Справа № 2 –5104/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 вересня 20101 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді - Марцішевській О.М.
при секретарі – Снігурській Т.В.
за участю адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Черкаської міської ради, третя особа інспекція Державного архітектурного контролю у Черкаській області, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на самочинно побудоване нерухоме майно,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про визнання права власності на самочинно побудоване нерухоме майно, посилаючись на те, що являється власником 14/25 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17.05.1985р. та власником земельної ділянки даного домоволодіння площею 345 кв.м на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії АЕ № 134495 від 05.06.2007р. Іншим співвласником даного домоволодіння є ОСОБА_4 На території належної ділянки позивачкою без відповідного дозволу побудовані прибудови літ.а1 та літ.а4 , житловий будинок літ.Г-ІІ з верандою літ.г, прибудовою літ.г1-ІІ і тамбуром літ.г11 та гаража літ.К. Прибудови літ.а1 та літ.а4 розташовані без порушення будівельних норм, інші самочинно побудовані споруди розміщені з порушенням будівельних норм стосовно нормативної відстані до ділянки сусіднього домоволодіння, належного ОСОБА_3 та ОСОБА_5, а також правил пожежної безпеки, однак їх будівництво розпочалось до набуття останніми права власності на сусіднє домоволодіння, колишні власники якого проти будівництва спірних самочинних будівельне не заперечували. Просила суд визнати за нею право власності на самочинно побудовані прибудови літ.а1 та літ.а4 , житловий будинок літ.Г-ІІ з верандою літ.г, прибудовою літ.г1-ІІ і тамбуром літ.г11 та гаража літ.К в домоволодінні по АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд позов задоволити.
Відповідач та його адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні позов визнали частково, не заперечували проти узаконення позивачкою прибудов літ.а1 та літ.а4 , щодо решти самовільних споруд заперечили, посилаючись на те, що дані будівлі розміщені з порушенням будівельних норм стосовно нормативної відстані до ділянки відповідача, внаслідок їх будівництва порушені права відповідача, оскільки не дотримані правила пожежної безпеки. ОСОБА_8 розташований по межі сусідніх домоволодінь, житловий літ.Г-ІІ з верандою літ.г, прибудовою літ.г1-ІІ і тамбуром літ.г11 - близько 0,5 м. Просили суд в задоволенні позову в цій частині відмовити, стягнути з позивачки понесені відповідачем судові витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн.
Представник відповідача ОСОБА_9 в судовому засіданні позовні вимоги визав в частині визнання за позивачкою права власності на прибудови літ.а1 та літ.а4, які побудовані з дотриманням державних будівельних норм, в решті вимог вважав необхідним відмовити.
Третя особа ОСОБА_4 в судовому засіданні позов підтримав, вказував на те, що спірні самочинні будівлі його прав не порушують, проти їх узаконення не заперечував.
Треті особа ОСОБА_5, інтереси якої також представляв адвокат ОСОБА_1, не заперечувала проти визнання за позивачкою права власності на прибудови літ.а1 та літ.а4, в решті вимог просила відмовити.
Представник інспекції Державного архітектурного контролю у Черкаській області Єременко Л.В. пропонувала вирішити позов на розсуд суду.
Заслухавши сторони, третіх осіб, адвоката, дослідивши матеріали справи судом встановлені наступні факти та обставини, які регулюються нормами цивільного законодавства.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_2 являється власником 14/25 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17.05.1985р. та власником земельної ділянки даного домоволодіння площею 345 кв.м на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 134495 від 05.06.2007р.
Іншим співвласником даного домоволодіння є ОСОБА_4 на підставі договору купівлі продажу від 26.12.1986р.
На підставі договору купівлі-продажу від 24.10.2002 року, державного акту серії ЯГ № 532806 від 06.07.2006р. власниками домоволодіння по пров.Коцюбинського,3, та земельної ділянки за даною адресою площею 549 кв.м є ОСОБА_3 та ОСОБА_5
На території належної ділянки позивачкою без відповідного дозволу в 1991 році побудовані прибудова літ.а1 , в 1995р. житловий будинок літ.Г-ІІ з верандою літ.г, прибудовою літ.г1-ІІ і тамбуром літ.г11 , в 1996 році прибудова літ.а4 , в 2003 році гараж літ.К.
Рішенням Соснівського райвиконкому № 22 від 17.01.1996р. ОСОБА_2 дозволено узаконити будівлю літ.Г-ІІ з прибудовами як літню-кухню-майстерню та сарай, зважаючи на рішення райвиконкому від 01.06.1984р. № 296.
Як пояснила позивачка в судовому засіданні, узаконення даних будівель в 1996 році не здійснено в зв’язку з тим, що будівля літ.Г-ІІ з прибудовами була побудована як житловий будинок із зміною розмірів.
