Справа № 22-ц-2242/2010 Головуючий 1-ї інстанції : Набіулліна С.В Категорія – спори, що виникають Суддя-доповідач : Колтунова А.І.
з договорів кредиту
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2010 року місто Харків
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Колтунової А.І.,
суддів колегії - Трішкової І.Ю., Пилипчук Н.П.,
при секретарі – Костенко Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в залі суду апеляційні скарги представника ОСОБА_4 на ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2009 року по цивільній справі за позовом відкритого акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитними договорами , -
ВСТАНОВИЛА:
26 жовтня 2009 року відкрите акціонерне товариство Всеукраїнський акціонерний банк (далі ВАТ «ВіЕйБі Банк») звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_4 на їх користь заборгованість за кредитним договором № 24-К/08 від 21 серпня 2008 року в сумі 18 957 203, 58 ( вісімнадцять мільйонів дев’ятсот п’ятдесят сім тисяч двісті три) гривні 58 копійок; заборгованість за кредитним договором № 25-К/08 від 21 серпня 2008 року на загальну суму – 15 300 008,48 (п’ятнадцять мільйонів триста вісім тисяч) гривень 48 копійок; судових витрат у справі у розмірі 1820 (одна тисяча вісімсот двадцять) гривень 00 копійок.
06 листопада 2009 року представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив: накласти арешт на майно, що належить відповідачу по справі – фізичній особі ОСОБА_4 на праві приватної власності – автомобіль «Мерседес S550», реєстраційний номер НОМЕР_1, чорного кольору, 2008 року випуску, а також на майно, що належить відповідачу на праві спільної сумісної власності – автомобіль марки «БМВ –Х6», реєстраційний номер НОМЕР_2, сірого кольору, 2008 року випуску, тип ТЗ ЛЕГКОВИЙ УНІВЕРСАЛ-В, квартиру АДРЕСА_1; квартиру АДРЕСА_1; частину квартири АДРЕСА_2, яке зареєстровано на його дружину ОСОБА_5 і було набуте подружжям під час шлюбу. Крім того, в заяві позивач просив суд заборонити відповідачу ОСОБА_4, як директору ТОВ «Компанія НС ЛТД», вчиняти будь які дії щодо управління ним фінансово-господарською діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія НС ЛТД».
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2009 року заява представника ВАТ «ВіЕйБі Банк» про вжиття заходів забезпечення позову задоволена частково, накладено арешт на: «Мерседес S550», реєстраційний номер НОМЕР_1, чорного кольору, 2008 року випуску,що належить ОСОБА_4 і зареєстрований в органах державної автомобільної інспекції за адресою: м.Київ, пр.-т Маяковського, буд. 15 кв.88; автомобіль марки «БМВ –Х6», реєстраційний номер НОМЕР_2, сірого кольору, 2008 року випуску, тип ТЗ ЛЕГКОВИЙ УНІВЕРСАЛ-В, квартиру АДРЕСА_1; квартиру АДРЕСА_1; частину квартири АДРЕСА_2.
09 листопада 2009 року представник ВАТ «ВіЕйБі Банк» звернувся до суду із заявою, в якій просив суд в порядку забезпечення позову тимчасово обмежити ОСОБА_4 право виїзду за межі України до моменту виконання ним своїх зобов’язань за договором поруки щодо забезпечення кредитних договорів № 24-К/08 від 21 серпня 2008 року та № 25-К/08 від 21 серпня 2008 року, укладених з ВАТ «ВіЕйБі Банк».
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2009 року заява задоволена.
Тимчасово обмежено ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_5, виданий 1 МВМ Жовтневого РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 03 лютого 1999 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, зареєстрований за адресою: 61071, АДРЕСА_3 право виїзду за межі України до моменту закінчення провадження по цивільній справі № 2-10205/09 за позовом ВАТ «ВіЕйБі Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить ухвалу суду скасувати, посилаючись на ті обставини, що вона постановлена з порушеннями норм цивільно-процесуального права.
В порушення вимог ст. 151 ЦПК України, суд задовольнив заяву про забезпечення позову при відсутності доказів та правових обґрунтувань відносно того, що права позивача можуть бути порушені в разі невжиття заходів забезпечення позову.
Крім того, в порушення вимог п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України забезпечено позов шляхом накладення арешту на майно, яке ОСОБА_4 не належить.
Ухвала суду про забезпечення позову шляхом тимчасового обмеження його права виїзду за межі України до моменту закінчення провадження по цивільній справі порушує його конституційне право на свободу пересування та вільно залишати територію України.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_4 підтримав апеляційну скаргу.
