Справа № 22ц - 1259                   Головуючий суду 1-ої інстанції Шкірай М.І.

Суддя-доповідач апеляційного суду Вовненко Г.Ю.

УХВАЛА

19 липня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючої Вовненко Г.Ю.,

суддів Галущенка О.І., Колосовського С.Ю., при секретарі Негру І.О.,

за участю відповідачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 29 серпня 2005 року та ухвали Корабельного районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2005 року і 15 листопада 2005 року, постановлені у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного сумісного майна подружжя,

встановила:

1 серпня 2005 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про розподіл спільного сумісного майна подружжя.

Ухвалою судді від 1.08.2005 року справу було призначено до розгляду.

Ухвалою судді від 29 серпня 2005 року в забезпечення позову накладено арешт на спірне майно: квартиру АДРЕСА_1 в м. Миколаєві, автомобіль "Сузукі" реєстраційний номер НОМЕР_1, 2004 року випуску та на нерухоме майно приватного підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_1", яке складається з підвального приміщення площею 500 кв. м по АДРЕСА_2

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2005 року постановлено про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2005 року в порядку забезпечення позову ОСОБА_1 заборонено користуватися спірним автомобілем "Сузукі".

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить про скасування ухвали судді від 29 серпня 2005 року та ухвал Корабельного районного суду від 28 вересня 2005 року і 15 листопада 2005 року. При цьому апелянт зазначає, що справа не підсудна Корабельному районному суду м. Миколаєва, що позовна заява не відповідає вимогам закону та підписана не позивачем. Нерухоме майно по АДРЕСА_2 та автомобіль "Сузукі" не є власністю сторін, а спірна квартира є особистою приватною власністю відповідачки та її дітей.

Заслухавши доповідь судді, пояснення відповідачки та її представника, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що 1.08.2005 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 і 1 серпня 2005 року суддею відповідно до положень ч.І ст. 136, ст. 143 ЦПК України (в редакції 1963 р.) було постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви і призначення справи до слухання . З 1 вересня 2005 року введено в дію новий Цивільний процесуальний кодекс України, пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень якого передбачено, що заяви і скарги, подані за правилами ЦПК України (1963 р.) завершуються розглядом у порядку, встановленому Кодексом, який набрав чинності 1.09. 2005 року. Тобто, суд повинен продовжити розгляд справи за нормами ЦПК України (2005 р.),  оскільки питання про відкриття провадження у справі вже було вирішено за правилами Кодексу, який діяв на час прийняття заяви і призначення справи до розгляду.

За таких обставин ухвала суду від 28.09.2005 року є зайвою, оскільки позовна заява вже прийнята до провадження і розпочато судовий розгляд справи. Тому ухвала від 28 вересня 2005 року (а.с.35) підлягає скасуванню.

Питання про забезпечення позову вирішені судом відповідно до положень ст.ст. 149, 152 ЦПК України (1963 р.) та ст. 151, 152 ЦПК України (2005 р.). При цьому, застосовуючи такий вид забезпечення позову, як заборону користуватися спірним автомобілем, суд правильно виходив з того, що відсутність у ОСОБА_1 достатнього досвіду управління автотраспортом може призвести до погіршення технічного стану спірного автомобіля.

Що стосується питання підсудності справи, то на час прийняття заяви та призначення справи до розгляду справа згідно до ст. 125 ЦПК України (1963 р.) була підсудна суду за місцем знаходження відповідача. Відповідачка за даним позовом на час пред'явлення позову проживала по АДРЕСА_3, що в Корабельному районі м. Миколаєва і це вона підтвердила в засіданні суду апеляційної інстанції. Зміна правил підсудності за новим ЦПК (2005 р.) не є підставою для передачі справи до іншого суду, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 116 ЦПК (2005 р.) забороняється передавати до іншого суду справу, яка розглядається судом.

Доводи та заперечення відповідачки щодо прав сторін на спірне майно являються предметом дослідження, але не досліджувались судом першої інстанції і тому не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки це виходить за межі розгляду справи апеляційними судом.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що ухвала судді від 29 серпня 2005 року та ухвала суду від 15 листопада 2005 року постановлені у відповідності норм процесуального закону і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 28 вересня 2005 року скасувати.

Ухвалу судді Корабельного районного суду від 29 серпня 2005 року та ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 15 листопада 2005 року залишити без змін.

Справу передати для розгляду по суті в той же суд, але в іншому складі.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але з цього часу протягом двох місяців може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий:   підпис

Судді:             підписи

Г.Ю.Вовненко