Справа № 22ц-5500/10                                                                      Головуючий у 1-й інстанції Алєйніков В.О.

Категорія 57                                                                                       Доповідач апеляційного суду Славгородська Н.П.

  Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

Іменем  України

             25 серпня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

             головуючого - Славгородської Н.П.,  

             суддів: Данилової О.О., Кушнірової Т.Б.,

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м. Миколаєві  цивільну  справу

за   апеляційною  скаргою

Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради   (далі - Департамент)

на рішення Центрального  районного суду м. Миколаєва від 17 вересня 2009 року

за   позовом

ОСОБА_2   до Департаменту  

про визнання дій неправомірними   та стягнення   недоплаченої разової

щорічної допомоги,

В С Т А Н О В И Л А:  

             У січні 2009 р. ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Департаменту  про визнання дій неправомірними щодо виплати разової грошової допомоги за 2000-2008 роки та стягнення 7308 грн. 80 коп. недоплаченої допомоги.          

             Позивач зазначав, що він як учасник бойових дій  згідно Закону України від 22 жовтня 1993 р. № 3551-ХII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон № 3551-ХII) має право на отримання  разової грошової допомоги в розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком, однак відповідач з 2000 р. виплачував йому вказану допомогу у меншому розмірі.                

             Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 вересня 2009 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Департаменту на користь позивача 6245 грн. недоплаченої за 2007-2009 роки разової грошової допомоги. В задоволенні решти вимог відмовлено.  

             В апеляційній скарзі Департамент просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права.

             Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із наступних підстав.  

             Задовольняючи позовні вимоги про стягнення недоплаченої разової грошової допомоги за 2007 р. - 1770 грн. та за 2008 р. – 2095 грн., суд виходив з того, що разова грошова допомога до Дня Перемоги позивачу нараховувалась та виплачувалась в меншому розмірі, ніж це передбачено ч. 5 ст. 12 Закону № 3551-ХII.  

             Проте з такими висновками погодитись не можна, оскільки вони ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.

             Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач є  учасником бойових дій.

             Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону № 3551-ХII передбачена щорічна до 5 травня виплата разової грошової допомоги в розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.

             Водночас, в ч. 1 ст. 2 Закону № 3551-ХII зазначено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складаються з цього Закону та інших актів законодавства України.

             Крім того, в ст. 95 Конституції України визначено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні, розмір і цільове спрямування цих видатків.

             Так, в ст. 29 Закону України від 19 грудня 2006 р. № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (далі – Закон № 489-V) установлювався розмір виплати щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законом № 3551-ХII, учасникам бойових дій – 280 грн.                

             Законом України від 28 грудня 2007 р. № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі – Закон № 107-VI) внесені зміни до Закону № 3551-ХII, визначено, що розмір разової грошової допомоги, яка виплачується особам, на яких поширюється дія цього Закону, щорічно до 5 травня, визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, установлених законом про Державний бюджет України.

              12 березня 2008 р. Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 183, якою встановлювалися розміри щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законом № 3551-ХII, зокрема, учасникам бойових дій  - 310 грн.

              Відповідно до п. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.              

              Тобто, на час проведення виплати позивачу разової грошової допомоги за 2007-2008 роки відповідач діяв відповідно до діючого законодавства і у нього були відсутні правові підстави для здійснення такої виплати в розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.    

              Посилання суду першої інстанції на рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 р., яким визнано положення ст. 29 Закону № 489-V неконституційними, та рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 р., яким визнано зміни, внесені Законом № 107-VI до Закону № 3551-ХII, неконституційними, є необґрунтованими, оскільки вони втратили чинність з дня ухвалення вказаних рішеннь.

              Суд першої інстанції не врахував положення зазначених законів, а тому прийшов до неправильного висновку, що позивачу в 2007-2008 роках не в повному обсязі виплачувалась щорічна до 5 травня разова грошова допомога.

              Крім того, суд в постанові зазначив, що спір вирішує на підставі ч. 5 ст. 12 Закону № 3551-ХII, однак розмір грошової допомоги помилково зазначив для учасників війни, який передбачений ст. 14 цього закону.  

              Щодо стягнення судом допомоги за 2009 р., то суд, без наведення мотивів, в порушення ч. 2 ст. 11 КАС України вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач не заявляв вимог про визнання дій неправомірними щодо виплати разової грошової допомоги за цей рік.                

              За таких обставин, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України постанова суду в частині стягнення 6245 грн. недоплаченої разової грошової допомоги підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні вимог відносно 2007-2008 років.

              Постанова суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог за період з 2000-2006 роки не оскаржувалась і в апеляційному порядку не переглядалась.                

              Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

             Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради задовольнити частково.      

             Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 вересня 2009 року скасувати  в частині стягнення 6245 грн. недоплаченої разової грошової допомоги та в цій частині ухвалити нове рішення.

             В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2   до Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання дій щодо виплати разової грошової допомоги за 2007-2008 роки неправомірними та стягнення недоплаченої допомоги відмовити.  

             В іншій частині вказану постанову суду залишити без змін.            

             Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення  і оскарженню не підлягає.  

              Головуючий

              Судді