Справа № 22ц-1271                                      Головуючий першої інстанції: Андрощук В .£.

Категорія: 23                                             Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

УХВАЛА

Іменем   України

18  липня   2006 року                      колегія суддів судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Буренкової К.О.,

суддів:           Козаченка В.І.,

Базовкіної Т.М.,

при секретарі судового засідання:                                                                                 Варміш О.С.,

за участю позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою                             ОСОБА_2

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 травня 2006 року, ухвалене за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановила:

У вересні 2003 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позивач вказував, що є наймачем квартири АДРЕСА_1 в м. Миколаєві.

18 серпні 2003 р. з вини відповідача, який проживає у тому ж будинку поверхом вище в квартирі №НОМЕР_1, була затоплена квартира позивача, внаслідок чого йому спричинено матеріальну та моральну шкоду.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача 645 грн. вартості відновлюваного ремонту, 5000 грн. моральної шкоди та 101 грн. судових витрат.

В подальшому позивач збільшив розмір позовних вимог і просив стягнути з ОСОБА_2 2266 грн. матеріальної шкоди, 7000 грн. моральної шкоди та 820 грн. 28 коп. судових витрат.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 травня 2006 р. позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2266 грн. матеріальної шкоди, 2000 грн. моральної шкоди та 670 грн. 28 коп. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує, що, на його думку, позивачем не доведено факт залиття з його вини квартири позивача, а тому просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача, його представника, позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Вирішуючи спір, суд вважав, що лише ОСОБА_2 є належним відповідачем по справі.

В той же час до такого висновку суд прийшов внаслідок неповного з'ясування обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Так, в матеріалах справи відсутні докази того, який правовий статус має квартира №НОМЕР_1 по АДРЕСА_1: чи є вона комунальною власністю або чи належить вона на праві власності громадянам.

Між тим, з пояснень відповідача в суді апеляційної інстанції слідує, що зазначена квартира була отримана в процесі приватизації у власність його дружиною ОСОБА_3, ним та їх донькою ОСОБА_4

Суд не звернув уваги на зазначені обставини та на положення ст. 151 ЖК України, ст.ст. 112, 113 ЦК УРСР стосовно того, що співвласники квартири мають як рівні права відносно спільного майна, так й рівні обов'язки по його утриманню, не встановив, хто є власником квартири №НОМЕР_1, та в порушення вимог ст. 33 ЦПК України не притягнув цих осіб до участі у справі.

З урахуванням наведеного та на підставі п. 4 ч. 1ст. 311 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 5 травня 2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду іншому судді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.