Справа № 22ц-6463/10 Головуючий у 1-й інстанції Гречана С.І.
Категорія 33 Доповідач апеляційного суду Славгородська Н.П.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
1 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Славгородської Н.П.,
суддів: Кушнірової Т.Б., Довжук Т.С.,
при секретарі Петровській О.С.,
за участю:
- позивача ОСОБА_2,
- представників відповідачів Хмельницького В.С., Гуленко Ю.А.,
- прокурора Коробченка Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу
за апеляційними скаргами
ОСОБА_2, Державного казначейства України (далі - ДКУ), Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області (далі - УМВС)
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2010 року
за позовом
ОСОБА_2 до ДКУ та УМВС
про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та суду,
В С Т А Н О В И Л А:
У червні 2009 р. ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ДКУ про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та суду.
Позивач зазначав, що внаслідок проведеного 25 березня 2004 р. в його квартирі обшуку був незаконно притягнутий до кримінальної відповідальності із застосуванням запобіжного заходу – підписки про невиїзд. Він був засуджений вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 жовтня 2004 р., який був скасований 26 липня 2005 р. Верховним Судом України. При повторному розгляді кримінальної справи 21 грудня 2006 р. районний суд вдруге ухвалив обвинувальний вирок, який ухвалою Миколаївського обласного суду від 27 червня 2006 р. був скасований, а провадження у кримінальній справі закрито за недоведеністю його участі в скоєні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Посилаючись на те, що більше двох років він незаконно знаходився під слідством та судом, позивач просив відшкодувати йому втрачену заробітну плату в розмірі 4 837 грн. 60 коп., витрати на проведення обстеження та лікування – 6 000 грн., витрати на юридичну допомогу, поштово-телеграфні послуги, на оформлення документів та транспортні витрати – 3 000 грн., а також завдану моральну шкоду в розмірі 200 000 грн.
В подальшому позивач збільшив розмір позовних вимог, просив також відшкодувати 27 місячних пенсій як упущену вигоду в розмірі 27 000 грн.
Судом залучено до участі в справі в якості співвідповідача УМВС.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2010 р. позов задоволено частково: стягнуто з ДКУ на користь позивача 22 грн. 66 коп. майнової шкоди та 23500 грн. моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційних скаргах:
- ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про стягнення на його користь 41 138 грн. майнової шкоди та 200 000 грн. моральної шкоди;
- ДКУ та УМВС, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, прокурора, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги позивача та УМВС не підлягають задоволенню, а апеляційна скарга ДКУ - задоволенню частково із наступних підстав.
Відповідно до Закону України від 1 грудня 1994 р. № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» з послідуючими змінами шкода (далі – Закон № 266/94-ВР), завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого та інших дій, що обмежують права громадян, відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Право на відшкодування шкоди виникає, в тому числі, у випадку закриття кримінальної справи за недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину.
Судом встановлено, що постановою слідчого Центрального районного відділу ММУ УМВС України в Миколаївській області від 13 квітня 2004 р. ОСОБА_2 було залучено в якості обвинуваченого, пред’явлено обвинувачення в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та обрано щодо нього запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 27 червня 2006 р. другий звинувачувальний по даній справі вирок Центрального районного суду від 21 лютого 2006 р. було скасовано за недоведеністю його участі у вчиненні злочину, а провадження у справі закрито.
Суд відповідно до положень ч. 1 ст. 1176 ЦК України та Закону № 266/94-ВР дійшов правильного висновку, що позивач має право на відшкодування шкоди, заподіяної йому внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого та незаконного засудження.
Оскільки відносно позивача було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, він продовжував працювати, доказів про втрачений заробіток, витрати на юридичну допомогу та інші послуги він суду не надав, тому суд обґрунтовано дійшов висновку, що підлягають відшкодуванню лише витрати на проїзд з м. Києва до місця його проживання в день розгляду його справи касаційною інстанцією в сумі 22 грн. 66 коп., що підтверджується проїзним білетом.
Що стосується вимог про відшкодування витрат на проведення обстеження та лікування – 6 000 грн., то відшкодування таких витрат не передбачено ст. 3 Закону № 266/94-ВР.
Розмір моральної шкоди визначений судом з урахуванням обставин справи та відповідно до положень ст. 13 Закону № 266/94-ВР та п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Доводи апелянтів в апеляційних скаргах не спростовують висновків суду.
Разом з тим, суд неправильно визначив порядок стягнення коштів на користь позивача.
Так, згідно ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду проводиться за рахунок коштів державного бюджету шляхом списання Державним казначейством України встановленої до відшкодування суми на користь фізичної особи з рахунку державного бюджету.
За таких обставин, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду в цій частині підлягає зміні.
Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області відхилити, а апеляційну скаргу Державного казначейства України задовольнити частково.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2010 року змінити.
Зобов’язати Державне казначейство України списати з рахунку державного бюджету на користь ОСОБА_2 22 грн. 66 коп. на відшкодування майнової шкоди та 23 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органів досудового слідства та суду.
В іншій частині вказане рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуючий
Судді