Справа № 22ц-4144/10 Головуючий у 1-й інстанції Кушнірова Т.Б.
Категорія 57 Доповідач апеляційного суду Славгородська Н.П.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
18 серпня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Славгородської Н.П.,
суддів: Буренкової К.О., Лисенка П.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м . Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
управління Пенсійного фонду України в Новобузькому районі
Миколаївської області (далі - УПФ)
на постанову Новобузького районного суду Миколаївської області від 14 жовтня 2009 року
за позовом
ОСОБА_2 до УПФ
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2009 р. ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до УПФ про визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування їй як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 р. "Про соціальний захист дітей війни" (далі - Закон від 18 листопада 2004 р.), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період 2008 – 2009 роки, та зобов’язання УПФ здійснити перерахунок і виплату підвищення пенсії у вказані роки соціальної допомоги відповідно до Закону від 18 листопада 2004 р.
Постановою Новобузького районного суду Миколаївської області від 14 жовтня 2009 р. позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність УПФ щодо не проведення нарахування та виплати підвищення до пенсії та зобов'язано його здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії з 22 травня 2008 р. по 1 січня 2009 р. у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», за виключенням виплачених сум. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило постанову суду скасувати і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Положенням ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в іншій редакції, яка зазначає виплату цього підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни.
Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Суд першої інстанції, який розглядав на той час справу за правилами адміністративного судочинства, з врахуванням наведених положень законів прийшов до правильного висновку про те, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. і здійснити відповідні перерахування за період з 22 травня по 31 грудня 2008 р. Однак, УПФ у порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність. Тому суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в цій частині.
Що стосується правомірності дій УПФ в 2009 р., то суд помилково відмовив в задоволенні позовних вимог в цій частині, пославшись на положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».
Так, статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів надано право у 2009 р. встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно, її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом від 18 листопада 2004 р. залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, а не заробітної плати.
Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., мають діти війни в 2009 р. з 1 січня по 31 грудня.
Оскільки судом порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів УПФ, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Новобузькому районі Миколаївської області задовольнити частково.
Постанову Новобузького районного суду Миколаївської області від 14 жовтня 2009 року в частині відмови у визнанні протиправною бездіяльності УПФ та зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у 2009 році скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Новобузькому районі Миколаївської області щодо не проведення ОСОБА_2 перерахування та виплати підвищення до пенсії у 2009 році.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Новобузькому районі Миколаївської області здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії з 1 січня по 31 грудня 2009 р. з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком за розміром, встановленим ч. 1 ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати.
В іншій частині вказану постанову залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та не підлягає оскарженню.
Головуючий
Судді