Справа № 22ц-5497/10 Головуючий у 1-й інстанції Алєйніков В.О.
Категорія 57 Доповідач апеляційного суду Славгородська Н.П.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
25 серпня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Славгородської Н.П.,
суддів: Данилової О.О., Кушнірової Т.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради (далі - Департамент)
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 грудня 2009 року
за позовом
ОСОБА_2 до Департаменту
про визнання дій неправомірними та стягнення недоплаченої разової
щорічної допомоги,
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2009 р. ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Департаменту про визнання дій неправомірними щодо виплати разової грошової допомоги за 2008-2009 роки та стягнення 4245 грн. недоплаченої допомоги.
Позивач зазначав, що він як учасник бойових дій згідно Закону України від 22 жовтня 1993 р. № 3551-ХII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон № 3551-ХII) має право на отримання разової грошової допомоги в розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком, що складає в 2008 р. - 2405 грн., в 2009 р. – 2490 грн., а йому виплачено 310 грн. та 340 грн.
Постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 грудня 2009 р. позов задоволено частково. Стягнуто з Департаменту на користь позивача 4475 грн. недоплаченої за 2008-2009 роки разової грошової допомоги.
В апеляційній скарзі Департамент просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення 2095 грн. недоплаченої разової грошової допомоги за 2008 р., суд виходив з того, що разова грошова допомога до Дня Перемоги позивачу нараховувалась та виплачувалась в меншому розмірі, ніж це передбачено ч. 5 ст. 12 Закону № 3551-ХII.
Проте з такими висновками погодитись не можна, оскільки вони ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач є учасником бойових дій.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону № 3551-ХII передбачена щорічна до 5 травня виплата разової грошової допомоги в розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.
Водночас, в ч. 1 ст. 2 Закону № 3551-ХII зазначено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складаються з цього Закону та інших актів законодавства України.
Крім того, в ст. 95 Конституції України визначено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Так, Законом України від 28 грудня 2007 р. № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі – Закон № 107-VI) внесені зміни до Закону № 3551-ХII, визначено, що розмір разової грошової допомоги, яка виплачується особам, на яких поширюється дія цього Закону, щорічно до 5 травня, визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, установлених законом про Державний бюджет України.
12 березня 2008 р. Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 183, якою встановлювалися розміри щорічної разової грошової допомоги, передбаченої Законом № 3551-ХII, зокрема, учасникам бойових дій - 310 грн.
Відповідно до п. 2 ст. 4 Бюджетного кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.
Тобто, на час проведення виплати позивачу разової грошової допомоги за 2008 р. відповідач діяв відповідно до діючого законодавства і у нього були відсутні правові підстави для здійснення такої виплати в розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.
Посилання суду першої інстанції на рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 р., яким визнано зміни, внесені Законом № 107-VI до Закону № 3551-ХII, такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), є необґрунтованими, оскільки вони втратили чинність з дня ухвалення вказаного рішення.
Суд першої інстанції не врахував положення зазначених законів, а тому прийшов до неправильного висновку, що позивачу в 2008 р. не в повному обсязі виплачувалась щорічна до 5 травня разова грошова допомога.
Щодо судового рішення в частині виплати допомоги за 2009 р., то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення прав позивача, оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» обмежень щодо застосування статей 12,13, 14 та 15 Закону № 3551-ХII не встановлено.
Разом з цим, стягуючи з Департаменту допомогу в грошовому виразі, суд першої інстанції, який розглядав на той час справу за правилами адміністративного судочинства, не врахував те, що може лише визнати дії суб’єктів владних повноважень незаконними та покласти обов’язок на відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону за відповідний рік, і не є уповноваженим органом проводити розрахунок суми заборгованості.
За таких обставин, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні вимог за 2008 р. та часткове задоволення вимог за 2009 р.
Посилання Департаменту в апеляційній скарзі на необґрунтованість висновків суду про розмір допомоги є безпідставними.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів надано право у 2009 р. встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно, її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом № 3551-ХII залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Не можуть бути взяті до уваги посилання в апеляційній скарзі на те, що Департамент не є належним відповідачем, оскільки згідно ст. 171 Закону № 3551-ХII щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня здійснюють органи праці та соціального захисту населення, до яких і відноситься відповідач.
Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради задовольнити частково.
Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 10 грудня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання дій щодо виплати разової грошової допомоги за 2008 р. неправомірними та стягнення недоплаченої допомоги відмовити.
Визнати неправомірними дії Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради щодо відмови у перерахунку і виплаті ОСОБА_2 за 2009 рік щорічної до 5 травня разової грошової допомоги.
Зобов’язати Департамент праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 недоплаченої за 2009 рік щорічну до 5 травня разову грошову допомогу, виходячи з п’яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням отриманих ним сум.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді