Судове рішення #11012980

           Справа № 22- ц- 5159 / 10 р.                           Головуючий 1-ї інст. – Мартинова О.М.

           Категорія – спадкові                                        Доповідач – Крилова Т.Г.

                                                          У Х В А Л А

                                             І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

29.06.10 р.      Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого – Крилової Т.Г.

           Суддів – Маміної О.В.

- Цвірюка В.О.

 При секретарі – Єщенко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 17 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Харківської міської ради  про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, 3-ті особи: ЖБК «Імпульс», Харківська міська рада, КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», 12-та Харківська державна нотаріальна контора, Фрунзенська районна у м.Харкові рада  про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом,-

                                      В С Т А Н О В И Л А:

                    У квітні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до Харківської міської ради про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом.  

         Позивач посилався на те, що він є рідним сином ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Приблизно у 1980 році ОСОБА_4 одружилася з ОСОБА_5 Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1, загальною площею 31,8 кв.м. Він та ОСОБА_5 спадщину прийняли фактично і з заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталися. Вони з ОСОБА_5 спільно сплачували кошти за комунальні послуги, розпоряджалися майном померлої, робили косметичний ремонт квартири. У 2008 році помер ОСОБА_5 Просив визнати за ним право власності на ? частину спірної квартири в порядку спадкування, після смерті матері.

           У травні 2009 року до суду із зустрічною позовною заявою звернулася ОСОБА_2 до ОСОБА_3, 3-ті особи: ЖБК «Імпульс», Харківська міська рада, КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», 12-та Харківська державна нотаріальна контора, Фрунзенська районна у м.Харкові рада  про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом. Уточнивши свої позовні вимоги, ОСОБА_2 посилалася на те, що спірна квартира належала ЖБК «Імпульс» та була оформлена на ОСОБА_4 Вартість цієї квартири сплачена за спільні кошти подружжя. Тому, на праві власності належало ОСОБА_5 та ОСОБА_4 по ? частині квартири. 29.11.02 року вона з ОСОБА_5 зареєстрували шлюб. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на ? частину квартири. Спадкоємцями першої черги були її чоловік та син. Останній спадщину не прийняв, до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався, зареєстрованим в квартирі не був. Спадщину прийняв фактично тільки ОСОБА_5, який залишився проживати в спірній квартирі і управляти спадковим майном.

         Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 17 березня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частину квартири в порядку спадкування за законом після смерті матері - ОСОБА_4. В задоволенні позовних вимог у іншій частині – відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частини квартири в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_5 В задоволенні позовних вимог у іншій частині – відмовлено.

          В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду в частині визнання права власності на ? частину квартири за ОСОБА_3 скасувати і прийняти нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі. Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції прийняв незаконне рішення, оскільки не прийняв до уваги її доводи і пояснення по справі.

           Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

           З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є сином ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Разом із ОСОБА_4 в квартирі проживав і був зареєстрований її чоловік - ОСОБА_5

           Відповідно до вимог ч.1 ст. 22 КпШС УССР в редакції 1969 року, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Тому, спірна квартира, яка належала до ЖБК «Імпульс», була спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки вони перебували у шлюбі з 1975 року, а квартиру обміняли у 1988 році.    

            Відповідно до вимог ч.1 ст. 529 ЦК України, в редакції 1963 року, який діяв на момент відкриття спадщини, спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 є її чоловік та син, які із заявами до нотаріальної контори про прийняття спадщину не зверталися.

            ОСОБА_5 після смерті дружини залишився проживати в квартирі, управляв і володів спадковим майном, а тому фактично прийняв спадщину. ОСОБА_3 в шести місячний термін також фактично прийняв спадщину, оскільки вступив у володіння спадковим майном: ланцюгом з хрестиком, сервізом, шубою та сімейними фотознімками.

            Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, в редакції 1963 року, який діяв на момент відкриття спадщини, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

            Посилання позивачки за зустрічним позовом на те, що ОСОБА_3 не прийняв спадщину безпідставні, оскільки вона з ОСОБА_5 зареєструвала шлюб через 1 рік і 10 місяців після смерті ОСОБА_4 і не могла знати про події, які відбулися протягом шести місяців після смерті спадкодавця.

            При таких обставинах, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.      

                        Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.                

                        Керуючись ст. ст. 303, 304, ч.1 п. 1 ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-

                                         У Х В А Л И Л А:

         Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.

                     Рішення  Фрунзенського районного суду м.Харкова від 17 березня 2010 року залишити без змін.              

                     Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.                    

                   Головуючий –                                                          

                    Судді:

                                                                                                                         

   

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація