Справа №22-ц-1110/06                                                                 Суддя першої інстанції Жосан В.М.

Категорія 05                                                   Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

11 липня 2006 року  колегія судців судової палати в цивільних справах апеляцій­ного суду Миколаївської області в складі:

головуючої                                                                     Буренкової К.О.,

суддів:                                                                   Базовкіної Т.М., Козаченка В.І.

при секретарі судового засідання негру І.О.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2, законного пред­ставника неповнолітньої ОСОБА_3, яка не приймала участь у справі,

розглянувши в відкритому судовому засіданні у місті Миколаєві апеляційну скаргу

ОСОБА_2, законного представника неповнолітньої ОСОБА_3

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 січня 2005 року, по­становленого за позовом ОСОБА_4 до Адміністрації Ленінсь­кого району виконкому Миколаївської міської ради про визнання права власності на са­мовільну забудову,

ВСТАНОВИЛА:

11 січня 2005 року позивач звернувся до суду з указаним позовом в якому зазначав, що він є власником 1/6 частини житлового будинку АДРЕСА_1 в м. Мико­лаєві.

В зв'язку з тим, що це будинок давньої забудови, то він самочинно, без дозволу відповідних органів, провів його перебудову та звів підсобні приміщення.

Оскільки самочинно зведені споруди відповідають архітектурним, будівельним, санітарним, екологічним та іншим нормам і правилам, то позивач просив суд визнати за ним право власності на самочинне будівництво.

Рішенням Ленінського районного суду від 13 січня 2005 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені. За ним визнано право власності на самовільні забудови, зведе­ні по АДРЕСА_1, в м. Миколаєві: на сіни «а'» самовільно перебудовані з са­раю «Б», жилу прибудову «А'» розміром 4,27 х 5,63 м, жилою площею 20,8 кв. м, сіни «а"» розміром 1,50 х 2,53 м, літню кухню «Г» розміром 9,50 х 4,10 м, гараж «Д» розміром 6,03 х 3,50 м, погріб «Дпд» розміром 5,0 х 3,5 м, сарай «Ж» розміром 4,1 х 2,99 м, вбиральню «З», розміром 2,08 х 1,26 м, сарай «К» розміром (3,48 х 5,48 + 2,82 х 2,55) м, сарай «Л» розміром 1,50 х 3,60 м, навіс «М» 3,11 х 2,53 м.

В апеляційній скарзі на вказане рішення суду ОСОБА_2, як опікун неповноліт­ньої ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріа­льного і процесуального права, просила вказане рішення суду скасувати і направити спра­ву на новий розгляд.

Вислухавши суддю - доповідача, пояснення сторін та дослідивши надані сторонами докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно пункту 4 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направ­ленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Як вбачається з матеріалів справи 5/6 частини вказаного будинку належить ОСОБА_3 (а.с. 41). Однак, на порушення вимог ст. ст. 15, 143 ЦПК України 1963 року, вирішуючи спір по суті, місцевий суд не притягнув її до участі у справі, хоча це мало сут­тєве значення для правильного вирішення спору.

Крім того, розглядаючи дану справу, місцевий суд не перевірив чи надавалась пози­вачу компетентним державним органом земельна ділянка у власність чи користування для обслуговування вказаного будинку, оскільки ч. З ст. 376 ЦК України виключає можли­вість визнання права власності на самочинну забудову на земельній ділянці, яка не нада­валась особі у встановленому порядку.

До того ж, місцевий суд не вияснив чи відповідають самочинні забудови технічному висновку, виконаному ліцензованою проектною організацією (а.с. 6).

Оскільки суд першої інстанції допустив такі порушення норм матеріального та про­цесуального права, які привели до неправильного вирішення справи, то рішення суду під­лягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 311,313-315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, опікуна неповнолітньої ОСОБА_3 задово­льнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 січня 2005 року за позо­вом ОСОБА_4 до Адміністрації Ленінського району виконко­му Миколаївської міської ради про визнання права власності на самовільну забудову ска­сувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду, але іншому судді.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:   підпис

Судді:                    підписи

суддя апеляційного суду

Миколаївської області                                     В.І.Козаченко

2