Справа № 22- ц- 26767 / 10 р. Головуючий 1-ї інст. – Зелінський В.Г.
Категорія – договірні Доповідач – Крилова Т.Г.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21.09.10 р. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого – Крилової Т.Г.
Суддів – Бурлака І.В.
- Цвірюка В.О.
При секретарі – Єндовицькій І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу,-
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу.
Позивач посилався на те, що 01.10.06 року ОСОБА_2 отримав від нього у позику 80000 гр., які зобов’язався повернути 31.12.06 року, але зобов’язання свої не виконав і гроші до теперішнього часу не повернув. Просив стягнути з відповідачів на свою користь суму позики у розмірі 80000 гр., а також у відшкодування моральної шкоди 5000 гр., судові витрати по справі, витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи. Доповнивши свої вимоги, просив стягнути з ОСОБА_2 на свою користь суму боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, а усього: 128462 гр.
Відповідачі проти задоволення позову заперечували, посилаючись на те, що грошей у позивача в позику не отримували. ОСОБА_2 працював у приватного підприємця ОСОБА_5 ОСОБА_4 давав гроші їй, а також ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на придбання товарів. Коли ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пішли з приватного підприємства, то позивач попросив його написати розписку про отримання коштів замість тих людей, що вийшли з бізнесу, пояснивши, що так йому спокійніше, бо його гроші знаходяться в товарі, яким торгувала ОСОБА_5 Він погодився і написав розписку, що отримав 80000 гр. у позику, але фактично грошів не отримував.
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17 червня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.
Апелянти посилаються на те, що рішення суду є незаконним, оскільки суд першої інстанції не прийняв до уваги їхні доводи та пояснення по справі. Крім того, в додаткових позовах ОСОБА_4 просив стягнути кошти тільки з ОСОБА_2, а суд стягнув з обох відповідачів. На їхню сім’ю вказані кошти не витрачалися.
Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню, у зв’язку із невідповідністю висновків суду обставинам справи, з ухваленням нового рішення, яким позовні вимоги слід задовольнити частково, з таких підстав.
З розписки ОСОБА_2, наданій ОСОБА_4 вбачається, що 01.10.06 року ОСОБА_2 узяв у позику у ОСОБА_4 80000 гр., які зобов’язався повернути 31.12.06 року / а.с. 7 /. Той факт, що він писав цю розписку, відповідач не заперечує.
Будь-яких свідчень про те, що ОСОБА_2 фактично не отримував гроші в позику, а ці кошти знаходяться в товарі, яким торгувала ОСОБА_5, матеріали справи не містять.
Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона ( позикодавець ) передає у власність другій стороні ( позичальникові ) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики ) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Із змісту зазначеної розписки видно, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_4 01.10.06 року 80000 гр.
Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
В даному випадку, розписка відповідача відповідає письмовій формі договору позики, передбаченій зазначеною нормою закону.
Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Враховуючи викладене, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню сума коштів у розмірі 80000 гр.
Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тому, стягненню підлягає три проценти річних від простроченої суми, що складає 4800 гр. ( 3% річних за 2007 рік від суми 80000 гр. = 2400 гр.; за 2008 рік = 2400 гр., усього: 4800 гр. ). За 2009 рік 3% річних стягненню не підлягають, оскільки цей рік на момент надання позову не закінчився.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.91 року № 1282-Х11 із змінами і доповненнями, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
В даному випадку, обчислення індексації за 2007 – 2009 роки провадиться наростаючим підсумком та починається з червня 2007 року, де величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 102,2 відсотка та в подальшому проводиться за ті місяці, де є перевищення 101 відсотка і закінчується листопадом 2009 року, де є перевищення на 101,1 % ( а.с. 68 ). Індекс інфляції складає 39397,19 гр.
Зазначені суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Крім того, ОСОБА_4 сплатив судовий збір у розмірі 523 гр. та 30 гр. – витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи. Ці кошти також підлягають стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 на підставі вимог ст. 88 ЦПК України, а 718 гр. 97 коп. судового збору слід стягнути з ОСОБА_2 в доход держави та 90 гр. на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.
В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають з урахуванням викладеного, а також недоведеністю того факту, що ОСОБА_2 використав кошти в інтересах сім’ї. Тому, в задоволенні позову щодо ОСОБА_3 слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.2, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 17 червня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суму позики у розмірі 80 000 гр.; індекс інфляції у сумі – 39 397 гр.19 коп.; 3% річних від простроченої суми – 4 800 гр.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 - 523 гр. судового збору та 30 гр. – витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.
Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави 718 гр. 97 коп. судового збору, а також 90 гр. витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.
В задоволенні позовних вимог у іншій частині - відмовити.
Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили негайно, але може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.
Головуючий –
Судді: