Справа № 22- ц- 6386 / 10 р.                         Головуючий 1-ї інст. – Козирєва Г.М.

           Категорія – відшкодування шкоди              Доповідач – Крилова Т.Г.

                                                          У Х В А Л А

                                             І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

15.06.10 р.      Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого – Крилової Т.Г.

           Суддів – Бездітко В.М.

- Цвірюка В.О.

 При секретарі – Єщенко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 12 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державного казначейства України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями Харківського районного суду Харківської області у зв’язку з незаконним притягненням до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного арешту дочки - ОСОБА_3,-

                                      В С Т А Н О В И Л А:

                   До Харківського районного суду Харківської області звернувся ОСОБА_2 з позовною заявою до Державного казначейства України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями Харківського районного суду Харківської області у зв’язку з незаконним притягненням до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного арешту дочки - ОСОБА_3

                    Позивач посилався на те, що 06.06.05 року його дочка, ОСОБА_3, була незаконно притягнута до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного арешту строком на 15 діб. Постановою судді Харківського районного суду Харківської області від 05.08.05 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно дочки за ст. 185-3 ч.1 КУпАП було закрито у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення в її діях. Незаконним притягненням ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності у вигляді адмінарешту, йому завдано моральної шкоди, оскільки він, інвалід 1-ї групи, залишився без належного догляду, переніс нервовий стрес, психічні переживання. У зв’язку із чим погіршився стан його здоров’я, він змушений був лікуватися, витратив на ліки 110,24 гр., а на поштові витрати по відправленню заяв в різні інстанції щодо незаконного адмінарешту дочки – 15,09 гр., чим йому завдано також і матеріальної шкоди. Просив стягнути з відповідача на свою користь у відшкодування моральної шкоди 20000 гр., а у відшкодування матеріальної шкоди 126,14 гр.

                    Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 12 травня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

                    В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

                    Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив незаконне рішення, оскільки не прийняв до уваги його доводи і пояснення по справі.

                    Вислухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

                    З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3, була незаконно притягнута до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного арешту та протягом 4 днів утримувалася у спец-приймальнику Харківського РВ УМВСУ. У зв’язку з цим, ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 09 вересня 2009 року стягнуто з Державного казначейства України на користь ОСОБА_3 кошти у відшкодування їй матеріальної і моральної шкоди.

                    Позивач по даній справі ОСОБА_2 є інвалідом 1-ї гр., догляд за яким здійснює його дружина, якій йде доплата до пенсії.

                     Відповідно до вимог ст. 1176 ЦК України, за нормами якої позивач просить відшкодувати йому шкоду, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього слідства, прокуратури або суду.    

                    В даному випадку, незаконне накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту відбулося відносно ОСОБА_3, а не ОСОБА_2 і  матеріали справи не містять свідчень про те, що незаконними діями суду позивачеві спричинено шкоду.

                    При таких обставинах, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив ОСОБА_2 у задоволенні його позовних вимог. Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.    

                    Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.                

                    Керуючись ст. ст. 303, 304, ч.1 п. 1 ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-  

                                         У Х В А Л И Л А:

         Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.

                     Рішення Харківського районного суду Харківської області від 12 травня 2010 року  залишити без змін.              

                     Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.

                      Головуючий –

                        Судді: