Справа № 22ц-5455/10                                                                      Головуючий у 1-й інстанції Корнешова Т.В.

Категорія 5                                                                                         Доповідач апеляційного суду Славгородська Н.П.

  У  Х  В  А  Л  А

Іменем  України

             8 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

             головуючого - Славгородської Н.П.,  

             суддів:   Кушнірової Т.Б., Базовкіної Т.М.,  

             при секретарі   Завтури О.С.,

             за участю:  представника відповідачки ОСОБА_2,

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м. Миколаєві  цивільну  справу

за   апеляційною  скаргою

ОСОБА_3

на рішення Заводського  районного суду м. Миколаєва від 14 січня 2003 року

за   позовом

ОСОБА_4  до ОСОБА_3

про встановлення ідеальних часток співвласників та  визнання права власності на частку квартири в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И Л А:  

             У листопаді 2002 р. ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до  ОСОБА_3 про встановлення ідеальних часток співвласників та визнання права власності на частку квартири в порядку спадкування за законом.          

             Позивач зазначав, що квартира АДРЕСА_1 внаслідок приватизації знаходиться у спільній сумісній власності його, відповідачки та його дружини ОСОБА_6, яка ІНФОРМАЦІЯ_1 померла і відкрилась спадщина на належну їй частку квартири. Вважає частки співвласників рівними, а тому частка спадкодавці складає 1/3 частину квартири. Він та відповідачка фактично прийняли спадщину, однак відповідачка відмовляється подати нотаріусу заяву про визнання розміру частки спадкодавці.

             Посилаючись на викладене, позивач просив визнати частки співвласників квартири рівними, по 1/3 частині квартири, та визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на 1/6 частину квартири.

             Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 січня 2003 р. позов задоволено: встановлено, що частка кожного співвласника ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 складає 1/3 частину, визнано за позивачем право власності на 1/6 частину цієї квартири в порядку спадкування.

             В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що суд розглянув справу за її відсутністю, повісток суду про виклик її вона не отримувала, позовна заява підписана не її батьком - позивачем по справі, і якщо буде встановлено, що він не звертався з позовом, то розмір її частки у спадщині після смерті матері, яка дісталась позивачу, буде збільшена.

             Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачки,  перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.  

             Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26 квітня 1995 р. квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_4 та членам його сім’ї: дружині ОСОБА_6 та дочці ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла і відкрилась спадщина на належне їй майно – частину квартири.  Позивач та відповідачка є спадкоємцями за законом першої черги в рівних частках відповідно до ст. 529  ЦК України 1963 р., який діяв на час виникнення правовідносин.

             Враховуючи те, що у разі смерті співвласника приватизованої квартири частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, а інше не було встановлено договором між співвласниками спірної квартири, то суд правильно визначив, що частка кожного з них складає 1/3 частину квартири та визнав за позивачем право власності на 1/6 частину квартири в порядку спадкування за законом.  

             Посилання відповідачки в апеляційній скарзі на порушення норм процесуального права, а саме, що суд розглянув справу за її відсутністю, повісток суду про виклик її вона не отримувала, само по собі не є підставою для скасування рішення, оскільки це порушення не призвело до неправильного вирішення справи.

             Доводи апелянта про те, що позовна заява підписана не її батьком - позивачем по справі, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки з протоколу судового засідання  від 14 січня 2003 р. вбачається, що позивач приймав участь при розгляді справи та підтримав позов (а.с.16-18).

             До того ж, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК України 1963 р. позивач прийняв спадщину, оскільки фактично вступив у володіння спадковим майном. Прийнята спадщина згідно ч. 2 ст. 548 ЦК України 1963 р. визнається належною спадкоємцю з часу відкриття спадщини.

             Права відповідачки на спадщину не порушені, позивач визнавав її такою, що прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_6, і за ним визнано право власності лише на Ѕ частину спадкового майна, що складає 1/6 частину квартири.  

             Діючими нормами ЦПК України взагалі не передбачено скасування рішення з направленням справи на новий розгляд.        

             Керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

             Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити,  а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 січня 2003 року залишити без змін.

             Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.

              Головуючий

              Судді