Відповідно до висновку № 4666 від 10.06.2010р. Департаменту архітектури, будівництва та землеустрою Черкаського міськвиконкому, прибудови літ.а1 та літ.а4 розташовані без порушення будівельних норм.
Самочинно побудовані житловий будинок літ.Г-ІІ з верандою літ.г, прибудовою літ.г1-ІІ і тамбуром літ.г11 та гаража літ.К інші самочинно побудовані споруди розміщені з порушенням будівельних норм стосовно нормативної відстані до ділянки сусіднього домоволодіння, належного ОСОБА_3 та ОСОБА_5, а саме - в супереч п.3.25* ДБН 360-92** не забезпечено відступ не мнеше 1 метра до суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_1.
Крім того, протипожежна відстань від гаража літ.К до житлового будинку, розміщеного на сусідній ділянці, становить менше 1 метра, що є порушенням правил пожежної безпеки згідно Таблиці 7.5 ДБН 360-92**,що підтверджено висновком управління ГУ МНС України в Черкаській області від 27.05.2010р.
Черкаською міською санітарно-епідеміологічною станцією наданий висновок щодо придатності земельної ділянки для розміщення даних прибудов.
Відповідно до частин 1,2 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво, у випадках, передбачених ст.376 ЦК України, а саме: за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена їй для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно ( ч.3 ст.376 ЦК); за особою – власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб ( ч.5 ст.376 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Основні вимоги та умови прийняття в експлуатації закінчених будівництвом об’єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 р. № 1243, якою затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 р. N 1035 затверджений «Тимчасовий порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт у період з 5 серпня 1992 р. до 1 січня 2008 р. без дозволу на виконання будівельних робіт (далі - приватні будівлі), на підставі заяви про прийняття в експлуатацію, яку подано до 31 грудня 2010 року.
В матеріалах справи відсутній акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію житлового будинку літ.Г-ІІ з верандою, прибудовою і тамбуром, позивачка з заявами про прийняття в експлуатацію до органів влади не зверталась.
Самочинно побудовані житловий будинок літ.Г-ІІ з верандою літ.г, прибудовою літ.г1-ІІ і тамбуром літ.г11 та гараж літ. К порушують права співвласників сусіднього домоволодіння по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_5, оскільки побудовані з порушенням будівельних норм стосовно нормативної відстані до ділянки останніх: гараж К. розташований по межі сусідніх домоволодінь, житловий літ.Г-ІІ з верандою літ.г, прибудовою літ.г1-ІІ і тамбуром літ.г11 - близько 0,5 м до межі, також не дотримані правила пожежної безпеки стосовно протипожежної відстані до будинку ОСОБА_3 та ОСОБА_5, тому суд вважає, що позов про визнання права власності за позивачкою на самочинні житловий будинок літ.Г-ІІ з верандою літ.г, прибудовою літ.г1-ІІ і тамбуром літ.г11 та гараж літ. К не підлягає до задоволення за відсутністю для цього підстав, визначених ст.376 ЦК України.
Доводи позивачки та її представника про надання на будівництво вказаних споруд колишньої власницею сусідньої ділянки суд вважає такими, що не обґрунтовує позовні вимоги, так як не спростовує висновки компетентних державних органів щодо порушення самочинним будівництвом будівельних норм та правил пожежної безпеки, крім того гараж літ.Г побудований в 2003 році після набуття права власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 ОСОБА_5 та ОСОБА_3, за скаргою останнього позивачці вносився припис про припинення самовільного будівництва головним архітектором м.Черкаси від 18.08.2003р.
Що стосується визнання права власності за позивачкою на самочинно побудовані прибудови літ.а1 та літ.а4 в домоволодінні по АДРЕСА_1, в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення, вказані побудови побудовані з дотриманням будівельних норм, прав та законних інтересів ні співвласника даного домоволодіння ОСОБА_4, ні власників сусіднього домоволодіння ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не порушують, визнання в цій частині відповідачами позову не суперечить закону та не порушує прав та законних інтересів будь-яких осіб.
На підставі ст.ст.84,88 ЦПК України до стягнення з позивачки пропорційно до відмовленої частини позовних вимог, та з урахуванням постанови КМУ від 27 квітня 2006 р. N 590 « Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ» підлягають понесені відповідачем судові витрати по оплаті правової допомоги адвокатом в сумі 500 грн.
Керуючись ст.ст. 10,60,212-215,218,174 ЦПК України, ст.ст.328, 331, 376 ЦК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_2 задоволити частково.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на самочинно побудовані прибудови літ.а1 та літ.а4 в домоволодінні по АДРЕСА_1.
В решті позовних вимог відмовити.
Стянути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 500 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції в 10 денний строк з дня проголошення рішення.
ГОЛОВУЮЧИЙ: