Справа № 22 Ц- 1136/2006 р.                        Головуючий 1-й інстанції: Кваша С.В.

Категорія -27                                           Суддя-доповідач апеляційного суду: Галущенко 0.1

РІШЕННЯ

2006 р., липня   місяця, 19 дня  Судова колегія судової палати в цивільних справах    Апеляційного суду Миколаївської області  в складі:

головуючої:        Вовненко Г. Ю.

суддів:              Колосовського СЮ.

Галущенка О.І.

при секретарі:  Негрун І. О.

за участю:

позивачки-      ОСОБА_2

відповідачки-  ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в м. Миколаєві цивільну справу за

апеляційною скаргою

ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м.Миколаєва  від 17.04.2006 р.,  у справі за

позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування неправдивої інформації та відшкодування моральної шкоди,

встановила:

24.11.2005 р. ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування неправдивої інформації та відшкодування моральної шкоди.

Позивачка зазначала, що ОСОБА_1 з грудня 2003 р. неодноразово зверталася зі скаргами до податкової адміністрації міста, в яких викладала неправдиві відомості про те, що вона, як власник магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", здійснює реалізацію продукції неналежної якості та по за відомо заниженим цінам.

Крім того, приходячи до магазину відповідачка публічно заявляла що з реалізації продукції вона як підприємець не сплачує податків.

Зазначені відомості порочать її честь гідність, ділову репутацію і завдають їй моральної шкоди.

Посилаючись на ці обставини позивачка просила про задоволення позову та відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000 грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 17.04.2006 р. постановлено про задоволення позовних вимог та стягнення на користь позивачки 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі відповідачка ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового про відмову у задоволенні позову, посилаючись на    неналежне дослідження доказів та дійсних обставин справи.

Апеляційна скарга підлягає  задоволенню з таких підстав.

 

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд виходив з того, що інформація, яку відповідачка на протязі 2003-2005 р.р. надсилала на адресу органів державної податкової адміністрації Миколаївської області, управління у справах захисту прав споживачів та управління боротьби з організованою злочинністю Миколаївської області, стосовно порушення власником магазина "ІНФОРМАЦІЯ_1" ОСОБА_2 правил роздрібної торгівлі алкогольними та тютюновими виробами, є неправдивою і такою, що пророчить її честь, гідність та ділову репутацію.

Крім того, суд вважав, що така інформація підлягає спростуванню і що її розповсюдження завдало моральної шкоди позивачці, яка має бути відшкодована.

Але з такими висновками суду погодитись неможливо, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи та не узгоджуються з положеннями діючого законодавства в сфері захисту честі гідності, ділової репутації особи та права на вільне поширення інформації.

Як вбачається з матеріалів справи, на протязі 2003-2005 р. р. відповідачка неодноразово зверталась зі скаргами до органів державної податкової адміністрації Миколаївської області, управління у справах захисту прав споживачів та управління по боротьбі з організованою злочинністю Миколаївської області, стосовно порушення власником магазина "ІНФОРМАЦІЯ_1" ОСОБА_2 правил роздрібної торгівлі алкогольними та тютюновими виробами.

Зокрема, вона повідомляла про факти торгівлі цими виробами в зазначеному магазині без видачі розрахункового документа, по заниженим цінам та неналежної якості і вимагала їх перевірки.

З наданих до матеріалів справи актів Управління у справах захисту прав споживачів, органів ДПА, УБОЗ, які перевіряли скарги відповідачки вбачається, що факти продажу тютюнових та алкогольних виробів у зазначеному магазині без видачі чека та без проведення готівкових коштів через реєстратор розрахункових операцій мали місце неодноразово.

Крім того, мали місце непоодинокі випадки продажу алкогольних та тютюнових виробів за відсутності товарних накладних, сертифікатів відповідності та посвідчень якості товару.

За ці та інші порушення законодавства, що регулює роздрібну торгівлю, позивачка неодноразово притягалась до адміністративної відповідальності та піддавалась фінансовим санкціям.

Суд не дослідив належним чином цих обставини, і не дав їм належної правової оцінки, внаслідок чого прийшов до висновків, які не відповідають вимогам закону

Встановлене є підставою для скасування рішення та ухвалення нового у відповідності до вимог п.З ч. 1 ст. 309 ЦПК України.

Ухвалюючи нове рішення, судова колегія виходить з таких установлених фактів та вимог закону.

Кожна фізична особа має право на захист у судовому порядку своєї честі, гідності та ділової репутації.

Зазначені права, згідно зі статтею 3 Конституції України, визнаються найвищою соціальною цінністю.

Захист цих прав від неправомірного посягання шляхом поширення неправдивої, недостовірної інформації, гарантовано ст., ст. 297, 299, 275, 277, 280 ЦК України.

Такими ж гарантіями захисту наділено і право людини вільно поширювати інформацію про іншу особу, за виключенням випадків обмеження цього права, визначених статтею п. 2 ч.І ст. 300 ЦК України та п.2 ст. 10 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Відповідно до цих норм свобода слова може бути предметом обмежень, але виключно для захисту репутації та прав інших осіб.

В той же час, таке право не може бути предметом обмежень, якщо це суперечить суспільному інтересу і не викликається крайньою необхідністю.

Із змісту скарг відповідачки та відповідей за результатами їх перевірки компетентними органами видно, що вони направлені на захист публічного інтересу, який полягає в недопустимості порушення прав споживачів, приватними та юридичними особами, які здійснюють роздрібну торгівлю товарами повсякденного вжитку.

З цих же матеріалів справи, та різного роду актів вбачається, що звернення відповідачки стосовно порушення позивачкою правил роздрібної торгівлі, підтвердилися.

Зокрема, перевірками встановлено факти продажу товарів без видачі чеків, без легального оприбуткування готівкових коштів, без документів, що підтверджують походження товарів та їх якість.

Таким чином, слід виходити з того;

- що інформація, спростування якої вимагає позивачка є частково

достовірною;

що її розповсюдження здійснено не з метою приниження честі, гідності та порушення недоторканності ділової репутації власника магазину, а для усунення порушень правил роздрібної торгівлі товарами повсякденного вжитку та забезпечення суспільного інтересу, який є значно більшою суспільною цінністю, ніж інтереси приватного підприємця., яка не погоджується на більш широку критику тієї частини її підприємницької діяльності, яка стосується публічного інтересу, ніж та, межі якої вона визначила сама;

- що зазначена інформація не торкається приватного   і сімейного життя позивачки;

-    що позивачка не довела при цьому, наявність крайньої

необхідності для встановлення обмеження права на вільне розповсюдження

інформації про себе, як публічної особи.

що інформація викладена у зверненнях громадян до органів, наділених владними повноваженнями щодо їх перевірки та поновлення законності у відповідних правовідносинах, не підлягає спростуванню.

При цьому, судова колегія приймає до уваги і те, що розповсюдження відповідачкою публічних обвинувачень в тому, що позивачка всі кошти від реалізації товарів привласнює без їх оподаткування, та що остання вимагала надання їй матеріальної допомоги, достовірними доказами не підтвердилося.

За таких обставин, було б неприпустимим порушенням вимог ст. 10 Конвенції, покладення на відповідачку обов'язку щодо спростування розповсюджених у заявах до компетентних органів негативних оцінок тієї частини підприємницької діяльності позивачки, яка стосується публічного інтересу.

Таким чином, немає підстав вважати, шо має місце порушення особистого немайнового права позивачки.

Враховуючи встановлене, судова колегія приходить до висновку про безпідставність позовних вимог у повному обсязі..

Керуючись ст. ст.ЗОЗ, 307,309,316 ЦПК України, судова колегія

 

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Заводського районного суду М; Миколаєва від 17.04.2006р. - скасувати,     

Постановити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування неправдивої інформації та відшкодування моральної шкоди.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але з цього часу на протязі двох місяців може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий:   підпис

Судді:   підписи