Справа № 22ц-4150/10                                                                          Головуючий у 1-й інстанції Бобровський І.М.

Категорія 57                                                                                           Доповідач апеляційного суду Славгородська Н.П.

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

Іменем  України

             18 серпня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

             головуючого - Славгородської Н.П.,  

             суддів: Кушнірової Т.Б., Буренкової К.О.,

розглянувши    у    відкритому    судовому    засіданні    в    м .   Миколаєві  цивільну справу  

за   апеляційною  скаргою

управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську

 Миколаївської області  (далі - УПФ)

на постанову Южноукраїнського  міського суду Миколаївської області від 25 січня 2010 року

за   позовом

ОСОБА_2   до   УПФ

про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

              У грудні 2009 р. ОСОБА_2   звернулася в суд з позовом до УПФ, в якому посилалася на протиправну бездіяльність щодо не виплати їй як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 р. "Про соціальний захист дітей війни" (далі - Закон від 18 листопада 2004 р.), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2008 рік та просила зобов’язати УПФ провести нарахування недоплаченої соціальної допомоги у вказаний рік.

              Постановою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 25 січня 2010 р. позов задоволено частково: зобов'язано УПФ здійснити перерахунок пенсії відповідно до ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленому в ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та виплату за період з 1 січня по 31 грудня 2008 р. В іншій частині позову відмовлено.  

               В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило постанову суду скасувати і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

               Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із наступних підстав.            

               Судом встановлено, що позивачка отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.

               Положення ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

                Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в іншій редакції, яка зазначає виплату цього підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність).

              Рішенням  Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України)  визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни.    

              Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов’язковим  до виконання на території України, має преюдиціальне  значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.                  

               Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

               Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., мають діти війни в 2008 р. з 22 травня по 31 грудня.

               Суд першої інстанції, який розглядав на той час справу за правилами адміністративного судочинства, з врахуванням наведених положень законів прийшов до правильного висновку про те, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. і здійснити відповідні перерахування. Однак, УПФ у порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

              Разом з цим, суд неправильно визначив період, за який необхідно робити таке перерахування, зазначивши його з 1 січня по 31 грудня 2008 р., оскільки така дія УПФ повинна була проводитися в 2008 р. лише з 22 травня.            

              Враховуючи викладене, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України постанова суду підлягає зміні в частині періоду перерахування пенсії.  

              Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.

               Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів УПФ, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.

               Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

              Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську Миколаївської області задовольнити частково.

              Постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 23 листопада 2009 року змінити,  виключивши з  неї  вказівку суду про зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії за період з 1 січня по 21 травня 2008 р.

              В іншій частині вказану постанову  залишити без змін.  

              Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та не підлягає оскарженню.

              Головуючий                                              Судді