Представник ВАТ «ВіЕйБі Банк» проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_4 щодо забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга представника ОСОБА_4 щодо тимчасового обмеження виїзду за межі України ОСОБА_4 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про задоволення заяви ВАТ «ВіЕйБі Банк» про забезпечення позову та накладаючи арешт на наступне майно: автомобіль марки «Мерседес S550», реєстраційний номер НОМЕР_1, автомобіль марки «БМВ –Х6», реєстраційний номер НОМЕР_2, квартиру АДРЕСА_1; квартиру АДРЕСА_1; частину квартири АДРЕСА_2, суд першої інстанції виходив з того, що вказане майно належить на праві власності ОСОБА_4
Разом з тим, в судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_4 надав дані, які підтверджують, що частина майна, на яке накладе арешт є приватною власністю його колишньої дружини ОСОБА_5 та не є спільною сумісною власністю.
Так, відповідачем надано договір дарування від 15 серпня 2003 року № 3246, з якого вбачається, що квартира АДРЕСА_1 була подарована ОСОБА_6 ОСОБА_5 (а.с. 120-121).
З свідоцтва про право власності на житло від 28 липня 2000 року реєстраційний номер № 5-00-144686-ц вбачається, що квартира АДРЕСА_2 приватизована та належить на праві спільно сумісної власності ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8
При такому положенні колегія суддів приходить до висновку, що накладення арешту на вищевказані квартири не відповідає вимогам п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України, оскільки позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або у інших осіб.
В зв’язку з викладеним, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції в частині накладення арешту на квартири: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_5 та АДРЕСА_2, що належить на праві сумісної власності ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8 підлягає зміні.
Вказані квартири підлягають виключенню з переліку майна, на яке накладено арешт в порядку забезпечення позову.
Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 про те, що не було правових підстав для накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, оскільки згідно договору про поділ майна вона передана ОСОБА_5, то колегія суддів їх не приймає до уваги з тих підстав, що вказана квартира була загальним спільним майном подружжя ОСОБА_5, відповідач має на цю квартиру рівні права із дружиною. Доводи про укладення між ними угоди щодо розподілу майна не можуть бути визнані підставою для зняття арешту з вказаної квартири, оскільки правова реєстрація на квартиру оформлена на ім’я ОСОБА_4
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2009 року, яким був визнаний дійсним договір про поділ майна між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 травня 2010 року скасована за нововиявленими обставинами.
При наявності у ОСОБА_5 прав на вищевказану квартиру вона не позбавлена можливості ставити питання про виключення її з під арешту.
Не підлягає задоволенню апеляційна скарга ОСОБА_4 в частині скасування ухвали суду першої інстанції про накладення арешту на автомобіль марки «Мерседес S550», реєстраційний номер НОМЕР_1, автомобіль марки «БМВ –Х6», реєстраційний номер НОМЕР_2 з тих підстав, що вказане майно знаходиться під заставою.
Факт находження даного майна в заставі по майновим зобов’язанням не позбавляє суд можливості накласти на нього арешт в забезпечення заявленого позову.
Також, колегія суддів не вбачає правових підстав до скасування ухвали суду в частині тимчасового обмеження права ОСОБА_4 виїзду за межі України до моменту закінчення провадження по даній цивільній справі.
Суд першої інстанції при постановлені даної ухвали виходив з того, що можливість застосування судом такого виду забезпечення позову випливає з положень ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», постанови Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року № 231 «Про затвердження Правил оформлення і видачі паспорту громадянам України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення», ч. 1 ст. 152 ЦПК України, а також є можливим з метою забезпечення виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог ВАТ «ВіЕйБі Банк».
Колегія суддів вважає дані висновки суду правильними.
Доводи ОСОБА_4, які викладені в апеляційній скарзі про те, що вказана ухвала суду перешкоджає йому виконувати службові обов’язки генерального директора ТОВ «МД Рітейл», яке знаходиться за межами України в Республіці Кіпр, є не обґрунтованими, оскільки в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_4 підтвердив той факт, що ОСОБА_4 в січні 2010 року з вказаної посади звільнений.
Не можуть бути визнані правовими підставами для скасування оскаржуємої ухвали суду і доводи ОСОБА_4 про те, що порушуються його конституційні права на свободу пересування, оскільки право ОСОБА_4 на виїзд за кордон обмежено тимчасово, виключно на період розгляду цивільної справи. Даний спосіб забезпечення позову передбачений діючими законодавчими актами, якими суд першої інстанції правильно керувався і є необхідним, оскільки його невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Даний вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами.
У зв’язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону.
Підстав для скасування ухвали та задоволення апеляційної скарги немає.
Керуючись ст.ст.303, 304, п.3 ст.307, п.1, п.2 ст. 312, ст. 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2009 року задовольнити частково.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2009 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_4 особисто та на праві спільної сумісної власності змінити.
Виключити з переліку майна, на яке накладений арешт на забезпечення позову ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2009 року, квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_5, квартиру АДРЕСА_2, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8
В іншій частині вказану ухвалу залишити без змін.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 листопада 2009 року про тимчасове обмеження виїзду за межі України ОСОБА_4 залишити без змін, а пеляційну скаргу ОСОБА_4 без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий – суддя –
Судді –