позову заперечила, пояснивла, що в момент укладення кредитного договору дотримано всі вимоги закону, необхідні для дійсності правочину. Покликання відповідачки ОСОБА_3 на необхідність отримання сторонами спірного договору індивідуальних ліцензій вважає безпідставним, оскільки чинним законодавством передбачене право комерційним банкам здійснювати валютні операції, в тому числі видавати кредити в іноземній валюті фізичним особам.

Представник відповідачки ОСОБА_3 – ОСОБА_6 в судовому засіданні позову не визнав, зустрічний позов підтримав із викладених у зустрічній позовній заяві мотивів, вказавши, що дозволу на кредитування в іноземній валюті Національний Банк України Публічному акціонерному товариству "Райффайзен Банк Аваль"  не надавав, тому позивач не вправі був надавати ОСОБА_3 кредит у доларах США, відтак зміст кредитного договору суперечить вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України, що є підставою визнання його недійсним. З цих підстав просить позов ОСОБА_3 задоволити, в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"  в особі Тернопільської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" відмовити.

Відповідачка ОСОБА_4, будучи належним чином повідомленою у встановленому законом порядку про час та місце судового розгляду, в судове засідання не з'явилася, не повідомивши про причини неявки, заяви про розгляд справи в її відсутності не подавала. За вказаних обставин суд вважає за можливе розглянути справу в її відсутності, що не суперечитиме вимогам ст. 169 ЦПК України.

    Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі факти :

16 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 014/0034/82/32697, згідно з умовами якого відповідачці надано кредит на споживчі цілі в розмірі 3000 доларів США з терміном повернення в строк до 15 липня 2010 року, зі сплатою 18 процентів річних.  

Згідно п. 5.1 кредитного договору відповідачка ОСОБА_3 зобов'язалася здійснювати погашення кредиту щомісячно, та сплачувати відсотки за користування ним.

Однак умов договору вона належним чином не виконувала, основного боргу та відсотків у повному обсязі не сплачувала, внаслідок чого станом на 20 січня 2010 року основна сума несплаченого кредиту  становить 1408,59 доларів США, що еквівалентно 11270,41 гривень, відсотки за користування кредитом – 128,42 доларів США, що еквівалентно 1027,51 гривень.  

Згідно з п. 10.1 кредитного договору за прострочення позичальником сплати кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом він сплачує банку пеню за кожен день прострочення зобов'язання в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу.

Як слідує з розрахунку заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором  № 014/0034/82/32697 від 16 липня 2007 року, станом на 20 березня 2009 року за порушення строків погашення кредиту відповідачці нараховано пеню в розмірі 865,03 доларів США, що еквівалентно 6921,28 гривень.

Таким чином судом установлено, що заборгованість відповідачки ОСОБА_3 за кредитним договором № 014/0034/82/32697 на даний час становить 2402,04 доларів США, що еквівалентно 19219,20 гривень.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 16 липня 2007 року між відповідачкою ОСОБА_4 та Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", був укладений договір поруки, згідно з  умовами якого ОСОБА_4 зобов'язалася солідарно відповідати перед банком за виконання всіх зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором № 014/0034/82/32697.

Судом установлено, що відповідачка ОСОБА_3 умов договору належним чином не виконувала, основного боргу та відсотків у визначених договором розмірах не сплачувала, прострочила внесення платежів, передбачених графіком погашення кредиту, що є додатком №2 до кредитного договору, та сплату процентів за користування кредитними коштами, а вимоги позивача з цього приводу як до ОСОБА_3, так і до ОСОБА_4 ними ігноруються.

    Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, відповідно до ст.ст.  527, 530 ЦК України  боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок у встановлений договором строк.

    Всупереч вказаним вимогам закону ОСОБА_3 зобов'язань за укладеним між ним та позивачем кредитним договором належним чином не виконує. Однак їх виконання ОСОБА_3 було розпочате і частково здійснювалось, що свідчить про те, що сторони досягнули згоди між собою щодо всіх істотних умов кредитного договору.  

Згідно зі ст. ст. 6, 627 ЦК  України сторони є вільними в укладені договору та визначенні його умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. За таких обставин підстав вважати, що передбачені кредитним договором умови суперечать чинному законодавству України, у суду немає.  Дійсність кредитного договору ОСОБА_3 не оспорювала аж до пред'явлення позову до нього про стягнення заборгованості за кредитом.

Натомість припущення позивача про те, що банк не має права здійснювати кредитні операції в іноземній валюті є необгрунтованими, не відповідають дійсним обставинам справи та чинному законодавству, виходячи з таких міркувань.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.  

Згідно зі ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність” кошти – це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.  

Відповідно до ст. 345 ГК України кредитні операції банків полягають у розміщенні від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі Законом України „Про банки і банківську діяльність”.  

Згідно зі ст.ст. 47 та 49 Закону України „Про банки і банківську діяльність” операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик є кредитними операціями незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.  

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Відповідно до пп. „в”, „г” ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.  

Разом з тим відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).  

Як установлено в судовому засіданні, у позивача – Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"  наявна банківська ліцензія № 10 від 11 жовтня 2006 року, видана Національним банком України на здійснення банківських операцій, визначених ч. 1 та п. 5 - 11 ч. 2 ст. 47 Закону України „Про банки та банківську діяльність”, а також дозвіл №10-4 від 11 жовтня 2006 року, виданий Національним банком України на здійснення банківських операцій, визначених ч. 1 та п. 5 - 11 ч. 2 ст. 47 Закону України „Про банки та банківську діяльність”, згідно з додатком до цього дозволу.  

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до пп. „в” п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” індивідуальної ліцензії потребують в тому числі й операції щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак чинним законодавством України не визначені зазначені вище обмеження, а тому вказана норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.  

Законодавство України у сфері банківської діяльності не містить приписів, які б забороняли банкам надавати кредити в іноземній валюті або регламентували умови кредитування в іноземній валюті. Натомість законом визначено правомочність банків на підставі банківської ліцензії надавати кредити та бути суб’єктом кредитних зобов'язань.  

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що операції з надання позивачем кредиту в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії, а відтак посилання відповідача та його представника на цю обставину як на підставу для визнання недійсним кредитного договору № 014/0034/82/32697 від 16 липня 2007 року є необґрунтованими та судом оцінюються критично.  

Аналізуючи в сукупності викладені обставини, суд приходить до переконання, що кредитний договір № 014/0034/82/32697 від 16 липня 2007 року про надання Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" в користування ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 3000 доларів США  укладений відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстав для визнання його недійсним судом не знайдено.  

Таким чином судом встановлено істотне порушення інтересів позивача  Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"  в особі Тернопільської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" унаслідок неналежного виконання відповідачами умов кредитного договору, оскільки позивач значною мірою позбавляється можливості отримати грошові кошти, на які розраховував при укладенні договору.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, та встановлений договором розмір нарахованих процентів.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України в разі  порушення  боржником  зобов'язання,  забезпеченого порукою,  боржник  і  поручитель  відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до п. 2.1 укладеного між позивачем та відповідачкою ОСОБА_4 16 липня 2007 року договору поруки позичальник і поручитель відповідають за зобов'язаннями ОСОБА_3 як солідарні боржники і кредитор (позивач) вправі вимагати від них виконання зобов'язань за кредитним договором як разом, так і від кожного окремо.

З цих підстав, аналізуючи в сукупності наведені вище обставини, суд приходить до переконання про порушення інтересів позивача внаслідок невиконання умов кредитного договору, які підлягають до захисту шляхом стягнення із відповідачів, солідарно, в користь позивача 2402,04 доларів США, що еквівалентно 19219,20 гривень, та, з урахуванням вимог ст. 88 ЦПК України, 120 гривень сплачених витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи і 192,19 гривень  судового збору.

Натомість у судовому засіданні не встановлено порушення позивачем будь-яких прав відповідачки ОСОБА_3, заявлений нею зустрічний позов є безпідставним та до задоволення не підлягає.

Керуючись  ст. ст. 60, 209,  212, 213, 218, 223, 294, ч. 4 ст. 295 ЦПК України, ст. ст. 203,  215, 526, 589, 590, 651, 1050 Цивільного кодексу України, ст. 20 Закону України "Про заставу", ст.ст. 25, 26 Закону України " Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", суд ,

                                                 В И Р І Ш И В :

    Позов Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"  в особі Тернопільської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити.

    Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 , солідарно,  в користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"  2402,04 доларів США, що еквівалентно 19219,20 гривень, заборгованості за кредитним договором та 312,19 гривень понесених судових витрат.

    В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"  в особі Тернопільської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про визнання недійсним кредитного договору – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

 Суддя

                Копія вірна

                Рішення не набрало законної сили

    Суддя Тернопільського міськрайонного суду

    Тернопільської області                             Сливка Л.М.