Справа № 2 – а –144/2010 рік
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 серпня 2010 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі
головуючого судді: Чернікова В.І.,
при секретарі: Кузьміній Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новий Буг адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до роти дорожньо-патрульної служби ВДАІ по обслуговуванню адміністративної території м. Миколаєва про скасування, як незаконної, постанови про накладення адміністративного стягнення , -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - роти дорожньо-патрульної служби ВДАІ ОАТ м. Миколаєва про скасування постанови ВЕ № 201961 від 18.06.2010 року за якою позивача було піддано до адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
В протоколі про адміністративне правопорушення та постанові про накладення адміністративного стягнення вказано, що ним було порушено п. 16.2. Правил дорожнього руху України, зокрема не надання водієм переваги у русі пішоходам, які переходили проїзну частину дороги на яку цей водій (позивач) повертав. Позивач вважає таку постанову незаконною та необгрунтованою, оскільки, працівник ДАІ, виніс її за відсутності доказів підтверджуючих факт вчинення позивачем зазначеного вище правопорушення.
Як зазначив позивач в своєму адміністративному позову, який підтвердив його в судовому засіданні, що він дійсно 18.06.2010 року в м. Миколаєві керував власним автомобілем марки «ВАЗ2170», але виконуючи транспортним засобом маневр повороту праворуч на перехресті доріг не створював перешкод пішоходам які переходили проїзну частину на яку він повертав, втім, інспектор ДАІ при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення відмовився приймати до уваги пояснення свідків - пішоходів та водія іншого транспортного засобу, які були очевидцями даної події, крім того, при притягненні позивача до адміністративної відповідальності відповідач не чітко роз’яснив йому його права визначені ст. 268 КУпАП.
В судовому засіданні позивач, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві свої позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’явився, втім направив до суду свої заперечення на позов позивача в яких повідомив про можливість розгляду справи за відсутності його представника. Просив позов позивача не задовольняти, а оскаржувану постанову залишити без зиін.
Вислухавши пояснення позивача, дослідивши заперечення відповідача та матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що адміністративний позов позивача обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 18.06.2010 року інспектором ДАІ ОАТ м. Миколаєва Грицюком О.П. був складений протокол про адміністративне правопорушення та винесено постанову ВЕ № 201961, в яких інспектор вказав , що позивач ОСОБА_1, 18.06.2010 року о 18:30 год., в м. Миколаєві, керував транспортним засобом «ВАЗ 2170», державний номерний знак НОМЕР_1, і при виконанні правого повороту на перехресті вулиці Новозаводська та проспекту Миру не надав перевагу в русі пішоходам, які переходили проїзну частину дороги на яку повертав позивач (пр-т Миру), чим допустив порушення п. 16.2. Правил дорожнього руху України, за яке передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
За таких підстав, відповідач наклав на позивача адміністративне стягнення передбачене санкцією вищезазначеної Статті у вигляді штрафу на суму 425 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Однак, всупереч вимогам вказаної Статті, представник відповідача направивши до суду свої заперечення, не обґрунтував та відповідно не підтвердив у них правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення, а також не спростував доводів позивача щодо керування останнім своїм автомобілем в межах Правил дорожнього руху України.
Як видно з протоколу про адміністративне правопорушення, відповідач, пояснень від потерпілих (пішоходів), яким позивач, на думку відповідача, створив перешкоду при їх перетинанні перехрестя, в протоколі чи на окремому його аркуші не зафіксував, тоді як позивач, з вказаним правопорушенням був не згоден, про що зазначив він в протоколі і при винесенні інспектором відносно нього постанови про накладення адміністративного стягнення наполягав на відібранні від цих очевидців відповідних пояснень.
З протоколу про адміністративне правопорушення видно, що відповідач проводив фото-відео фіксацію вказаного правопорушення, однак з наданої до суду на дослідження фото-панорами не можливо встановити факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскільки на їх зображеннях не можливо встановити автомобіль позивача за індивідуальними ознаками, як то марка, державний номерний знак, тощо. В свою чергу автомобіль, який за своїм зеленим кольором схожий на автомобіль позивача (дані технічного талону автомобіля позивача «ВАЗ 2170»), оскільки інших автомобілів з характерним кольором на фотопанорамі не можливо встановити через їх не чітке зображення, на всіх семи панорамних знімках тільки стоїть біля перехрестя доріг, що не може свідчити про порушення його водієм п. 16.2.Правил дорожнього руху України.
Таким чином, посадова особа, що винесла постанову про накладення адміністративного стягнення серії ВЕ № 201961 від 18.06.2010 року , свідків, які б могли підтвердити факт вчинення правопорушення та спростувати доводи позивача щодо відсутності складу адміністративного правопорушення, у вказаній постанові та протоколі не зазначила, більш того, на пропозицію суду, яку було викладено в ухвалі від 21.07.2010 року, надати докази на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, останнім проігноровані, тоді як наявні матеріали справи ставлять під сумнів відповідність постанови про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 обставинам справи.
З огляду на викладене, керуючись положеннями ст.ст. 2, 104, 167 КАС України та приписами ст. 293 КУпАП суд вважає, що інспектор ДАІ ОАТ м. Миколаєва Грицюк О.П. необґрунтовано притягнув до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП, а тому постанова, якою на позивача було накладено адміністративне стягнення підлягає скасуванню, а провадження по справі - закриттю за недоведеністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.14-1, 251, 258, 293 КУпАП, ст.ст. 3,7,8,9,12,71,160,162,163 КАС України, суд, –
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1, - задовольнити.
Постанову від 18.06.2010 року серії ВЕ № 201961 посадової особи роти дорожньо-патрульної служби ВДАІ по обслуговуванню адміністративної території м. Миколаєва, за якою ОСОБА_1 згідно з ч.2 ст. 122 КУпАП був підданий до адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. скасувати, а провадження по адміністративній справі закрити за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, які не доведені.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Новобузький районний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку визначеному ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя