УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого : Снітка С.О.
Балашкевича С.В.,
суддів Кашапової Л.М.
при секретарі : Ганько Ю.І.
з участю представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ВАТ „Олевський завод електротехнічного фарфору” про порушення колективних договорів і законодавства при оплаті праці, стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 14180 грн. 96 коп. за апеляційною скаргою представника позивачки ОСОБА_2 ОСОБА_5 на рішення Олевського районного суду від 11 березня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
22.10.2009 р. ОСОБА_2 пред’явила позов до ВАТ „Олевський завод електротехнічного фарфору” про нарахування їй за 2005-2008 р.р. недонарахованих сум і стягнення їх на її користь.
Позивачка зазначила, що працювала у відповідача та після звільнення їй стало відомо, що в 2005-2008 р.р. на підприємстві в порушення умов колективних договорів посадові оклади, тарифні ставки та відрядні розцінки працівників не відповідали галузевій угоді, внаслідок чого вона отримувала зарплату меншу ніж передбачено було Галузевою угодою.
Представник позивачки нарахував боргу 14180 грн. 96 коп. та просив стягнути цю суму на користь позивачки.
Рішенням Олевського районного суду від 11 березня 2010 року в позові відмовлено.
У апеляційній скарзі представник позивачки ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду та постановити нове про задоволення позову, оскільки вважає, що воно ухвалено з порушенням норм чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду у _____________________________________________________________________________________
Справа № 22ц - 3940/10 Головуюча у 1 інстанції Стратович О.В.
Категорія 53 Доповідач Снітко С.О.
межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.
Відмовляючи ОСОБА_2 в позові суд виходив із того, що сторонами надані різні розрахунки заборгованої позивачці зарплати, від проведення судово-бухгалтерської експертизи представник позивачки відмовився, сторони не є спеціалістами або експертами в галузі бухгалтерського обліку та нарахування заробітної плати, тому ці розрахунки не можуть бути належними доказами по справі.
Колегія суддів не може погодитись з висновками суду, оскільки вони не узгоджуються з роз’ясненнями, викладеними у п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 р. „Про судове рішення у цивільній справі”, в якому зазначено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обгрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може грунтуватися на припущеннях.
На а.с. 65 є довідка підписана та завірена печаткою заводу про те, що ОСОБА_2 не доплачено за 2005-2008 р.р. 1316 грн. 51 коп. зарплати.
Проте суд цьому документу належної оцінки не дав, записавши у рішенні, що не може визнати це належними доказами по справі, хоча документ містить інформацію щодо предмета доказування та відомості про обставини, які мають значення для справи.
Розрахунок заборгованості по зарплаті, який зробив особисто представник позивачки ОСОБА_5, що не є спеціалістом в області нарахування зарплати та бухгалтерського обліку, судом обгрунтовано не прийнятий до уваги.
Не може він бути прийнятий до уваги і колегією суддів апеляційного суду з наведених вище підстав.
У зв’язку з викладеним колегія суддів скасовує рішення районного суду та постановляє нове про часткове задоволення позову.
Ухвалою суду від 21 січня 2010 року в забезпечення позову накладено арешт на все майно та грошові кошти відповідача.
Зазначене зроблено усупереч вимогам ч.3 ст.152 ЦПК України.
Ухваливши рішення, суд питання про скасування заходів забезпечення позову не вирішив.
Відповідно до ч.3 ст.154 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.
Тому колегія суддів скасовує ухвалу суду про забезпечення позову.
Оскільки при подачі позовної заяви позивачка законом була звільнена від судових витрат, а її позов задовольняється частково, то витрати стягуються з відповідача.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 312, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Олевського районного суду від 11 березня 2010 року та ухвалу цього ж суду від 21 січня 2010 року про забезпечення позову, скасувати.
Постановити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Олевський завод електротехнічного фарфору” на користь ОСОБА_2 1316 грн. 51 коп. недоплаченої за 2005-2008 р.р. заробітної плати, в дохід держави 25 грн. 50 коп. судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на р/р 31218263700002, код класифікації доходів 22050002, одержувач – УДК у м. Житомирі, код ЗКПО 22062319, банк одержувача – ГУДКУ в м. Житомирській області МФО 811039.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двадцяти днів з цього моменту може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно: суддя апеляційного суду
Житомирської області Снітко С.О.