Справа № 22ц-5513/10 Головуючий у 1-й інстанції Рум’янцева Н.О.
Категорія 57 Доповідач апеляційного суду Славгородська Н.П.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
1 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Славгородської Н.П.,
суддів: Кушнірової Т.Б., Довжук Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради (далі - Департамент)
на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 листопада 2009 року
за позовом
ОСОБА_2 до Департаменту та Головного управління праці та соціального захисту населення Миколаївської обласної державної адміністрації (далі - Управління)
про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої разової
щорічної допомоги,
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2009 р. ОСОБА_2 звернувся в суд з позовами до Департаменту та Управлінню про визнання дій неправомірними щодо виплати разової грошової допомоги за 2005-2009 роки та виплаті 12257 грн. 50 коп. недоплаченої допомоги.
Позивач зазначав, що він як учасник бойових дій згідно Закону України від 22 жовтня 1993 р. № 3551-ХII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон № 3551-ХII) має право на отримання до 5 травня разової грошової допомоги в розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком, однак допомога виплачувалась йому у значно меншому розмірі.
Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 листопада 2009 р. позов задоволено частково. Визнано дії Департаменту неправомірними та стягнуто з Департаменту на користь позивача недоплачену грошову допомогу за 2007 р. – 2688 грн. 63 коп. та за 2008 р. – 2428 грн. 11 коп. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Департамент просить скасувати постанову суду в частині стягнення допомоги та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення недоплаченої разової грошової допомоги за 2007-2008 роки, суд виходив з того, що разова грошова допомога до Дня Перемоги позивачу нараховувалась та виплачувалась в меншому розмірі, ніж це передбачено ч. 5 ст. 12 Закону № 3551-ХII.
Проте з такими висновками погодитись не можна, оскільки вони ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач є учасником бойових дій.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону № 3551-ХII передбачена щорічна до 5 травня виплата разової грошової допомоги в розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.
Водночас, в ч. 1 ст. 2 Закону № 3551-ХII зазначено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складаються з цього Закону та інших актів законодавства України.
Крім того, в ст. 95 Конституції України визначено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відповідно до п. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.
Так, законами про Державний бюджет України на 2007-2008 роки зупинялась дія ч. 5 ст. 12 Закону № 3551-ХII в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги й установлювалася в твердій грошовій сумі: у 2007 р. – 280 грн., у 2008 р. – 310 грн.
Позивач зазначені суми отримав у строк до 5 травня відповідного року.
Визнані рішеннями Конституційного Суду України № 6рп/2007 від 9 липня 2007 р. та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 р. неконституційними положення пунктів законів про Державний бюджет України на 2007-2008 роки, якими зупинено на 2007, 2008 роки дію ч. 5 ст. 12 Закону № 3551-ХII в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги, на що послався суд в постанові, втратили чинність лише з дня ухвалення вказаного рішення, тобто з 9 липня 2007 р. та 22 травня 2008 р.
Таким чином, на час проведення виплати позивачу разової грошової допомоги за 2007 та 2008 роки відповідач діяв відповідно до діючого законодавства і у нього були відсутні правові підстави для здійснення такої виплати в розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.
Суд першої інстанції не врахував положення зазначених законів, а тому прийшов до неправильного висновку, що позивачу в 2007-2008 роки не в повному обсязі виплачувалась щорічна до 5 травня разова грошова допомога.
До того ж, стягуючи з Департаменту допомогу в грошовому виразі, суд першої інстанції, який розглядав на той час справу за правилами адміністративного судочинства, не врахував те, що може лише визнати дії суб’єктів владних повноважень незаконними та покласти обов’язок на відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону за відповідний рік, і не є уповноваженим органом проводити розрахунок суми заборгованості.
Разом з цим, висновок суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання дій неправомірними щодо виплати разової грошової допомоги за 2009 р. є помилковим, оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» обмежень щодо застосування статей 12, 13, 14 та 15 Закону № 3551-ХII не встановлено.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів надано право у 2009 р. встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно, її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом № 3551-ХII залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України постанова суду в частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в частині визнання дій неправомірними щодо виплати разової грошової допомоги за 2009 р.
Судове рішення в частині відмови у визнанні дій неправомірними та виплаті недоплаченої допомоги за 2005-2006 роки не оскаржувалось та в апеляційному порядку не переглядалось.
Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради задовольнити.
Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 листопада 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради щодо відмови у перерахунку і виплаті ОСОБА_2 за 2009 рік щорічної до 5 травня разової грошової допомоги.
Зобов’язати Департамент праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 недоплаченої за 2009 рік щорічну до 5 травня разову грошову допомогу, виходячи з п’яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням отриманих ним сум.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді