Справа № 2-а-109/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 вересня 2010 року м. Перечин
Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - судді Ганька І.І.,
при секретарі – Данилевич Н.І.,
з участю позивача — ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Ужгородського окремого взводу ДПС сержанта міліції Лущака Василя Івановича про визнання неправомірними дій по складанню протоколу про адміністративне правопорушення серії АО № 069922 від 23 червня 2010 року та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії АО № 103983 від 23 червня 2010 року,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, який мотивує тим, що 23 червня 2010 року інспектором ДПС Ужгородського окремого взводу ДПС сержантом міліції Лущаком В.І. складено протокол про адміністративне правопорушення серії АО № 069922. Згідно вказаного протоколу, він, керуючи автомобілем марки “ВАЗ-2109” д/н НОМЕР_2, о 22 год. 55 хв. на об'їздній дорозі м. Ужгород на 1 км перевищив швидкість на 34 км/год, а саме рухався зі швидкістю 94 км/год. З даним протоколом він не погодився та пояснив вказаному інспектору, що 23 червня 2010 року біля 22 год. 55 хв., керуючи своїм автомобілем, рухався з дозволеною швидкістю, а швидкість, яка зафіксована вимірювальним приладом, є швидкістю іншого автомобіля. Однак, всупереч його поясненням, цього ж дня інспектором ДПС Ужгородського окремого взводу ДПС, сержантом міліції Лущаком В.І., винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АО № 103983, згідно якої його визнано винним у вчиненні провопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 грн. 00 коп. Вищевказаний протокол та постанову вважає незаконними, та такими, що складені з грубим порушенням ст.ст. 24, 55, 59 Конституції України, ст.ст. 33, 245, 251, 268, 280 КУпАП. Тому, на підставі вищенаведеного просить визнати неправомірними дії інспектора Лущака В.І. по складанню протоколу та скасувати оскаржувану постанову.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, а тому суд розглядає справу у його відсутності, що відповідає положенням ст. 128 КАС України.
На пропозицію суду, яку було викладено в ухвалі від 02 липня 2010 року, надати докази на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, не було надано відповідних доказів, тому суд вирішує справу на основі наявних доказів, що відповідає положенням ч. 6 ст. 71 КАС України.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити виходячи з таких підстав.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частина 2 статті 2 КАС України встановлює, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення(дія); з урахуванням права особи на участь в процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно ст. 18 ч. 1 п. 1 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
У судовому засіданні встановлено, що 23 червня 2010 року інспектором ДПС Ужгородського окремого взводу ДПС сержантом міліції Лущаком Василем Івановичем, складено протокол про адміністративне правопорушення серії АО № 069922, згідно якого ОСОБА_1 о 22.55 год. по об’їзній дорозі м. Ужгород, керуючи транспортним засобом «ВАЗ-2109» д/н НОМЕР_2, перевищив швидкість на 34 км/год, рухався зі швидкістю 94 км/год. Швидкість вимірювалася приладом «Радіс» № 2110 (а.с. 5).
Також встановлено, що цього ж дня інспектором ДПС Ужгородського окремого взводу ДПС сержантом міліції Лущаком Василем Івановичем, на підставі вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення, винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АО № 103983 за ч. 1 ст. 122 КУпАП, згідно якої притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 грн. 00 коп. (а.с. 4).
Як вбачається із постанови що оскаржується, в такій не зазначено доказів, на підставі яких було прийняте рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення, не враховано його пояснення з цього приводу, не зазначено свідків, які б могли підтвердити факт порушення позивачем під час керування транспортним засобом правила дорожнього руху тощо. Отже, із постанови взагалі не видно з яких підстав відповідач встановив, що позивач порушив правила дорожнього руху, а саме перевищив швидкість руху.
Також, при винесенні постанови суб’єктом владних повноважень інспектором ДПС Ужгородського окремого взводу ДПС сержантом міліції Лущаком В.І. вчинено ряд порушень вимог ст. 280 КУпАП, а саме не з’ясовані всі обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Так, в постанові відсутні відомості щодо винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу тощо.
Згідно Розпорядження МВС України N 466 від 21.05.2009 р. «Про організацію роботи підрозділів ДАІ з профілактики правопорушень із застосуванням засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», згідно якого: виключити випадки складання відносно водіїв транспортних засобів адміністративних протоколів без доведення їхньої вини чи достатніх доказів допущення ними порушень ПДР - фото-, відеоматеріалів, показів свідків тощо (п.1.6.); зобов'язати працівників Державтоінспекції під час винесення постанови про накладення стягнення за адміністративне правопорушення неухильно дотримуватися вимог статей 33, 34 Кодексу України про адміністративні правопорушення (1.11.).
Відповідно до Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої Наказом МВС України за № 111 від 27 березня 2009 року взаємовідносини працівника ДПС з учасниками дорожнього руху мають ґрунтуватися на принципах дотримання законності, забезпечення свободи та недоторканності особи, забезпечення її прав, уважному, доброзичливому і поважному ставленні до громадян (п.28.1).
Порядок застосування спеціальних контрольно-вимірювальних приладів визначається Інструкцією з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС 27 березня 2009 року за № 111, відповідно до якої технічні засоби для визначення швидкості руху, фіксації порушень правил, норм та стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, прилади для виявлення підробок у документах застосовуються згідно з інструкціями та методичними рекомендаціями про порядок їх використання (п. 20.1); працівники підрозділів ДПС, яким видані технічні засоби та прилади, персонально відповідають за їх цілісність та працездатність. Забороняється застосування технічних засобів та приладів, які не сертифіковані, не сертифіковані в Україні та які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку повірку, термін дії якого минув, а також передавати такі прилади для користування безпосередньо на маршруті патрулювання без здійснення контролю командиром підрозділу результатів роботи приладу за зміну (п. 20.2); на кожний технічний засіб чи прилад, який використовується підрозділом ДПС, заводиться окремий журнал обліку використання технічних приладів та технічних засобів. Він заповнюється командиром підрозділу ДПС, що видав прилад досвідченому підлеглому працівнику в справному стані (п. 20.4); керівництвом підрозділу ДПС щозміни проводиться звірка інформації електронного носія спеціального технічного засобу вимірювання швидкості руху з фактичною кількістю складених протоколів та постанов по справі про адміністративне правопорушення за перевищення встановленої швидкості руху (п.20.5).
Також, у відповідності до ст.ст. 10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», на вимірювання у сфері, у якій їх результати можуть бути використані в якості доказу у справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має бути укомплектований документами про сертифікацію та допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання. Таких документів надано не було.
Отже, на думку суду, із наданих позивачем документів не убачається, що в даному випадку виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, яке було зафіксоване приладом “Радіс” № 2110, було здійснено у відповідності до вимог КУпАП, Закону України ?ро міліцію”, Закону України ?ро дорожній рух”, Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС 27 березня 2009 року за № 111, Розпорядження МВС України N 466 від 21.05.2009 р., так як відповідачем документів та матеріалів, які можуть бути використані як докази у справі, не надано.
Згідно ст.62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З врахуванням того, що при винесенні постанови про адміністративне правопорушення відповідачем порушено норми діючих нормативно-правових актів, вина особи у вчиненні правопорушення належним чином не доведена, твердження позивача належними доказами не спростовані, тому суд вважає, що позов підлягає задоволенню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю на підставі п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст.1,2,3,17,18,70,71, 86, 159-163, 171-2 КАС України, ст.ст. 222, 251, 258, 288 КУпАП, ст.11 Закону України ?ро міліцію”, Розпорядженням МВС України N 466 від 21.05.2009 року, ст.ст. 10-15 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», Інструкцією з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС 27 березня 2009 року за № 111, суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС Ужгородського окремого взводу ДПС сержанта міліції Лущака Василя Івановича про визнання неправомірними дій по складанню протоколу про адміністративне правопорушення серії АО № 069922 від 23 червня 2010 року та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії АО № 103983 від 23 червня 2010 року - задовольнити .
Визнати неправомірними дії інспектора ДПС Ужгородського окремого взводу ДПС сержанта міліції Лущака Василя Івановича по складанню протоколу про адміністративне правопорушення серії АО № 069922 від 23 червня 2010 року відносно ОСОБА_1.
Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АО № 103983 від 23 червня 2010 року, винесену інспектором ДПС Ужгородського окремого взводу ДПС сержантом міліції Лущаком Василем Івановичем про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 300 (триста) грн. 00 коп., а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: Ганько І.І.